Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

ДК з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" КМУ в особі Закарпатського обласного управління "Закарпаттяекокомресурси"

на постанову

від 02.03.07 Львівського апеляційного господарського суду

у справі

господарського суду Закарпатської області

за позовом

ДК з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" КМУ в особі Закарпатського обласного управління "Закарпаттяекокомресурси"

до

ВАТ "Свалявські мінеральні води"

про

стягнення 264330 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Мигович М.В. - нач. Управл.,

відповідача: Бесклінська Л.В. (дов. від 28.02.07 № 35),

ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 12.12.06 господарського суду Закарпатської області позов задоволено. З ВАТ "Свалявські мінеральні води" на користь Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" КМ України, в особі Закарпатського обласного управління "Закарпаттяекокомресурси" стягнуто 264330 грн., 2643, 30 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Постановою від 02.03.07 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду, ДК з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" КМУ в особі Закарпатського обласного управління "Закарпаттяекокомресурси" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати з огляду на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до договору від 30.08.2002 року № 6-а, укладеного між ВАТ "Свалявські мінеральні води" та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України із змінами від 17.03.2003 року у вигляді зміни номеру договору на 07 Уж № 6 та редакції розділів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, остання взяла на себе зобов'язання щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 915 від 26.07.2001 (915-2001-п) року, в тому числі шляхом залучення до виконання третіх осіб, а товариство - оплатити вартість послуг Компанії, згідно з тарифами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 915 від 26.07.2001 (915-2001-п) року у відповідності до обсягів та асортименту тари, яку товариство використовує для пакування. Дані про обсяг використаної тари відповідач, зобов'язався самостійно подавати позивачу (п.2.2. умов договору).

Згідно п. 2.3 договору акт виконаних робіт виходячи із специфіки діяльності компанії надається за підсумками кожного кварталу відповідно до здійсненої підприємством оплати і містить відомості про обсяг послуг, наданих компанією за договором, які є частиною загального обсягу послуг, що постійно надаються компанією у всіх регіонах України щодо тари (упаковки) з-під продукції, використаної кінцевими споживачами.

У відповідності до п. 4.1. договору 07 Уж № 6, оплата послуг здійснюється відповідачем на спеціальний рахунок позивача щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітнім, виходячи із фактичної кількості тари (упаковки), відвантаженої підприємством для продажу продукції в тарі (упаковці). При цьому згідно обумовленого сторонами порядку розрахунків (п.4.2 договору) обов'язок по здійсненню розрахунків за договором виникає у ВАТ "Свалявські мінеральні води" незалежно від терміну надання Компанією актів виконаних робіт і повинен бути виконаний не пізніше строку визначеного п.4.1. договору.

Судами з'ясовано, що ВАТ "Свалявські мінеральні води" здійснювало використання тари (упаковки) з пластмаси і скла для пакування та транспортування своєї продукції у період з 2 кварталу 2004 року по 1 квартал 2005 року, обсяг якої достовірно доведено, зокрема обліковими даними поданими відповідачем на вимогу прокуратури, а також наданими самим відповідачем в ході судового засідання поквартальними даними про обсяги тари упаковки, яку використано ним для пакування та транспортування своєї продукції за період з 2 кварталу 2004 року по 4 квартал 2005 року. Зазначені дані в повній мірі підтверджують вказану позивачем в розрахунку частину кількості використаної відповідачем тари (упаковки) у згаданий період, вартість послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації якої, відповідно до діючих тарифів становить 264330 грн. Відповідно до умов договору відповідач мав перераховувати позивачу кошти щоквартально в термін до 15 числа місяця наступного за звітнім, однак не зробив цього внаслідок чого утворився борг.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про виконання взятих на себе зобов'язань за договором та проведення оплати за надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної ВАТ "Свалявські мінеральні води" тари і упаковки, однак, відповідач належним чином на вказані пропозиції та вимоги не прореагував.

Судами досліджено надані позивачем зведені і статистичні дані про проведену роботу Компанії за спірний період, з яких вбачається, що останньою забезпечувалась робота в єдиному циклі з метою утилізації відходів.

Приймаючи оскаржувану постанову Львівський апеляційний господарський суд виходив з того, що за своєю правовою природою спірний договір є договором про надання послуг і у цьому зв'язку слід керуватись ст.ст. 901, 903 ЦК України (435-15) . В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт здійснення позивачем діяльності та виконання зобов'язань за договором, так само, як і актів виконаних робіт, карток, журналів тощо, які б підтверджували, що такі послуги фактично були надані саме позивачем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим.

Так, відповідно до Закону України "Про відходи"  (187/98-ВР) суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані; зокрема, забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію, передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Порядок надання послуг Державною компанією "Укрекокомресурси", яка утворена з метою впровадження в Україні екологічної діяльності і надання допомоги підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності у сфері збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 (915-2001-п) "Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини".

Згідно з Порядком збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.2001 року N 224 приймання та утилізація використаної тари (упаковки) здійснюються підприємствами, установами, організаціями, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів з Державною компанією "Укрекокомресурси" чи іншими спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

Пунктом 12 вказаного Порядку встановлено, що Державна компанія "Укрекокомресурси" проводить роботу щодо розроблення, удосконалення та впровадження заходів з питань поводження з використаною тарою (упаковкою) в межах повноважень, наданих Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.

Надання Компанією послуг у вигляді збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації тари (упаковки) вказує на єдиний цикл з метою утилізації відходів та не підлягають ідентифікації щодо конкретного підприємства.

Оскільки відповідачем не доведено здійснення ним збирання, сортування, транспортування використаної тари (упаковки) та передачі її на утилізацію, яке проводиться лише за наявності відповідної ліцензії, а також не підтверджено належними доказами, що ці послуги йому надавалися іншими спеціалізованими підприємствами по збиранню, заготівлі відходів як вторинної сировини, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд дійшов обгурнтованого висновку про недоведеність факту ухилення Компанією від виконання зобов'язань за договором.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду -залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 02.03.2007 Львівськ4ого апеляційного господарського суду у справі № 18/56 скасувати.

Рішення від 12.12.06 господарського суду Закарпатської області залишити без змін.