30/145-42/243 Про усунення перешкод у користуванні майном - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2007 року у справі № 30/145-42/243 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське", м. Київ, до: 1) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор", м. Київ, 2) Колективного підприємства по обслуговуванню житла "Майстер-1", м. Київ, про усунення перешкод у користуванні майном,

за участю представників сторін:

позивача -ТОВ "Миколаївське" -Слюсар О.Т. (дов. № 3 від 23.06.2006 р.), (дов. № 8 від 25.04.2007 р.);

відповідача -ОСББ "Архітектор" -Матвіїв О.О. (дов. від 01.08.2005 р.); Макар I.I., Бублик С.I., Iващук Л.А. (дов. від 07.10.2004 р.);

У червні 2005 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївське" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор" та Колективного підприємства по обслуговуванню житла "Майстер-1" про усунення перешкод у користуванні майном.

Вказував, що він, на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2001 року, укладеного з Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва, є власником нежилого приміщення площею 231,7 кв. м., розташованого у підвалі будинку № 4 по вул. Городецького в м. Києві.

Посилаючись на порушення відповідачем його прав власника та створення ним перешкод у користуванні приміщенням, позивач просив задовольнити його вимоги.

Спір розглядався судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи місцевим господарським судом враховані вказівки Вищого господарського суду України зазначені у постанові від 15 лютого 2006 року у справі № 30/145, перевірено доводи та заперечення сторін, встановлено правове становище майна та з'ясовано обставину щодо доступу до приміщення.

18 липня 2006 року позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про відмову від позовних вимог до Колективного підприємства по обслуговуванню житла "Майстер-1".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2006 року (колегія суддів у складі: Паламар П.I. - головуючий, Палій В.В., Ярмак О.М.) провадження у справі № 30/145-42/243 в частині вимог до Колективного підприємства по обслуговуванню житла "Майстер-1" припинено, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2007 року (колегія суддів у складі: Розваляєвої Т.С. -головуючий, Новікова М.М., Мартюк А.I.) рішення залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що вимоги позивача, про усунення перешкод у користуванні майном, не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю факту порушення відповідачем його права власності на нежиле приміщення площею 231,7 кв. м.

В частині припинення провадження з підстав, що передбачені п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України (1798-12) , щодо вимог до Колективного підприємства по обслуговуванню житла "Майстер-1", судове рішення мотивоване тим, що позивач відмовився від позову у цій частині.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївське", посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2007 року у даній справі скасувати повністю, рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2006 року скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимогах та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

До початку розгляду скарги по суті у судовому засіданні 25 квітня 2006 року представником ТОВ "Миколаївське" -Слюсар О.Т., заявлено відвід колегії суддів у складі: Невдашенко Л.П. -головуючий, Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г. Для вирішення питання про відвід колегії суддів справу № 30/145-42/243 було передано Голові Вищого господарського суду України, у зв'язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 16 травня 2007 року на 10 год. 30 хв.

Ухвалою Голови Вищого господарського суду України від 26 квітня 2007 року заявлений представником позивача відвід було відхилено, розгляд касаційної скарги продовжено о 10 год. 30 хв. 16 травня 2007 року.

В судовому засіданні 16 травня 2007 року представником позивача подана заява про відвід колегії суддів: Невдашенко Л.П. -головуючий, Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.

Оскільки ухвалою Голови Вищого господарського суду України від 16 травня 2007 року заявлений представником позивача відвід колегії суддів у справі № 30/145-42/243 було відхилено, розгляд касаційної скарги продовжено о 12 год. 30 хв.

Після перерви у судовому засіданні 16 травня 2007 року відводів складу колегії суддів не заявлено, проте представником позивача -Слюсар О.Т. заявлено клопотання про розгляд справи без її участі після чого залишено залу судового засідання.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31 жовтня 2001 року між Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївське" (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує нежитлове приміщення підвалу загальною площею 231,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Городецького Архітектора, 4 літ. "А".

Управління та утримання будинку, в якому знаходиться належне позивачеві приміщення, згідно із вимогами Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) здійснюється ОСББ "Архітектор".

Відповідно до абз. 9 ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку -це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного та загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) ).

Під час розгляду справи судами встановлено, що доступ до вказаного нежитлового приміщення можливий через під'їзд № 2 житлового будинку, який використовується мешканцями для входу до належних їм квартир, а також через суміжне підвальне нежиле приміщення, яке належало позивачу та було відчужене останнім під час виходу з його складу одного з учасників.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що відповідач-1 чинить перешкоди співробітникам позивача у користуванні спірним нежилим приміщенням, а саме: вони не мають доступу до спірного приміщення, оскільки прибудинкова територія та вхід в під'їзд № 2 будинку № 4 по вул. Городецького охороняється відповідачем-1.

Таким чином, спірні відносини фактично виникли у зв'язку із забезпеченням позивачу права користування належними відповідачу прибудинковою територією, під'їздом № 2 та східцями до підвалу жилого будинку, тобто права користування чужим майном. Що стосується самого приміщення позивача, то судами попередніх інстанцій встановлено, що воно відповідачем не зайняте, та й в останнього відсутній доступ до нього.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд вірно вказав, що у відповідності до вимог ст. ст. 401, 402 ЦК України (435-15) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене, зокрема, щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом.

Враховуючи те, що позивачем не доведено, що між ним та відповідачем укладено договір, яким узгоджено порядок користування майном відповідача (під'їздом № 2 та східцями до підвалу) з метою доступу до свого майна (нежитлового приміщення підвалу загальною площею 231,7 кв.м.), суд першої інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про те, що право позивача на доступ до належного йому приміщення з боку відповідача не порушене, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Статтею 391 ЦК України (435-15) встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З наведеної нормою кореспондується також і ч. 2 ст. 48 Закону України "Про власність" (697-12) , якою передбачено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному провадженні Київським апеляційним господарським судом встановлено, що звертаючись з негаторним позовом до суду, про усунення перешкод у користуванні майном, позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївське", не доведено факт здійснення відповідачем перешкод у реалізації його права користування та розпорядження своїм майном, а також не зазначено в чому полягають такі перешкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України (1798-12) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про те, що, право позивача на доступ до належного йому приміщення з боку відповідача не порушене, а тому у задоволенні позову відповідно до вимог ст. 16 ЦК України (435-15) та ст. 48 Закону України "Про власність" (697-12) слід відмовити.

Припиняючи провадження в частині позовних вимог до Колективного підприємства по обслуговуванню житла "Майстер-1" суд правильно виходив з положень пункту 4 статті 80 ГПК України (1798-12) , оскільки відмова від позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб.

Дані висновки суду відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Твердження касаційної скарги про те, що факт здійснення відповідачем перешкод позивачу у користуванні належним йому майном, підтверджується довідкою Печерського РУВС м. Києва від 12 квітня 2005 року та актом від 27 липня 2005 року, є безпідставними, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи даний акт датований 27 липня 2005 року, а датою звернення позивача до суду є 26 червня 2005 року, тобто на день звернення до суду факту порушення прав власника, встановленого даним актом, не існувало.

Що стосується довідки Печерського РУГУ від 12 квітня 2005 року, то судом апеляційної інстанції цілком вірно зазначено, що вона не підтверджує системного порушення відповідачем прав власника майна і тому не може бути підставою до зміни чи скасування прийнятого у справі рішення.

Iнші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2007 року у справі № 30/145-42/243 залишити без змін.