ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     16 травня 2007 р.
     № 4/391-05
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     Божок В.С. - головуючого,
     Костенко Т. Ф.,
     Коробенко Г.П.
 
     розглянувши матеріали
     касаційної скарги
     ТОВ "Георесурси"
     на постанову
     Запорізького апеляційного господарського суду від 01.02.2007
     у справі
     господарського суду Херсонської області
     за позовом
     Одеської залізниці в особі Херсонського будівельно-монтажного
експлуатаційного управління № 4"
     до
     ТОВ "Георесурси"
     про
     стягнення 6484, 32 грн.,
     в судовому засіданні взяли участь представники:
     позивача: не з'явились,
     відповідача: не з'явились,
     ВСТАНОВИВ:
     Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.10.06
в позові про стягнення неустойки в сумі 4322,88  грн.  та  2161,44
грн. упущеної вигоди за  несвоєчасне  повернення  об'єкту  оренди,
відмовлено  у   зв'язку   з   недоведеністю   факту   користування
відповідачем об'єктом оренди після закінчення строку дії  договору
оренди від 06.05.03 № 05.
     Постановою    від    01.02.07    Запорізького    апеляційного
господарського суду вказане вище рішення частково скасовано. Позов
задоволено частково.
     Стягнуто з ТОВ "Георесурси" на користь Одеської  залізниці  в
особі Херсонського будівельно-монтажного управління  №  4  1957,30
грн. неустойки, 30,79 грн. держмита та 36,62 грн. витрат на IТЗ.
     В іншій частині позову відмовлено.
     Стягнуто з ТОВ "Георесурси" на користь Одеської  залізниці  в
особі    Херсонського    будівельно-монтажного    експлуатаційного
управління № 4 35,40 грн. за розгляд апеляційної скарги.
     Не  погоджуючись  з  постановою   Запорізького   апеляційного
господарського  суду  ТОВ  "Георесурси"   звернулось   до   Вищого
господарського суду України з  касаційною  скаргою  і  просить  її
скасувати   з   підстав   невірного   застосування   судом    норм
матеріального права щодо нарахування неустойки  та  у  зв'язку  зі
сплином строку позовної давності на її заявлення.
     Колегія суддів, приймаючи до уваги межі  перегляду  справи  в
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на   підставі   фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права  при  винесенні  оскаржуваного  судового   акта,   знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
     Як встановлено попередніми судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, правовідносини  сторін  було  врегульовано
договором від 06.05.2003 № 05 оренди частини  відкритої  вантажної
платформи ст.Цюрупинськ, загальною площею 900 кв.м, що знаходиться
на  балансі  Херсонського  будівельно-монтажного  експлуатаційного
управління  №4,  структурного  підрозділу  позивача.   Строк   дії
договору  сторонами  узгоджено  в  один  рік:  з   29.10.2003   по
29.10.2004.
     Пунктом 11.5 договору  передбачено,  що  у  разі  відсутності
заяви однієї із сторін про припинення  або  зміну  цього  договору
після закінчення строку його дії протягом  одного  місяця  договір
вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які
були передбачені цим договором.
     Актом приймання-передачі від 01.11.2003р.  підтверджено  факт
передачі відповідачу державного майна,  зазначеного  за  договором
оренди.
     Відповідно  до  умов  договору  майно  вважається  поверненим
орендодавцю (балансоутримувачу)  з  моменту  підписання  сторонами
акта   приймання-передачі.    Обов'язок    по    складанню    акта
приймання-передачі при поверненні з оренди  покладається  саме  на
відповідача (із змісту п.2.6  договору).  Згідно  п.10.1  договору
відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендоване майно  після
закінчення строку оренди в термін 3 діб.
     До закінчення  строку  дії  договору  листами  від  22.03.04,
13.07.04 та 30.09.04 позивач неодноразово звертався до відповідача
з попередженням про закінчення строку дії договору  та  звільнення
об'єкта оренди.
     Приймаючи рішення у даній справі апеляційна інстанція  дійшла
обгрунтованого  висновку,  що  відповідач  свої  зобов'язання   за
договором  щодо  своєчасного  повернення  орендованого  майна   не
виконав, а відтак відповідно до ст. 785 ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
          у
наймодавця виникло право вимагати від наймача неустойку у  розмірі
подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
     При цьому, посилаючись на ч.2 ст.258 ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,
п.6 ст.232 ГК України  ( 436-15 ) (436-15)
          та  п.п.  10.1,  11.1  договору
апеляційна інстанція дійшла думки, що право  вимоги  на  стягнення
неустойки виникло у позивача з 02.11.04 за період  з  18.11.04  по
02.05.05 і оскільки останній звернувся до  господарського  суду  з
позовом  17.11.05,  то  з  урахуванням  строку  позовної  давності
стягненню підлягає пеня в розмірі 1957,30 грн.
     Разом з тим,  при  з'ясуванні  питання  дотримання  позивачем
строків позовної  давності,  судом  не  було  взято  до  уваги  та
враховано при визначенні суми пені положення  п.7  ст.261  та  п.2
ст.786 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , згідно якого перебіг строку позовної
давності щодо вимог наймодавця починається  з  моменту  повернення
речі наймачем.
     Вказана обставина не була  предметом  дослідження  та  оцінки
судів.
     Щодо заявлених до стягнення збитків, то колегія суддів вважає
висновки судів в цій частині правомірними, оскільки як встановлено
судами, позивач у передбаченому законодавством  порядку  не  довів
наявність та розмір останніх.
     Крім того, колегія суддів знаходить необхідним зауважити,  що
резолютивна  частина  постанови   апеляційної   інстанції   носить
суперечливий характер.
     Так, зазначаючи про  часткове  скасування  рішення  місцевого
господарського суду, в постанові не  вказано  в  якій  частині  це
рішення залишено без змін.  Натомість  вказується  про  відмову  в
іншій частині позову. Що свідчить про прийняття апеляційним  судом
нового рішення.
     Зважаючи на викладене рішення господарського суду Херсонської
області та постанова Запорізького апеляційного господарського суду
підлягають скасуванню з  передачею  справи  на  новий  розгляд  до
господарського суду Херсонської області.
     Керуючись   ст.111-5,   111-7,    111-9,    111-10,    111-11
Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України
     ПОСТАНОВИВ:
     Касаційну скаргу задовольнити частково.
     Рішення від 31.10.06 господарського суду Херсонської  області
та постанову від 01.02.07 Запорізького апеляційного господарського
суду зі справи № 4/391-05 скасувати.
     Справу направити на  новий  розгляд  до  господарського  суду
Херсонської області.
     Головуючий  В.Божок
     Суддя  Т.Костенко
     Суддя   Г.Коробенко