ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 2-277/04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічай В.С. (головуючого),
Вовк I.В..,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1на рішення Суворовського районного суду від 24 червня
2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Одеської області від 4 листопада
2004 року у справі № 2-277/04 за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про
виділ частки статутного фонду, виплату дивідендів та
відшкодування моральної шкоди -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2001 року ОСОБА_1звернулась до Суворовського
районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2про виділ частки
статутного фонду ТОВ "Дюймовочка", виплату дивідендів та
відшкодуванні моральної шкоди.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 червня
2004 року залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової
палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області
від 4 листопада 2004 року, в задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивачка просить скасувати прийняті
у справі судові рішення, вказуючи на порушення судами першої
та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права та направити справу на новий розгляд до суду першої
інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2просить залишити без
змін винесені у справі судові рішення, а касаційну скаргу без
задоволення, вказуючи на безпідставність доводів касаційної
скарги.
Заслухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Доповідач : Гончарук П.А.
Предметом позову у даній справі є вимоги ОСОБА_1щодо виділу
частки статутного фонду ТОВ "Дюймовочка", виплати дивідендів та
відшкодуванні моральної шкоди .
Приймаючи рішення про відмову у позові суд першої
інстанції, з яким погодилась колегія суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду, виходив з того, що ТОВ
"Дюймовочка", одним із засновників якого була позивачка,
ліквідовано та скасовано його державна реєстрація. Тому, у
зв'язку з ліквідацією юридичної особи, припиненні зобов'язання та
відсутні підстави для задоволення позову.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 1, 6 Постанови
Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1976 року "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
з подальшими змінами, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи
інші докази, суд має це обгрунтувати.
Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також
посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права
і у відповідних випадках - на нормах Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, на підставі яких визначено права й обов'язки
сторін у спірних правовідносинах.
Оскаржувані судові рішення даним вимогам не відповідають.
В порушення вимог ст.ст.15, 30, 62, 202 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
чинного на час вирішення спору попередні судові
інстанції належним чином не з'ясували правовідносин, які виникли
між сторонами та не визначили законодавство, яке їх регулює, що
потягло за собою прийняття рішення, яке не відповідає вимогам
матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони, а також інші
особи, були засновниками ТОВ "Дюймовочка", та мали певну частку у
його статутному фонді.
Товариство було ліквідовано і скасовано його державну
реєстрацію.
Попередні судові інстанції не встановили та не вказали у
судових рішеннях права та обов'язки учасників товариства при його
ліквідації, передбачені законами України і установчими
документами товариства, не дослідили ліквідаційний баланс та не
перевірили розподіл коштів при його ліквідації.
Між тим, з'ясування даних питань має істотне значення по
справі і впливає на правильність вирішення спору, визначення
відповідачів у справі та необхідність їх залучення до участі у
справі.
З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського
суду Одеської області, якому підвідомча дана справа з
урахуванням набрання чинності Законом України "Про внесення змін
до деяких законодавчих актів щодо визначення підсудності справ з
питань приватизації та корпоративних прав" ( 483-16 ) (483-16)
від
15.12.2006 № 483-V.
При новому розгляді справи, суду слід урахувати наведене,
з'ясувати права та обов'язки сторін і в залежності від
встановленого та вимог закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24
червня 2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 4
листопада 2004 року у справі № 2-277/04 скасувати і справу
передати на розгляд до господарського суду Одеської області .
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк I.В.
Гончарук П.А.