ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 17/198
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
ДП "Донецька залізниця"
на рішення
господарського суду Донецької області від 13.02.2007
у справі
господарського суду Донецької області
за позовом
ДП "Донецька залізниця"
до
ВАТ "Ясинівський коксохімічний завод"
про
стягнення 17995, 68 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 13.02.07 господарського суду Донецької області в
задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ДП "Донецька залізниця"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить його скасувати з огляду на порушення судами норм
матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою
обставин справи, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як встановлено судом, відповідно до умов договору № 7/143 від
19.03.01р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії,
укладеного між сторонами спору, маршрути навантажені на під'їзній
колії, повертаються повним складом та ваговою нормою згідно плану
маршрутизації.
У липні 2005 року зі станції Кринична Донецької залізниці
було відправлено вантаж (вантажовідравник -ВАТ "Ясинівський
коксохімічний завод").
На підставі ст.ст.17, 18, 119 Статуту залізниць України та
розділу 17 Правил перевезень вантажів, розділу 3 Правил
користування вагонами позивачем було складено та пред'явлено до
сплати відомості плати за користування вагонами № 071818-071820,
071823, 071824, 072856-072858, 076907-076909, 076911, 076912,
076920, 076921 на суму 43425,10грн. без ПДВ.
Згідно ст.17 Статуту залізниць України перевезення вантажів
залізничним транспортом здійснюється згідно з договорами.
Відповідно до ст. 71 Статуту взаємовідносини з підприємством,
порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій
визначаються договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено
необхідність виконання зобов'язання належним чином відповідно до
умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Місцевим господарським судом встановлено, що при укладанні
договору відповідач погодився на планування своїх маршрутів, в
яких зазначена вага та кількість вагонів, проте, плани маршрутного
навантаження до залізниці ним надано не було, у зв'язку з чим на
нього не розповсюджувалась знижка, передбачена наказом № 302 від
10.06.99р.
Відповідно до ст. 18 Статуту у разі потреби одночасно з
місячним замовленням надаються плани перевезень вантажів
маршрутами.
Згідно з п. 1 "Правил перевезення вантажів маршрутами
відправника" перевезення вантажів маршрутами відправника
здійснюється згідно з планами перевезень, якими передбачається
максимальна концентрація вантажопотоків з метою раціонального
використання технічних засобів відправників, одержувачів та
залізниць.
Пункт 4 зазначених Правил вказує, що маса та довжина
маршрутів установлюються в залежності від їх призначення
відповідно до плану формування поїздів. Залізниця повідомляє
відправників про встановлені норми маси та довжини маршрутів.
При цьому судом зазначено, що плану формування з вказаною
масою та довжиною маршруту сторонами погоджено не було.
Згідно п.5 зазначених Правил обліку підлягають усі маршрути,
що задовольняють вимоги пунктів 2 і 4 Правил.
Пунктом 6 Правил передбачено, що умови організації перевезень
вантажів маршрутами, порядок подачі вагонів для завантаження і
вивантаження маршрутів, їх формування до встановлених норм маси та
довжини, повернення після завантаження (вивантаження)
встановлюються у договорах про експлуатацію під'їзних колій та
договорах про подачу і забирання вагонів.
Судом встановлено, що позивачем було пред'явлено відповідачу
рахунок-фактуру № 237 від 08.08.05р. на суму 17995,68 грн. з ПДВ
та направлено претензію за № 223/6-65 від 15.08.05р. на суму
17995,68 грн., проти якої відповідач заперечував у своєму листі №
9989/24 від 28.09.05р.
Згідно ст.119 Статуту залізниць України, п.2 "Правил
користування вагонами і контейнерами", затверджених наказом
Міністерства транспорту України від 25.02.99р. № 113, за
користування вагонами і контейнерами залізниці
вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками залізничної
під'їзної коли, портами, організаціями, установами, громадянами -
суб'єктами підприємницької діяльності вноситься оплата.
Пунктом 4 "Правил користування вагонами і контейнерами"
встановлено, що час користування вагонами обчислюється з моменту
їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття
від вантажовласника.
Відповідно до ст.137 Статуту залізниць України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457
( 457-98-п ) (457-98-п)
, позови залізниць до вантажовідправників,
вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту,
можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи
підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6
місяців.
При цьому судом розглянуто клопотання за № 657/24 від
25.01.2007 про застосування строку позовної давності, з посиланням
на ст.137 Статуту залізниць України, п.4 ст.267 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Звертаючись до суду з позовними вимогами 13.06.06 щодо
наданих у липні 2005р. послуг, залізниця цей строк пропустила.
Причини пропуску строку позовної давності позивач не навів, а тому
місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо їх
відсутності та відмови на цій підставі в позові.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судове рішення прийнято при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави
для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення від 13.02.2007 господарського суду Донецької області
у справі № 17/198 залишити без змін.
Головуючий В. Божок
Судді Т.Костенко
Г.Коробенко