ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2007 р.
№ 26/294
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака I.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства по
утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.
Києві ради на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 12.02.2007р. та рішення господарського суду м. Києва від
07.09.2006р.
у справі №26/294 господарського суду м. Києва
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії
"Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу
"Енергозбут Київенерго"
до відповідача Комунального підприємство по утриманню
житлового
господарства Шевченківської районної у м. Києві ради
про стягнення 213 743,14грн.
за участю представників:
АЕК "Київенерго" -Цурка Н.О.;
КП УЖГ Шевченківської районної у м. Києві ради -Селіванова
О.Г.
в с т а н о в и л а :
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася
до господарського суду м. Києва з позовом та просила суд стягнути
з відповідача -Комунального підприємства по утриманню житлового
господарства Шевченківського району м. Києва 213 743,14грн., у
т.ч. 181 586,84грн. основної заборгованості за спожиту теплову
енергію, 25 173,49грн. в рахунок відшкодування збитків від
інфляції, 6 982,81грн. трьох процентів річних.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те,
що відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання за умовами
договору №8252019 від 01.01.2004р. в частині оплати у встановлений
договором строк поставленої теплової енергії у гарячій воді у
період з 01.01.2004р. по 01.04.2006р. (а.с.2-3).
До прийняття рішення у даній справі судом замінено
відповідача у справі на Комунальне підприємство по утриманню
житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради,
про що зазначено у рішенні суду.
Відповідач у справі - КП УЖГ Шевченківської районної у м.
Києві ради у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє,
посилаючись на недійсність договору №8252019 від 01.01.2004р.
Зокрема, відповідач вважає, що зазначений договір:
- суперечить нормам Закону України "Про житлово-комунальні
послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
;
- укладений від його імені особою без відповідних на те
повноважень.
Також відповідач посилається на те, що не повинен відповідати
за заявленими вимогами, оскільки він не брав зобов'язання
безпосередньо оплачувати кошти за спожиту теплову енергію, а лише
зобов'язувався здійснювати збір платежів від населення
(а.с.90-93).
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.09.2006р. позов
задоволено. Відповідно до рішення суду з КП УЖГ Шевченківської
районної у м. Києві ради на користь АЕК "Київенерго" стягнуто 181
586,84грн. основної заборгованості, 25 173,49грн. збитків від
інфляції, 6 982,81грн. в рахунок трьох процентів річних
(а.с.115-117).
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з
того, що:
- відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за
договором щодо забезпечення оплати спожитої теплової енергії не
пізніше 25 числа поточного місяця, внаслідок чого утворилась
заборгованість за період з 01.01.2004р. по 01.04.2006р. у розмірі
181 586,84грн.;
- відповідач, як особа, що порушила зобов'язання, повинен
сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох
процентів річних.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.02.2007р. рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2006р.
змінено шляхом викладення його резолютивної частини у новій
редакції. Відповідно до постанови суду з відповідача на користь
позивача підлягає стягненню 173214,06грн. основної заборгованості,
25 173,49грн. в рахунок відшкодування збитків від інфляції, 6
982,81грн. трьох процентів річних (а.с.157-160).
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційна інстанція
виходила з того, що на момент перегляду прийнятого рішення в
апеляційній інстанції, частина основної заборгованості погашена.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, КП УЖГ
Шевченківської районної у м. Києві ради звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у позові.
Вимоги касаційної скарги обгрунтовані невірним застосуванням
судами норм матеріального права, порушенням норм процесуального
права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
01.01.2004р. між сторонами у справі - АЕК "Київенерго" в особі
структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут" та КП УЖГ
Шевченківського району м. Києва в особі ЖЕК №1014 укладено договір
№8252019 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Даний
договір є підставою для виникнення у його сторін господарських
зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, ст.173 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, господарським визнається
зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим
учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,
передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт
(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити
певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру
на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно,
сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних
дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор)
має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її
обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання,
згідно ст.174 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів
господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що
виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні
господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна
вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або
утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати
від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами договору, позивач взяв на себе зобов'язання
виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб
опалення та гарячого водопостачання, а відповідач -отримати її та
оплатити на умовах, визначених договором.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем
взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Термін дії договору встановлений п.4.1 до 31.12.2004р. При
цьому, п.4.3 договору передбачено, що договір вважається
пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до
закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із
сторін про його припинення.
Порядок розрахунків та тарифи визначені додатком №2, який є
невід'ємною частиною договору.
Так, відповідно до п.10 додатку до договору, споживач
забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за
розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту
теплову енергію на транзитний рахунок ГIОЦ КМДА; до 25 числа
поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка
використовується орендарями на рахунок постачальника.
Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених
вимог, судом першої інстанції встановлено, що відповідач взяті на
себе зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії виконує не
належним чином. Як встановлено апеляційною інстанцією розмір
заборгованості за спожиту у період з 01.01.2004р. по 01.04.2006р.
теплову енергію станом на 01.09.2006р. становить 173 214,06грн.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками
господарських відносин, регулюються ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, що
визначено ст.175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Так, в силу ст.526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст.530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо у зобов'язанні
встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає
виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін)
виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має
настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо
обгрунтованості заявлених вимог в частині стягнення основної
заборгованості. При цьому, судом апеляційної інстанції
обгрунтовано змінено рішення суду першої інстанції шляхом
зменшення розміру основної заборгованості, що підлягає стягненню,
враховуючи фактичний розмір заборгованості на момент прийняття
рішення.
При цьому, посилання скаржника на те, що фактично у нього
відповідно до умов цього договору не виникло зобов'язання
сплачувати кошти за спожиту теплову енергію, а лише виник
обов'язок забезпечувати оплату коштів від населення
необгрунтований, враховуючи п.1.1 договору, відповідно до якого
відповідач зобов'язався оплатити поставлену теплову енергію.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового
зобов'язання відповідачем, суди дійшли правильного висновку щодо
обгрунтованості позову в частині стягнення збитків від інфляції та
трьох процентів річних.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови
Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. не
має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.02.2007р. у справі №26/294 господарського суду м. Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства по
утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м.
Києві ради -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак I.М.
Палій В.М.