ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 10/442/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Полякова Б.М.
суддів:
Катеринчук Л.Й. (доповідач) Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
Арбітражного керуючого ОСОБА_1
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2007
у справі господарського суду
№ 10/442/05 Миколаївської області
за заявою
Державної податкової інспекції у м. Миколаєві Управління
Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва
до
Дочірнього підприємства "Чорноморська
електрорадіоавтоматика"ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод"
про
припинення повноважень ліквідатора у справі про банкрутство
боржника
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника касаційної скарги
не з'явились
від заявника 1
Ємельянова О.В. (дов. №1800/9/10-016 від 02.11.2006)
від заявника 2
не з'явились
від боржника
не з'явились
В С Т А Н О В И В :
Провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства
"Чорноморська електрорадіоавтоматика"ДАХК "Чорноморський
суднобудівний завод"було порушено 05.12.2005 за заявами Державної
податкової інспекції у м. Миколаєві та Управління Пенсійного фонду
України в Заводському районі м. Миколаєва.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від
20.12.2005 були визнані безспірні вимоги кредиторів Державної
податкової інспекції у м. Миколаєві на суму 23069,87 грн. та
Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.
Миколаєва на суму 150775,37 грн., введено процедуру розпорядження
майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого
ОСОБА_1, зобов'язано кредиторів подати оголошення до офіційних
друкованих органів про порушення провадження у справі про
банкрутство.
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство
було опубліковано у газеті "Урядовий кур'єр"№38 від 24.02.2006
(а.с.101).
Ухвалою суду від 25.04.2006 припинено повноваження керівника
та органів управління боржника, повноваження керівника було
покладено на розпорядника майна ОСОБА_1, затверджено реєстр вимог
кредиторів.
Постановою суду від 30.05.2006 боржника було визнано
банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором
призначено ОСОБА_1, затверджено йому заробітну плату у розмірі
двох мінімальних заробітних плат за рахунок кредитора ДПI у м.
Миколаєві.
До суду від ліквідатора надійшов лист НОМЕР_1 від 05.09.2006
про затвердження понесених в ході здійснення своїх повноважень
витрат. Також, надійшла заява НОМЕР_2 від 11.10.2006 про
припинення повноважень ліквідатора у справі.
Ухвалою суду від 08.11.2006 зобов'язано ДПI у м. Миколаєві та
УПФУ у Заводському районі м. Миколаєва здійснити оплату понесених
розпорядником майна витрат у розмірі 2860,00 грн., припинено
повноваження ліквідатора ОСОБА_1., зобов'язано Державний
департамент з питань банкрутства надати суду кандидатуру
арбітражного керуючого.
Не погоджуючись з винесено ухвалою, ДПI у м. Миколаєві та
УПФУ у Заводському районі м. Миколаєва звернулись з апеляційною
скаргою, в якій просили скасувати зазначену ухвалу в частині
зобов'язання здійснити оплату понесених розпорядником майна витрат
у розмірі 2860,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
16.01.2007 оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині
зобов'язання здійснити оплату понесених розпорядником майна витрат
у розмірі 2860,00 грн. було скасовано.
Не погоджуючись з винесеною постановою, арбітражний керуючий
ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду
апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити без
змін, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема,
статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом"(далі ( 2343-12 ) (2343-12)
-Закону).
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково, виходячи з такого.
Відповідно до частин 10 статті 3-1 Закону оплата послуг,
відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна,
керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх
обов'язків здійснюється в порядку, встановленому цим законом, за
рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за
рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних в результаті
виробничої діяльності боржника; оплата послуг арбітражного
керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за
період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення
провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання
комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг
та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється
кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у
максимальному розмірі, визначеному цією статтею.
За приписами пунктів 12 та 14 статті 3-1 Закону оплата послуг
арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,
ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень
встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом
кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не
встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних
плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника
боржника за останні дванадцять місяців йог о роботи перед
порушенням провадження у справі про банкрутство. Звіт про оплату
послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується
рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.
