ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 32/51-06-1788
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. -головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Управління обласної ради з майнових відносин на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20 лютого
2007 року у справі № 32/51-06-1788 Господарського суду Одеської
області за позовом Управління охорони об'єктів культурної спадщини
Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса, до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Мета-Консалтинг", м. Одеса, за
участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача: 1) Управління обласної ради з майнових відносин,
м. Одеса, 2) Одеська обласна рада, м. Одеса, про розірвання
договору та виселення,
за участю представників сторін:
позивача: -не з'явився;
відповідача: -Лабунець О.В. (дов. № 7 від 02.10.2006р.);
третіх осіб: - не з'явилися,
в с т а н о в и в:
28 лютого 2006 року позивач - Управління охорони об'єктів
культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації
пред'явив у господарському суді позов до відповідача - ТОВ
"Мета-Консалтинг" про розірвання договору та виселення.
Вказував, що 02.06.2003р. між ним та відповідачем було
укладено охоронний договір на орендне користування пам'яткою
культурної спадщини строком до 02.06.2023р., зі змінами від
01.03.2005р., згідно умов якого він зобов'язався передати, а
відповідач - прийняти в орендне користування нежитлові приміщення
колишнього Азовсько-Донського комерційного банку м. Одеса
загальною площею 4 860, 89 кв. м., які розташовані під № 9а по
вул. Рішельєвській, ріг вул. Грецької, 19 в м. Одеса.
Посилаючись на невиконання відповідачем вимог ст.ст. 10, 24
ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", порушення умов
охоронного договору на орендне користування пам'яткою культурної
спадщини, позивач просив розірвати охоронний договір та виселити
ТОВ "Мета-Консалтинг" з вказаного приміщення.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10
листопада 2006 року (суддя Грабован Л.I.) позов задоволено.
Постановлено розірвати охоронний договір на орендне
користування пам'яткою культурної спадщини від 02.06.2003р. №
02-06/Н-1 зі змінами від 01.03.2005р., виселити ТОВ
"Мета-Консалтинг" з приміщень у будівлі -пам'ятці, які розташовані
під № 9а по вул. Рішельєвській, ріг вул. Грецької, 19 в м. Одеса,
стягнути з ТОВ "Мета-Консалтинг" на користь Управління охорони
об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної
адміністрації 85 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване посиланнями на не надання відповідачем
доказів, які підтверджують: виконання обов'язків по охоронному
договору в частині забезпечення збереження орендованої пам'ятки;
проведення капітального, поточного ремонту; сплати всіх податків і
зборів, комунальних платежів, пов'язаних з орендою; страхування
об'єкту; оформлення права землекористування ділянкою та здійснення
оплати за землю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20
лютого 2007 року (колегія суддів у складі: Мирошниченко
М.А. -головуючий, Бєляновського В.В., Шевченко В.В.) рішення
скасовано, у позові відмовлено.
Постанова мотивована посиланнями на те, що місцевий суд
вдався до аналізу виконання відповідачем умов інвестиційного
договору, який не є предметом спору.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом
норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду
апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення про
задоволення його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку
встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним
вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.06.2003р. між
сторонами по справі було укладено охоронний договір на орендне
користування пам'яткою культурної спадщини, згідно умов якого
позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в орендне
користування нежитлові приміщення колишнього Азовсько-Донського
комерційного банку м. Одеса загальною площею 4 860, 89 кв. м., які
розташовані під № 9а по вул. Рішельєвській, ріг вул. Грецької, 19
в м. Одеса.
Згідно п. 10.5 договору, чинність даного договору
припиняється внаслідок: закінчення терміну, на який його було
укладено; приватизації або набуття іншим способом КОРИСТУВАЧЕМ у
власність орендної ПАМ'ЯТКИ; загибелі орендованої ПАМ'ЯТКИ;
достроково за взаємною згодою сторін; в інших випадках, прямо
передбачених чинним законодавством України.
Частиною 6 ст. 283 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що до
відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
договір
оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із
сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав,
передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
для розірвання
договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього
Кодексу.
Частиною 1 ст. 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що
зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому
порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або
договором.
Статтею 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що договір
може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї
із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в
інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є
таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим
шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона
розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої
відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на
таку відмову встановлено договором або законом, договір є
відповідно розірваним або зміненим.
Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції
позивачем, в порушення ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надано
доказів порушення відповідачем істотних умов охоронного договору,
який є предметом спору, що тягне за собою його дострокове
розірвання та виселення відповідача з орендованого приміщення.
Також судом апеляційної інстанції правильно не прийнято до
уваги акт огляду приміщення-пам'ятки архітектури від 14.06.2006р.
та зазначено про те, що строки виконання умов спірного договору
щодо ремонтних робіт пов'язані із затвердженням проектної
документації, оскільки проектна документація на час звернення до
суду з позовом не була затверджена, то відповідач не мав права
виконувати ремонтно-реставраційні роботи.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку
про те, що місцевий суд дав не вірну оцінку обставинам справи та
дійшов помилкового висновку щодо обгрунтованості вимог позивача
про розірвання спірного договору, тому правильно не вбачав підстав
для розірвання договору та виселення відповідача з орендованого
приміщення.
На підставі встановлених фактичних обставин апеляційним судом
з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано
матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та
обгрунтовано задоволено апеляційну скаргу.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого
підтвердження, грунтуються на неправильному тлумаченні змісту ч. 2
ст. 773 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ч. 3 ст. 26 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, якими
встановлено порядок розірвання договору, якщо наймач користується
річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або в
порушення умов договору, в зв'язку з чим підстав для зміни чи
скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія
суддів не вбачає.
Iнші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до
намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що
суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до
уваги не беруться.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Управління обласної ради з майнових
відносин залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
20 лютого 2007 року у справі № 32/51-06-1788 залишити без змін.
Головуючий Л.П. Невдашенко
Судді М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська