ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 р.
№ 2-15/16356-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
державного підприємства "Сакський державний хімічний завод"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
29.01.2007р.
у справі
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом
Управління Державної служби охорони при Головному управлінні
Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим
до
Державного підприємства "Сакський державний хімічний завод"
про
стягнення 31468, 61 грн.
за участю представників:
позивача: Гаврилюк С.I. -дов. від 07.05.07р. №17/1-2-1422/Ап
відповідача: Пітеляк В.В. -дов. від 16.05.2007р. б/н
ВСТАНОВИВ:
Управляння Державної служби охорони при Головному управлінні
Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим
/далі Управляння Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР
Крим/ звернулось з уточненим позовом до господарського суду
Автономної Республіки Крим про стягнення з Державного підприємства
"Сакський державний хімічний завод" /далі ДП "Сакський державний
хімічний завод"/ 31468, 61 грн. боргу, який виник з невиконання
відповідачем умов договору.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
28.11.2006р. у справі №2-15/16356-2006, залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
29.01.2007р. з даної справи, позов задоволено частково. Стягнуто з
відповідача 6810, 78 грн. річних та 24657, 83 грн. інфляційних
витрат, 314, 69 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині
позовних вимог про зобов'язання Державного підприємства "Сакський
державний хімічний завод" виконати рішення господарського суду від
14.09.-01.10.04 провадження по справі припинено на підставі ч.4
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в зв'язку із відмовою позивача від
позову.
Судові рішення в частині задоволення позовних вимог
мотивовані обгрунтованістю позовних вимог з посиланням на ст.ст.
509, 526, 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Не погоджуючись вказаною постановою, ДП "Сакський державний
хімічний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове
рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити,
стверджуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи і
судом не застосований закон, що підлягає застосуванню, а саме ч.4
ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст.614 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи
наступне.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної
інстанції, 04.04.2003 між Управлянням Державної служби охорони при
ГУ МВС України в АРК /Охорона/ та ДП "Сакський державний хімічний
завод" /Замовник/ було укладено договір № ЕПС 09-0021 на охорону
об'єктів відповідача підрозділами державної служби охорони при ГУ
МВС України /далі Договір/, згідно умов якого власник передає, а
охорона приймає під охорону об'єкти, вказані в дислокації (Додаток
№1 до Договору).
Рішенням господарського суду від 14.09.-01.10.04 у справі
№2-9/9386-2004 з ДП "Сакський державний хімічний завод" на користь
Управляння Державної служби охорони при ГУ МВС України в АРК
стягнено заборгованість за Договором в сумі 83397, 46 грн. за
період з 01.05.2003р. по 10.10.2003р.
Однак, до теперішнього часу, вказане рішення відповідачем не
виконано, що і стало підставою для звернення з цим позовом про
стягнення нарахуваннях позивачем інфляційних витрат за період з
11.10.2003 по 01.07.2006 та три відсотки річних.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, договір є
обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник не
звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також три проценти річних від простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
Відповідно до вказаної статті, грошове зобов'язання
складається також із грошової суми, яку боржник зобов'язаний
сплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору,
підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв'язку з
чим господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку щодо задоволення позову про стягнення
грошової суми визначеної з урахуванням встановленого індексу
інфляції та трьох процентів річних.
При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій,
вимоги ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
до нарахувань
індексу інфляції та річних не застосовуються, оскільки такі
нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за
порушення зобов'язань.
Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій
встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами,
яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких
касаційна інстанція не наділена, з'ясовано дійсні права і
обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що
регулює спірні правовідносини сторін.
Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду
відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам,
що ставляться до судового рішення, а отже і підстави для її
скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 29.01.2007р. у справі №2-15/16356-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко