ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 2-9/11052-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М.,
Шаргало В.I.
за участю представників сторін:
позивача
Телевань Ю.С. дов. б/н від 10.05.2007 р.
відповідача
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "КуПі -Крим"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
23.10.2006 р.
у справі
№2-9/11052-2006 господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВінМар"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "КуПі -Крим"
про
стягнення 55 053,88 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "ВінМар"
звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з
позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ)
"КуПі -Крим" про стягнення 55 053,88 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "ВінМар" на виконання
укладеного між сторонами договору поставки товару №ДГ91-62 від
31.10.2005 р. поставило відповідачеві товар, за який останній
розрахувався частково, чим порушив умови названого договору щодо
строків оплати товару і в результаті чого утворилася
заборгованість у вказаному розмірі.
В подальшому, у зв'язку з частковою оплатою боргу у розмірі
16 000 грн., позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з
ТОВ "КуПі -Крим" залишок боргу у сумі 38 053,88 грн.
Доповідач: Шаргало В.I.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.09.2006 року (суддя Пєтухова Н.С.), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
23.10.2006 року (судді: Щепанська О.А., Борисова Ю.В., Прокопанич
Г.К.), позов задоволений частково, з ТОВ "КуПі -Крим" на користь
ТОВ "ВінМар" стягнуто 33 053,88 грн. основного боргу та відповідні
судові витрати. Судове рішення в цій частині мотивоване посиланням
на ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та на
підтвердження матеріалами справи наявності заборгованості у
вказаному розмірі. В частині стягнення з відповідача основного
боргу в сумі 21 000 грн. провадження у справі припинено на
підставі пункту 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з відсутністю предмету спору,
оскільки відповідачем борг у вказаному розмірі на момент розгляду
справи судом був погашений. В частині стягнення з відповідача
боргу у розмірі 1 000 грн. провадження у справі також припинено на
підставі пункту 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій
частині.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою,
ТОВ "КуПі -Крим" звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами
попередніх інстанцій ст.ст. 509, 628, 638 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 180 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, просить їх скасувати в частині задоволення позову,
прийнявши в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що ніякого
зобов'язання щодо оплати товару, поставленого згідно з накладною
№РН-0002908 у відповідача не виникло, оскільки щодо поставки цього
товару у сторін не існувало відповідної домовленості та
узгодження, "тобто договір в цій частині є неукладеним, а
зобов'язання - не існуючим".
У запереченнях на касаційну скаргу позивач ТОВ "ВінМар"
просить скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі
судові рішення -без зміни, як такі, що відповідають обставинам
справи та чинному законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника
позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування господарськими судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
31.10.2005 року між ТОВ "ВінМар" (Постачальник) та ТОВ
"КуПі -Крим" (Покупець) укладений договір поставки товару
№ДГ91-62, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався
поставляти Покупцеві в асортименті майонезну та маргаринову
продукцію, а Покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно
його оплачувати. Сторони договору погодили, що право власності на
товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими
сторонами накладної на відпуск товару, яка засвідчує момент
передачі товару; Покупець зобов'язаний провести розрахунки за
отриману партію товару протягом 21 календарного дня з моменту
поставки. На виконання умов договору згідно з наявними у
матеріалах справи накладними ТОВ "ВінМар" поставило ТОВ
"КуПі -Крим" маргаринову продукцію, за яку останнє розрахувалося
частково, а за товар поставлений відповідно до накладної
№РН-0002908 від 19.12.2005 року взагалі відмовився розраховуватися
з посиланням на те, що ця продукція отримана ним на умовах комісії
(див. відзив), тобто розрахунки мають проводитися лише після
реалізації товару. При цьому утворилася заборгованість Покупця
перед Постачальником у розмірі 55 053,88 грн.
ТОВ "ВінМар" 30.05.2006 року направило на адресу ТОВ
"КуПі -Крим" лист з вимогою оплатити за отриманий товар. На момент
прийняття рішення у даній справі заборгованість становила 33
053,88 грн., оскільки відповідач сплатив позивачеві частину
спірної суми, а позивач відмовився від позову в частині стягнення
боргу у сумі 1000 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона
(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у
власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або
зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну
грошову суму.
З приписів глави 54 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що істотними умовами договору купівлі продажу є його
предмет (асортимент, кількість,) та ціна.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що спірні
правовідносини виникли між сторонами на підставі договору
поставки, який є одним із видів договору купівлі -продажу. Факт
поставки товару згідно з накладної №РН-0002908 від 19.12.2005
року, яка містить найменування продукції з зазначенням кількості
та ціни і яка підписана представниками сторін та засвідчена
печатками ТОВ "ВінМар" та ТОВ "КуПі -Крим", встановлений судами
попередніх інстанцій і відповідачем не заперечувався.
Наведене свідчить, що сторони узгодили усі істотні умови для
договору купівлі-продажу. Характер відносин між сторонами з
урахуванням встановлення судом першої інстанції факту передачі
товарно-матеріальних цінностей за накладною із зазначенням
асортименту, кількості і ціни товару та отримання його
представником відповідача підтверджує виникнення у сторін
цивільних прав та обов'язків також і з огляду на положення ст.ст.
530, 657 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
З урахуванням вищенаведених норм та встановлених судами
попередніх інстанцій обставин, господарські суди дійшли
правомірного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для
задоволення позову в оскаржуваній частині.
Згідно зі ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тому доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки та
недостатньої перевірки судами попередніх інстанцій доказів у
справі не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не
можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових
рішень. Тому доводи касаційної скарги про неправильне встановлення
судами попередніх інстанцій обставин справи щодо поставки
продукції за договором не входять до компетенції суду касаційної
інстанції
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій
фактичні обставини справи встановлено на основі повного і
об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка
з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для
скасування прийнятих у справі рішень.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"КуПі -Крим" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.10.2006р. у справі №2-9/11052-2006 залишити без зміни.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.I.