ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 8/9д/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий
Невдашенко Л.П.
Суддів
Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Виробничо-комерційної фірми "Циклон"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 23.03.2007
року
у справі
№ 8/9д/07 господарського суду Запорізької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Запоріжбудмеханізація"
до
про
Приватного підприємства "Виробничо-комерційної фірми "Циклон"
розірвання договору оренди та звільнення орендованого
приміщення
за участю представників сторін:
позивача
Михайлик В.Г., Жуков Н.В.,
відповідача
Прядко Г.В.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Запорізької області від
15.01.2007 р. у справі № 8/9д/07 (суддя: Попова I.А.) позовні
вимоги задоволено: договір оренди № 2/38 укладений сторонами
01.12.2004 р. розірвано. Відповідача зобов'язано звільнити на
користь позивача нежитлові приміщення за адресою: вул. Штабна, 12
в м. Запоріжжя, інв. № 2 "С" літ. "Б", інв. № 14 "С" літ. "Н" у
10-денний строк з дня набрання рішенням чинності.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
23.03.2007 року (судді: Мірошниченко М.В., Кагітіна Л.П.,
Кричмаржевський В.А.) зазначене рішення змінено. Позов задоволено
частково: відмовлено в задоволенні позовної вимоги про розірвання
договору оренди № 2/38 від 01.12.2004 року. Зобов'язано
відповідача звільнити на користь позивача нежитлові приміщення за
адресою: вул. Штабна, 12 в м. Запоріжжя, інв. № 2 "С" літ. "Б"
площею 254 м-2, інв. № 14 "С" літ. "Н" площею 17 м-2.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського
суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просив скасувати рішення та постанову
господарських судів та направити справу на новий розгляд. В
обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального
права та порушені норми процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши
пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановив господарський суд, ВАТ "Запоріжбудмеханізація"
(орендодавець) та ПП "ВКФ "Циклон" (орендар) підписали договір
оренди № 2/38 від 01.12.2004 р., згідно з п. 1 якого орендодавець
передає у тимчасове платне користування і володіння нежитлові
виробничі приміщення, що належать йому на праві власності, за
адресою: м.Запоріжжя, вул. Штабна, 12. Характеристика об'єкта:
споруда профілакторію (бокси для ремонту будівельної техніки (інв.
№ 2 "С" літ. "Б") -254 м-2, споруда складу кисню (інв. № 14 "С"
літ. "Н" -17 м-2).
Орендований об'єкт вважається переданим в оренду з моменту
підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі
підписується сторонами одночасно з договором оренди (п. 3.1
договору).
Згідно п. 4.1 договору, строк дії договору один рік з моменту
прийняття об'єктів оренди за актом приймання-передачі.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що якщо жодна з сторін
договору не повідомила іншу сторону про намір розірвати договір по
закінченню строку його дії, але не пізніше 2 місяців до закінчення
строку дії договору, і орендар продовжує використовувати об'єкт
оренди, договір вважається продовженим на невизначений строк.
01.12.2004 р. сторони склали акт приймання-передачі
орендованого об'єкту.
Як оцінив апеляційний господарський суд, спірні
правовідносини сторін грунтуються на договорі, який за своїм
змістом є договором оренди нерухомого майна.
Відповідно до вимог ст. 759 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за
договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується
передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання
договору найму (оренди).
Частиною 1 ст. 763 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
договір найму укладається на строк встановлений договором.
Відповідно до ст. 793 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції,
чинній на момент підписання спірного договору), договір найму
будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини)
укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої
капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і
більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Як оцінив апеляційний господарський суд, в силу приписів ст.
793 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір оренди № 2/38 від 01.12.2004
року підлягав нотаріальному посвідченню. Проте, сторони не
посвідчили нотаріально зазначений договір. Частиною 1 ст. 220 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що у разі недодержання сторонами
вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є
нікчемним. Відтак, з огляду на приписи ч. 1 ст. 220 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
договір оренди № 2/38 від 01.12.2004 року є нікчемним.
За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що
спірний договір оренди є нікчемним, а тому позовні вимоги в
частині розірвання цього договору є необгрунтованими та не
підлягають задоволенню, оскільки зазначений договір не створив
взаємні права та обов'язки сторін.
З огляду на нікчемність договору оренди № 2/38 від 01.12.2004
року, у відповідача відсутні правові підстави для користування
нежитловими приміщеннями, переданими позивачем за таким договором.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
власник може вимагати усунення будь-яких порушень його
права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням
володіння.
Статтею 386 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що держава
забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого
права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою
про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або
з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому
порушенню.
Отже, у зв'язку з відсутністю у відповідача правових підстав
для користування спірними нежитловими приміщеннями, апеляційний
господарський суд задовольнив позовну вимогу у частині звільнення
спірних нежитлових приміщень.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те,
що апеляційним господарським судом правильно застосовано норми
матеріального права та не порушені норми процесуального права, а
тому підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються
вищенаведеним. Крім того, відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у
рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
23.03.2007 року у справі № 8/9д/07 залишити без змін.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська