ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 20/246
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2007
року
у справі за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України"
до
Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний
порт"
про
стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В :
У липні 2006 року позивач звернувся до господарського суду
Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 6654,22 грн., пені в сумі 1680,68 грн.,
штрафу в сумі 465,80 грн., інфляційних сум 1297,04 грн. і 3%
річних у сумі 399,44 грн. у зв'язку з неналежним виконанням
зобов'язання за договором № 27-7-681-06/03-4161-ТЕ-9 від
30.12.2003 року з оплати за поставлений природний газ протягом
січня -грудня 2004 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.11.2006
року в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
23.01.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми
матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним
рішення скасувати та позов задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не
надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було
укладено договір № 27-7-681-06/03-4161-ТЕ-9 від 30.12.2003 року,
за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити
природний газ у 2004 році, а відповідач зобов'язався прийняти та
оплатити поставлений природний газ.
Судами встановлено, що позивачем здійснена поставка
природного газу протягом 2004 року в обсязі 591,640 тис. куб м.
загальною вартістю 124244,45 грн.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних сум і 3%
річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором
№ 27-7-681-06/03-4161-ТЕ-9 від 30.12.2003 року з оплати за
поставлений природний газ.
За вимогами ст.601 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних
вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання
яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою
однієї із сторін.
Проте, дійшовши висновку про відсутність спірної
заборгованості у відповідача у зв'язку з припиненням зобов'язання
зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суди попередніх
інстанцій не врахували вимог зазначеної норми матеріального права
та не з'ясували обставин щодо наявності заяви однієї із сторін про
зарахування зустрічних вимог.
Так, обгрунтувавши висновок про здійснення зарахування
зустрічних вимог листом відповідача від 08.09.2004 року № Б-385
про зарахування оплати, здійсненої в 2002 році в сумі 22446,45
грн. за поставлений природний газ, зокрема, і в 2004 році за
спірним договором, суди не з'ясували питання про те, чи за змістом
цей лист є заявою про зарахування зустрічних вимог, та чи є ці
вимоги однорідними.
До того ж, судами не було з'ясовано фактичних дій сторін щодо
виконання ними викладеного в зазначеному листі та не встановлено
наведених в ньому обставин і відсутності чи наявності спірної
заборгованості у відповідача та часу її виникнення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не
відповідають.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити
частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.01.2007 року та рішення господарського суду Донецької області
від 16.11.2006 року скасувати, і справу № 20/246 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя В.Перепічай
Судді: I.Вовк
П.Гончарук
тє