Отже, за період з моменту призначення і до дня першого
засідання комітету кредиторів, розпорядник майна вправі отримати
оплату наданих нею послуг за рахунок ініціюючого кредитора, а
наступні періоди надання послуг арбітражного керуючого оплачуються
за рахунок реалізованого майна боржника або відповідно до
прийнятого кредиторами рішення про створення фонду оплати послуг
та витрат арбітражного керуючого. Чинним законодавством
регламентовано порядок розгляду вимог арбітражного керуючого про
оплату наданих ним послуг та відшкодування понесених ним витрат
нормами спеціального права -законодавства про банкрутство та в
рамках провадження у справі про банкрутство.
Як встановлено судами, від ліквідатора надійшов лист НОМЕР_1
від 05.09.2006 про затвердження понесених в ході здійснення своїх
повноважень витрат (а.с. 140), в якому ліквідатор ОСОБА_1 просила
суд зобов'язати ініціюючих кредиторів здійснити оплату понесених
розпорядником майна витрат у розмірі 2860,00 грн., не подавши
жодних розрахунків в обгрунтування зазначеної суми.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою підготовчого
засідання 20.12.2005(а.с.90) призначено розпорядником майна
боржника ОСОБА_1, а ухвалою суду 25.04.2005 (а.с. 125) припинено
повноваження керівника боржника та покладено виконання його
обов'язків на ліквідатора. Постановою суду 30.05.06 боржника
визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено
арбітражну керуючу ОСОБА_1 ліквідатором у справі, затверджено їй,
як ліквідатору заробітну плату в розмірі подвійної мінімальної
заробітної плати.
Отже, незалежно від подання звітності, розпорядник майна
ОСОБА_1 виконувала інші свої повноваження (розглядала вимоги
конкурсних кредиторів, приймала участь в судових засіданнях,
проводила збори кредиторів). Відтак, вона вправі отримати оплату
послуг за виконання зазначених обов'язків за період з моменту
призначення та до моменту проведення перших зборів кредиторів за
рахунок ініціюючого кредитора.
З огляду на викладене, висновки апеляційного суду про відмову
в цілому у заявлених вимогах, як таких, що подані ліквідатором у
процедурі банкрутства та не відповідаючі визначеним законом
способам захисту цивільних прав та інтересів не грунтуються на
нормах законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до
протоколу засідання комітету кредиторів від 24.07.2006 (а.с. 139)
розглядалась інформація ліквідатора про можливі витрати в ході
ліквідаційної процедури боржника, однак жодного рішення про
затвердження звіту про оплату послуг арбітражного керуючого
ОСОБА_1. та понесених нею витрат не приймалося.
За таких обставин суд першої інстанції повинен був дотримати
визначеної законодавцем процедури затвердження витрат та оплати
послуг арбітражного керуючого, зобов'язавши комітет кредиторів
розглянути звіт арбітражної керуючої ОСОБА_1. та зобов'язавши
арбітражну керуючу надати комітету кредиторів звіт про оплату
послуг з розрахунками про оплату послуг за період з моменту
призначення та до моменту проведення першого засідання комітету
кредиторів, а також за наступний період виконання повноважень
арбітражного керуючого у справі та докази фактично понесених
витрат при виконанні своїх повноважень.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976
№11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зазначається, що в судовому рішенні необхідно
повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки
повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає
нормам матеріального та процесуального права в частині пункту
третього її резолютивної частини, а ухвала суду першої інстанції
не відповідає вимогам, які ставляться до судового рішення, в
частині пункту першого її резолютивної частини, а тому підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в цій
частині.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене, зобов'язати учасників провадження дотриматися
визначеної законом процедури розгляду вимог арбітражного керуючого
(розпорядника майна, ліквідатора) у процедурі банкрутства шляхом
попереднього розгляду такого звіту комітетом кредиторів та
подальшого призначення для розгляду в судовому засіданні і в
залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до
приписів законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.
111-5,,111-7,111-9,111-11,111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1задоволити
частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
16.01.2007 скасувати в частині пункту третього її резолютивної
частини, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від
08.11.2006 скасувати в частині пункту першого її резолютивної
частини. У цій частині справу №10/442/05 направити до
господарського суду Миколаївської області на новий судовий
розгляд.
3. В решті Постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 16.01.2007 та ухвалу господарського суду Миколаївської
області від 08.11.2006 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко