17/424 Про повернення нежитлового приміщення за договором оренди - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року у справі № 17/424 Господарського суду м. Києва за позовом Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-клуб", м. Київ, про повернення нежитлового приміщення,

за участю представників сторін:

позивача:-Стовбан Н.I. (дов. № 10-743 від 21.03.2007р.);

відповідача:-не з'явився,

в с т а н о в и в:

У вересні 2006 року позивач -КП "Ватутінськінвестбуд" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ТОВ "Альфа-клуб" про повернення нежитлового приміщення.

Вказував, що 01.01.2005р. між ним та відповідачем було укладено договір оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг № 0540 строком до 30.11.2005р. Відповідно до умов якого він зобов'язався передати у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 868,00кв.м., яке розташоване під № 6 по вул. Драйзера в м. Києві для розміщення складу та кафе-бару, а відповідач -прийняти об'єкт оренди по акту приймання-передачі та щомісячно до 20 числа поточного місяця сплачувати орендну плату.

Посилаючись на закінчення строку дії договору та на безпідставне використання відповідачем спірного приміщення, позивач просив прийняти рішення про виселення відповідача з вказаного приміщення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10 травня 2006 року (суддя Кролевець О.А.) позов задоволено.

Постановлено виселити ТОВ "Альфа-клуб" з нежитлового приміщення площею 868,00кв.м., яке розташоване під № 6 по вул. Драйзера в м. Києві та передати вказане приміщення по акту приймання-передачі КП "Ватутінськінвестбуд".

Рішення мотивоване посиланнями на закінчення строку дії договору, передбаченого п. 9.1 договору та на заяву № 10-2842 від 24.11.2005р., якою відповідача було повідомлено про закінчення строку дії договору оренди та про необхідність звернутися до управління комунальної власності в Деснянському районі м. Києва у разі укладання нового договору оренди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року (колегія суддів у складі: Губенко Н.М. -головуючий, Барицької Т.Л., Ропій Л.М.) рішення скасовано, в позові відмовлено.

Постанова мотивована посиланнями на те, що заяву № 10-2842 від 24.11.2005р. було направлено не на юридичну адресу відповідача, а тому, оскільки позивач в письмовій формі не звертався до відповідача про зміну або припинення дії договору оренди, то договір на підставі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором № 0540 від 01.01.2005р.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2005р. між сторонами по справі було укладено договір оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг № 0540, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 868,00кв.м., яке розташоване під № 6 по вул. Драйзера в м. Києві для розміщення складу та кафе-бару, а відповідач -прийняти об'єкт оренди по акту приймання-передачі та щомісячно до 20 числа поточного місяця сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 9.1 договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 30.11.2005р.

В п. 9.9 договору зазначено, що даний договір припиняє свою дію в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 9.4 договору, укладання повторного договору оренди на вказане приміщення проводиться на підставі нових розпорядчих документів (розпорядження) після звернення орендаря (відповідача), поданого не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України (436-15) та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , строк договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 6 ст. 283 ГК України (436-15) передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 764 ЦК України (435-15) , якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору, передбачений п. 9.1, закінчився, відповідач був належним чином повідомлений про закінчення строку дії договору та про необхідність звернутися до управління комунальної власності в Деснянському районі м. Києва у разі укладання нового договору оренди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивачем, в порушення ст. 33 ГПК України (1798-12) , не надано доказів направлення відповідачу заяви № 10-2842 від 24.11.2005р. про припинення договору № 0540 від 01.01.2005р. за його юридичною адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 6, то, на підставі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та ст. 764 ЦК України (435-15) , за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором № 0540 від 01.01.2005р., а тому підстав для виселення відповідача з орендованого приміщення не вбачав.

Проте погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України (435-15) , наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Проте судом першої інстанції вказана обставина залишена поза увагою, не встановлено належність виконання відповідачем своїх обов'язків за договором та набуття чи втрату переважного права перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою посилання позивача на ту обставину, що заяву № 10-2842 від 24.11.2005р., про закінчення строку дії договору оренди направлено на адресу фактичного знаходження відповідача, яку він отримав 28.11.2005р. про що свідчить поштовий відтиск на зворотній стороні заяви.

Крім того, чинним законодавством не встановлено на яку саме юридичну чи фактичну адресу знаходження юридичної особи необхідно звертатися для того, щоб юридична особа вважалася належним чином повідомленою про закінчення строку дії договору оренди.

Враховуючи викладене, прийняті у цій справі судові акти підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити дійсні права та обов'язки сторін, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2006 року у справі № 17/424 скасувати.