ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 32/197
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка I.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Єнакієвського акціонерного товариства відкритого типу
"Металургремонт" на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 06.02.2007 року у справі №32/197 за
позовом Державного обласного комунального підприємства
"Донецькоблводоканал" в особі Єнакієвського виробничого управління
водопровідно-каналізаційного господарства до Єнакієвського
акціонерного товариства відкритого типу "Металургремонт", третя
особа - Відкрите акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний
завод" про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
У липні 2006 року позивач звернувся до господарського суду
Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 8 455,11 грн., інфляційних сум 2 208,96 грн.
та 3% річних у сумі 601,20 грн., у зв'язку з неналежним виконанням
зобов'язання з оплати за надані послуги водовідведення та
водопостачання.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.2006
року позов задоволено.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від
16.01.2007 року здійснено заміну позивача Державного обласного
комунального підприємства "Донецькоблводоканал" його
правонаступником Комунальним підприємством "Донецькоблводоканал"
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
06.02.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено
норми матеріального та процесуального права, і тому просить
прийняті ним судові рішення скасувати та припинити провадження у
справі.
Доповідач-Вовк I.В.
Відзиви на касаційну скаргу від позивача та третьої особи до
суду не надходили.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що за актами №53 від
18.11.2003 року, №53 від 15.12.2003 року, №54 від 19.01.2004 року,
№54 від 18.02.2004 року, №54 від 16.03.2004 року, від 19.04.2004
року, від 18.05.2004 року позивачем надавалися відповідачу послуги
з водопостачання та водовідведення.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про
стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних та інфляційних
сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати за
надані послуги водовідведення та водопостачання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Прийняті в даній справі судові рішення цим вимогам не
відповідають.
Так, дійшовши висновку про задоволення позову, суди
попередніх інстанцій не з"ясували його правових підстав, і з яких
підстав виникли цивільні права та обов'язки сторін у спірних
правовідносинах, а звідси не встановили дійсних прав і обов'язків
сторін щодо предмету спору.
До того ж, судами не було перевірено доводів сторін як про
укладення договору на водовідведення та водопостачання так і про
його неукладення, та не було наведено обгрунтування про визнання
чи відхилення цих доводів.
Порядок користування питною водою з комунальних водопроводів
і приймання стічних вод до комунальної каналізації запроваджується
Правилами користування системами комунального водопостачання та
водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом
Державного комітету України по житлово-комунальному господарству
від 01.07.1994 року65 зареєстрованого Міністерством юстиції
України 22.07.1994 року №165/374 ( z0165-94 ) (z0165-94)
. Ці Правила
визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими
управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими
експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних
підприємств (надалі - Водоканал) та абонентами міських, районних,
селищних водопроводів і каналізацій на території України.
П. 1.2 зазначених Правил визначено, що їх дотримання є
обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що
користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно
від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу.
За п. 12.1. цих Правил для підприємств, зокрема,
встановлюється такий порядок відпускання води та приймання стічних
вод: шляхом укладання договору (додаток N 3) з Водоканалом.
Проте, суди обох інстанцій на зазначені вимоги уваги не
звернули, та, навівши в судовому рішенні посилання позивача на
укладення договору про надання послуг з водовідведення №422 від
01.01.2002 року, не встановили обставин, пов'язаних з його
укладенням та виконанням, а також обставин, пов'язаних з
встановленням періоду часу, протягом якого фактично відповідачу
надавалися послуги водопостачання і водовідведення в спірному
обсязі.
Водночас, судами не було встановлено обставин, пов'язаних з
визначенням обсягів та вартості наданих послуг, не було перевірено
обгрунтування розрахунків розміру заявлених вимог та не було
наведено розрахунків, з яких виходив суд, задовольняючи грошові
вимоги.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення
позову в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
грунтуються на неповно з'ясованих
обставинах справи та зроблені без врахування норм матеріального
права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
За таких обставин, прийняті в даній справі судові рішення не
можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Єнакієвського акціонерного товариства
відкритого типу "Металургремонт" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
06.02.2007 року та рішення господарського суду господарського суду
Донецької області від 06.11.2006 року скасувати, і справу №32/ 197
передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі.
Головуючий суддя В. Перепічай
Судді I. Вовк
П.Гончарук