ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 4/444
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
ТОВ "Буський завод скловиробів"
на постанову
від 15.02.07 Київського апеляційного господарського суду
у справі
господарського суду м. Києва
за позовом
ТОВ "Стиролоптфармторг"
до
ТОВ "Буський завод скловиробів"
про
стягнення 34239, 59 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: Уколов О.Л. (дов. від 11.02.07),
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 15.11.06 господарського суду м. Києва позов
задоволено частково. З ТОВ "Буський завод скловиробів" на користь
ТОВ "Стиролптфатмторг" стягнуто 29173, 75 грн. основного боргу,
2588, 40 грн. пені, 437, 59 грн. інфляційних втрат, 350, 77 грн.
3% річних, 325, 50 грн. державного мита та 113 грн. інформаційних
витрат. В решті позову провадження у справі припинено.
Постановою від 15.02.07 Київського апеляційного
господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Буський завод
скловиробів" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення
судами норм матеріального та процесуального права, а також
невірною оцінкою обставин справи, справу направити на новий
розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі,
відповідно до договору поставки №16/НС/06 від 22.03.2006,
укладеного між ТОВ "Стиролоптфармторг" та ТОВ "Буський завод
скловиробів", позивач взяв на себе зобов'язання поставити в
обумовлені строки натрій азотистокислий технічний (товар), а
відповідач - прийняти і оплатити товар.
На виконання умов вказаного договору поставки позивачем
відвантажено відповідачу товар у кількості 63250 кг на загальну
суму 83173,75 грн., що підтверджується квитанцією про приймання
вантажу №48148014 від 02.08.2006 р. та видатковою накладною
№ХМ-0000180 від 02.08.2006.
Судами з'ясовано, що свої зобов'язання за договором
відповідач виконав частково на суму 54000 грн.
Таким чином, борг відповідача на момент прийняття рішення
судом першої інстанції становив 29173,75 грн.
У цьому зв'язку суди правомірно послались на ч. 1 ст. 193 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, згідно якої до виконання господарських
договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим
Кодексом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов
договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а
за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено обов'язок
боржника виконати свої зобов'язання, а кредитора - прийняти
виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або
законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового
обороту.
Судами правомірно взято до уваги п. 5.1 договору, яким
встановлено, що передача товару від постачальника (позивача)
покупцю (відповідачу) здійснюється за видатковою накладною, в якій
сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість
в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість
товару, що постачається.
Судами з'ясовано, що відповідачем товар отримано за
видатковою накладною №ХМ-0000180 від 02.08.2006, підписаною
відповідачем, що свідчить про те, що він погоджується з кількістю,
ціною та загальною вартістю товару (83173,75 грн.), які зазначені
в цій видатковій накладній, а також те, що специфікація, яка
надавалась позивачем до позовних матеріалів є невід'ємною частиною
договору поставки №16/НС/06 від 22.03.2006 р. і в ній помилково
зазначена дата договору 21.03.2006р.
Крім того, судами взято до уваги також і той факт, що
відповідачем у відповіді на лист позивача від 11.05.2006 р.
визнано свій борг і гарантовано погашення заборгованості в строк
до 20.06.2006 р.
Відповідно до ст. 692 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
покупець
зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття
товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами
цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати
З огляду на вказане вище суди попередніх інстанцій дійшли
обгрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення
з відповідача основного боргу.
Також правомірним вбачається висновок судів попередніх
інстанцій про задоволення позову в частині стягнення з відповідача
пені 2588,40 грн.
Виходячи з положень Закону України "Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
платники
грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за
прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою
сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може
перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку
України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Отже, суди також обгрунтовано задовольнили позовні вимоги в
частині стягнення 437,59 грн. інфляційних та 350,77 грн. 3%
річних.
Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника щодо
порушення апеляційною інстанцією ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з неналежним повідомленням його про
день, час і місце розгляду справи апеляційною інстанцією, оскільки
в матеріалах справи знаходяться докази надіслання скаржнику
відповідного процесуального документа рекомендованим листом з
повідомленням про вручення поштового відділення за адресою,
зазначеною відповідачем в апеляційній скарзі та в інших документах
останнього.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судові рішення прийнято при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави
для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 15.02.2007 Київського апеляційного
господарського суду у справі № 4/444 залишити без змін.
Головуючий В. Божок
Судді Т.Костенко
Г.Коробенко