ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2007 р.
№ 43/271
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.I., -головуючого,
Панової I.Ю.,
Ткаченко Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.
Києва
на ухвалу
господарського суду м. Києва від 04 липня 2006 року
у справі
№ 43/271 господарського суду м. Києва
за заявою
Приватного підприємства "Iнтеркомп'ютер"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра-2000"
про
визнання банкрутом,
арбітражний керуючий
Ульянчук Ю.А.,
за участю представників сторін:
ПП "Iнтеркомп'ютер" - Шулик К.В. (дов. від 28.03.2007),
ДПI у Голосіївському районі м. Києва -Аліфанов Т.Ю. (дов. від
09.01.2007),
арбітраний керуючий Ульянчук Ю.А.;
встановив:
У квітні 2006 року кредитор -Приватне підприємство
"Iнтеркомп'ютер" звернувся до суду із заявою про порушення справи
про банкрутство ТОВ "Ельвіра 2000" в порядку ст. 52 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Вказував на наявність у боржника заборгованість у розмірі
379000,00 грн., встановлену рішенням суду та наказом від
12.09.2005 р. № 2/490, відсутність керівних органів боржника за
його місцезнаходженням.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р.
порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ельвіра-2000",
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; зобов'язано
кредитора надати докази, які б свідчили про відсутність
підприємницької діяльності боржника, відсутність боржника за його
місцезнаходженням; неподання податкової документації та
бухгалтерської звітності.
Постановою господарського суду м. Києва від 20.04.2006 (суддя
Пасько М.В.) ТОВ "Ельвіра-2000" визнано банкрутом; відкрито
ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено
арбітражного керуючого Ульянчук Ю.А, якого зобов'язано письмово
повідомити всіх відомих йому кредиторів про визнання боржника
банкрутом; завершено підприємницьку діяльність банкрута; строк
виконання зобов'язань вважати такими, що настав з 20.04.2006;
припинено повноваження органів управління банкрута; зобов'язано
ліквідатора провести ліквідаційну процедуру та надати звіт до
20.02.2007.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.07.2006 (суддя
Пасько М.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.
ТОВ "Ельвіра-2000" ліквідовано як юридичну особу у зв'язку з
банкрутством; копію постанови направлено для внесення відповідно
запису до Єдиного державного реєстру; провадження у справі
припинено.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою
звернулася ДПI у Голосіївському районі м. Києва, яка просить
скасувати ухвалу суду про припинення юридичної особи -ТОВ
"Ельвіра-2000" як таку, що винесена з порушенням норм
матеріального та процесуального права, та направити справу на
новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
перевіривши правильність застосування норм процесуального права,
судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Ухвала місцевого суду не відповідає зазначеним вимогам,
оскільки не грунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до статті 107 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
право касаційного оскарження надано,
зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо
суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та
обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду
м. Києва про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного
балансу мотивована тим, що при здійсненні ліквідаційної процедури
вимоги ініціюючого кредитора, визнані судом та включені до реєстру
вимог кредиторів, не задоволені, оскільки з поданих ліквідатором
документів вбачається, що боржник на праві власності немає
земельних ділянок, нерухомого майна, автотранспортних засобів,
іншого майна та майнових прав не встановлено. При цьому, в наданих
суду ліквідаційному балансі (а.с. 43-44) та звіті (а.с. 41-42)
зазначено про відсутність активів у банкрута.
Відповідно до вимог ч.5 ст.3-1 Закону арбітражний керуючий
зобов'язаний аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну
діяльність боржника, згідно з ч.6 ст.3-1 при реалізації своїх прав
та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та
розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
П. 5 ст. 52 Закону передбачено, що ліквідатор письмово
повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника
банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в
місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити
ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.
Як вбачається з матеріалів справи, в тексті ухвали
господарського суду м. Києва від 04.07.2006 взагалі не вказано, та
не надана оцінка тому факту, чи виконав ліквідатор вимоги п.5
ст.52 Закону щодо повідомлення усіх відомих йому кредиторів
відсутнього боржника, чи мали вказані кредитори можливість
направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.
Затвердивши поданий ліквідатором Ульянчуком Ю.А. звіт, в
якому зазначено про те, що заяв про визнання кредиторським вимог
до банкрута від інших кредиторів на адресу господарського суду та
ліквідатора не надійшло, господарський суд не дав оцінки та не
з'ясував, чи повідомляв ліквідатор органи Державної податкової
інспекції України та Пенсійного фонду України про визнання
господарським судом відсутнього боржника банкрутом, оскільки в
матеріалах справи відсутні матеріали, що свідчили б про це.
До поданого звіту ліквідатора не додано реєстру вимог
кредиторів з даними про погашення грошових вимог в ході
ліквідаційної процедури, відсутній акт інвентаризації активів
боржника, куди повинна включатися дебіторська заборгованість, що є
обов'язковим відповідно до статті 32 Закону. Звіт ліквідатора не
засвідчено печаткою боржника, що є порушенням вимог Закону України
"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" ( 996-14 ) (996-14)
.
Разом з тим, у касаційній скарзі ДПI у Голосіївському районі
м. Києва посилається на те, що 31.12.2003 р. між Міністерством
фінансів України, Українською аграрною біржею (Боржник) та ТОВ
"Ельвіра-2000" (Поручитель) на підставі постанови КМУ від
17.07.2003 р. № 1070 ( 1070-2003-п ) (1070-2003-п)
"Про укладення угод про
рестукруризацію простроченої заборгованості станом на 1 січня 2003
року юридичних осіб за кредитами державою або під державні
гарантії та бюджетними позичками" укладеного угоду про
реструктуризацію простроченої заборгованості Боржника перед
державною за умовами кредитної угоди від 24.07.1997 р. №
18/03-149, укладеної між "Урксімбанком" від імені Кабінету
Міністрів України та ТОВ "Ельвіра-2000", та кредитної угоди від
23.07.1997 р., укладеної між ТОВ "Ельвіра-2000" та банком
"Socіetal General, New York Branch".
При цьому вказує, що згідно подання Головного управління
Державного казначейства України у м. Києві від 08.12.2006 № 125,
126, 127 ТОВ "Ельвіра-2000" має прострочену реструктуризовану
заборгованість за отриману іноземну техніку за рахунок іноземного
кредиту, отриманого Українською аграрною біржею під гарантії Уряду
України у рамках кредитної лінії США у розмірі: 5 277 839,54 грн.
основного боргу, 159 853,46 грн. несплачених процентів, 1 286
313,71 грн. пені. ДПI звернулася із позовом до ТОВ "Ельвіра-2000"
про стягнення вказаної заборгованості, справа № 05-5-33/5064 в
даний час розглядається у Вищому адміністративному суді України.
Зважаючи на вищенаведене, затвердивши звіт ліквідатора та
ліквідаційний баланс ТОВ "Ельвіра-2000", суд першої інстанції не
надав оцінки зазначеним фактичним обставинам з врахуванням
приписів статті 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо належності та
допустимості доказів у справі та приписів спеціального
законодавства, зокрема статті 32 Закону щодо доказів, які повинні
додаватися ліквідатором до звіту ліквідатора та ліквідаційного
балансу.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що
судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до
вимог ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб
та фізичних осіб -підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
, який набув чинності
з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться
відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням,
про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а
також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 названого Закону, якщо
відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру
були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і
можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не
внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню
до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не
можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного
державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її
місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7
ст.19 Закону).
Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судом першої інстанції при затвердженні
звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу про визнання
відсутнього боржника банкрутом не було надано оцінки та не
з'ясовано факт наявності чи відсутності в Єдиному державному
реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її
місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", не
надано оцінки поданих ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу
на предмет їх відповідності приписам статті 32 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, а тому висновок суду про ліквідацію ТОВ
"Ельвіра-2000" та припинення провадження у справі № 43/271 є
передчасним.
На підставі наведеного та враховуючи межі перегляду справи в
суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про
необхідність скасування оскаржуваної ухвали господарського суду та
направлення справи на розгляд суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати приписи статей
17-18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та
фізичних осіб -підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
, частини 2 статті 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
і з врахуванням наведених норм права зробити
висновки про можливість здійснення провадження у справі про
банкрутство в ході ліквідаційної процедури в порядку статті 52
Закону чи доцільність застосування загальних правил ведення
ліквідаційної процедури згідно приписів статей 22-34 Закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва задовольнити.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 04.07.2006 р. у
справі № 43/271 скасувати.
Справу № 43/271 направити на новий розгляд до господарського
суду м.Києва.
Головуючий М. Хандурін
Судді I. Панова
Н. Ткаченко