ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 6/250-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Полякова Б.М.
суддів:
Катеринчук Л.Й. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства
"Дніпровський металургійний комбінат
ім. Ф.Е. Дзержинського"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 17.01.2007
у справі
господарського суду
№ 6/250-06
Дніпропетровської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства
"Дніпровський металургійний комбінат
ім. Ф.Е. Дзержинського"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю
фірми "Каскад", м. Дніпропетровськ
про
стягнення 142827,73 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача
Донець О.Є. (дов. №45 від 06.06.2006)
від відповідача
Шведченко О.В. (дов. від 20.11.2006)
В С Т А Н О В И В :
15.03.2002 між ТОВ "Каскад" ("постачальник" за договором,
відповідач у справі) та ВАТ "Дніпровський мета лургійний комбінат
ім.Дзержинського" ("покупець" у договором, по зивач по справі)
було укладено договір № 22-0891-02, відповідно до умов якого
"постачаль ник" поставляє та передає у власність, а "покупець"
приймає та сплачує вартість брухту вто ринних металів
(металобрухт) на умовах, передбачених договором: обсяги, строки,
місце по ставки, ціни, загальна вартість поставки сторонами
визначаються у щомісячних специфікаці ях, які є складовою та
невід'ємною частиною договору.
Пози вач звернувся до суду з позовом про стягнення з
відповідача 142 827 грн. 73 коп. заборгованості, яка виникла в
результаті передплати та часткової поставки металобрухту
відповідачем на адресу позивача по договору № 22-0891-02 від
15.03.2002р. (т. 1 а.с. 2-7). Як зазначено в позові та в
розрахунку, наданого до нього, позивач обраховував зазначену вище
заборгованість за пері од з травня 2003 року по червень 2003 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
16.11.2006 (суддя Ко валенко О.О.) позов було задоволено частково
та з відповідача на користь позивача було стягнено 142 827 грн. 73
коп. передоплати вартості металобрухту, 1428 грн. 28 коп.
державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог було від
мовлено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області
мотивовано наявністю забо ргованості відповідача, яка виникла
внаслідок здійсненої по договору позивачем передоплати та
недопоставки продукції.
Не погоджуючись з прийнятим рішеням, відповідач звернувся з
апеляційною скрагою, в якій просив рішення скасувати, в
задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 17.01.2007 апеляційну скаргу задоволено, оскаржуване
рішення скасовано, резолютивну частину рішення викладено в такій
редакції: "В позові відмовити, судові витрати покласти на
позивача".
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просив зазначену постанову скасувати, рішення суду першої
інстанції залишити без змін, аргументуючи порушенням норм
матеріального та процесуального права, зокрема, статей 687, 692
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
), статей 4-2, 97, 103 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної
інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіривши застосування судом норм матеріального та
процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
має виконуватися належним чином від повідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших ви мог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 712 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
до договору поставки застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не
випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 3 статті 687 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено,
що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу
щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або)
упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в
порядку, встановлених договором або актами цивільного
законодавства. Обов'язок перевіряти кількість, асорти мент,
якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару
(випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на
продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів ци вільного
законодавства та нормативно-правових актів з питань
стандартизації. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця
надати йому докази проведення такої перевірки.
Отже, чинним законодавством не передбачено виняткове право
продавця (постачальника товару) на предмет перевірки якості
поставленої продукції, покупець також вправі за умовами договору
здійснювати перевірку якості продукції, яку він отримує.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено,
що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або
прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо до говором
або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк
оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну
ціну переданого товару.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом
апеляційної інстанції, розділом 3 договору сторони передбачили, що
поставки здійснюються залізничним або автомобільним транспортом з
відповідними супроводжувальними документами на умовах поставки,
визначених "покупцем" у специфікаціях та які приймаються у
відповідності до правил Iнкотермс в редакції 1990 року, та датою
поставки вважається дата виписки прийма льно-здавального акту форм
№№ 69, 19.
Розділом 5 договору сторони визначили, що оплата металобрухту
здійснюється в наці ональній валюті України в безготівковому
порядку, протягом 10 банківських днів з дати по ставки.
Приймання металобрухту по кількості та його оплата
здійснюються "покупцем" на під ставі актів приймання по формі №
69. Якість поставленого металобру хту повинна відповідати ДСТ
2787-75 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови" (п.6.1
договору).
Також до договору сторонами було узгоджено та підписано
специфікації: № 1 від 15.03.2002, № 2 від 15.04.2002, № 3 від
30.07.2002р. (т. 1 а.с. 18-20). Зазначеними специфі каціями було
узгоджено найменування продукції, асортимент, ціна, строк, умови
поставки до 31.08.2002.
В подальшому, до договору було укладено 17 додаткових угод в
період з 22.03.2002 по 01.05.2003 (т. 1 а.с. 21-30, 32-45).
Додатковою угодою № 1 від 22.03.2002 сторони передбачили
можливість попередньої оплати металобрухту без визначення строків
передоплати та її обсягів (т.1 а.с. 21).
Додатковою угодою № 6.1 від 27.11.2002 сторони змінили
редакцію п.6.1 договору та передбачили, що приймання продукції по
якості здійснюється відповідно до Iнструкції № П-7 з обов'язковим
викликом представника "постачальника" (відповідача) в добовий
строк (т.1 а.с. 25).
Додатковою угодою № 7.2 від 25.12.2002 сторони продовжили
строк дії договору до 31.12.2003 (т.1 а.с. 28).
Апеляційним судом також встановлено, що додатковою угодою без
номеру від 11.12.2003р. сторони узгодили при ймання по кількості
металобрухту відповідно до Iнструкції № П-7 з обов'язковим
викликом представника "постачальника" (т. 1 а.с. 39).
Додатковою угодою без номеру від 14.03.2003 сторони
визначили, що у випадку ви явлення недостачі більше 5 тон, ніж
зазначено у супроводжувальних документах, "покупець" зупиняє
приймання продукції, приймає її на відповідальне зберігання та
здійснює обов'язковий виклик представника "постачальника" для
участі в прийманні (т.1 а.с. 41).
Відповідно до акту звірки від 01.09.2006 (т.2 а.с. 58-74),
який підписаний обома сторонами за результатами виконання
сторонами договору № 22-0891-02 від 15.03.2002 протягом всього
періоду його дії відповідач визначив заборгованість позивача перед
ним за поставлену продукцію в сумі 213 166 грн. 52 коп., а позивач
визначив заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 142 827
грн. 73 коп., тобто зобов'язання щодо поставки продук ції на всю
суму отриманої передоплати за даними відповідача виконано в
повному обсязі.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність належних
доказів здійснення приймання продукції по якості відповідно до
Iнструкції № П-7, за твердженої постановою Держарбітражу СРСР від
25.04.1966, на застосування якої сторони надали згоду згідно з
додатковою угодою № 6.1 від 27.11.2002 до договору, а також
встановив, що викликів пред ставника "постачальника" для участі в
прийманні металобрухту не було, представник позивача в своїх
поясненнях також підтвердив факт того, що приймання по кількості
відповідно до Iнструкції № П-7 (акти форми № 69 від 13.05.2003,
19.05.2003, 16.05.2003, 31.05.2003 №№ 2636, 2831, 2803, 2843) не
здійсню валось.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про
неналежність доказів позивача щодо приймання продукції по
кількості за актами форми № 69 як таких, що не відповідають умовам
договору між сторонами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, та вважає
доводи скаржника про неналежність оцінки актів форми №69 такими,
що виходять за межі касаційного перегляду справи та перевищують
компетенцію касаційної інстанції.
Відповідно до статті 103 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна
інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання)
має право: залишити рішення місцевого господарського суду без
змін, а скаргу (подання) без задоволення; скасувати рішення
повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення
повністю або частково і припинити провадження у справі або
залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити
рішення.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що при
винесенні оскаржуваної постанови, Дніпропетровський апеляційний
господарський суд порушив приписи статті 103 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, так як скасувавши рішення суду першої інстанції в
першому пункті резолютивної частини постанови, виклав в іншій
редакції резолютивну частину рішення у другому пункті резолютивної
частини оскаржуваної постанови.
Тому колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи
в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів
статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, вважає що оскаржувану постанову суду апеляційної
інстанції слід змінити, та викласти її резолютивну частину в такій
редакції:
"Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
фірми "Каскад"задовольнити.
Рішення господарського суду Чернігівської області від
16.11.2006 по справі №6/250-06 скасувати. Постановити нове
рішення.
В позові відмовити. Судові витрати покласти на відповідача."
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.
111-5,,111-7,111-9,111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.
Дзержинського"задовольнити частково.
2. Резолютивну частину Постанови Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 17.01.2007 змінити та
викласти її в такій редакції:
"Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
фірми "Каскад"задовольнити.
Рішення господарського суду Чернігівської області від
16.11.2006 по справі №6/250-06 скасувати. Постановити нове
рішення.
В позові відмовити. Судові витрати покласти на відповідача."
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко