ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2007 р.
№ 13/226-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Т.Б. Дроботової,
суддів :
Н.О. Волковицької, Л. I. Рогач
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Московському районі м.
Харкова
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від
03.11.2005р.
у справі
№ 13/226-05
господарського суду
Харківської області
за позовом
Державної податкової інспекції у Московському районі м.
Харкова
до
1. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи,
ОСОБА_1, 2. Приватного підприємства "Дельта-2002"
про
визнання угоди недійсною
за участю представників:
позивача
Єфремова I.В., дов. від 16.10.2006р.
відповідачів
1.ОСОБА_2, ОСОБА_3, дов. від 20.04.2007р. 2. не з'явились
(про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином)
ВСТАНОВИВ:
ДПI у Московському районі м. Харкова звернулася до
господарського суду Харківської області з позовом до Суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи, ОСОБА_1 та Приватного
підприємства "Дельта-2002" про визнання недійсним договору
купівлі-продажу соняшника від 14.07.2003р. на загальну суму
960343,01 грн., укладеного між відповідачами та стягнення з ПП
"Дельта-2002" на користь СПД ФО ОСОБА_1 кошти в сумі 960343,01
грн., та з СПД ФО ОСОБА_1 в доход держави отриманий від ПП
"Дельта-2002" за вказаною угодою соняшник в кількості 552,334 т
загальною вартістю 960 343,01 грн.
Позов обгрунтований наявністю підстав для застосування статті
49 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а саме тим, що
угода між відповідачами була укладена з метою приховування від
оподаткування прибутків та доходів, тобто завідомо суперечною
інтересам держави та суспільства.
Відповідачі відзив на позов не надали, в судове засідання не
з'явилися.
Рішенням господарського суду Харківської області від
30.08.2005р. (суддя Н.С.Водолажська) в позові відмовлено.
Судове рішення обгрунтоване статтями 153, 224 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відсутністю в оскарженому
договорі однієї з істотних умов, а саме доказів про те, що сторони
при його укладанні досягли згоди щодо вартості товару, та як
наслідок відсутністю з боку відповідачів дій спрямованих на
приховування від оподаткування прибутків та доходів, мети завідомо
суперечної інтересам держави та суспільства.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
03.11.2005р. рішення господарського суду Харківської області від
30.08.2005р. залишено без змін з огляду на повноту встановлення
обставин справи, відповідність його висновків обставинам справи та
нормам чинного законодавства.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач, ДПI у
Московському районі м. Харкова, звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційного
господарського суду, та прийняти нове рішення про задоволення
позову.
Скаргу мотивовано доводами про порушення попередніми судовими
інстанціями статей 153, 224 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, скаржник зазначає, що податки, які
повинно було сплатити ПП "Дельта-2002" до бюджету при отриманні
виручки від продажу соняшника не сплачені, отже наявність з боку
відповідача, ПП "Дельта-2002", умислу на укладання спірної угоди
суперечної інтересам держави та суспільства.
Відповідачі відзив на позов не надали, ПП "Дельта-2002" не
скористалося правом на участь представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення
представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Позовні вимоги про визнання недійсним договору
купівлі-продажу соняшника від 14.07.2003р. укладеного між
відповідачами та стягнення з ПП "Дельта-2002" на користь СПД ФО
ОСОБА_1 кошти в сумі 960343,01 грн., з СПД ФО ОСОБА_1 в доход
держави отриманий від ПП "Дельта-2002" за вказаною угодою соняшник
в кількості 552,334 т загальною вартістю 960 343,01 грн.
обгрунтовані необхідністю застосування до спірних правовідносин
статті 49 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, з тих
підстав, що угода між відповідачами була укладена з метою
приховування від оподаткування прибутків та доходів, тобто
завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанції
виходили з відсутності підстав щодо застосування вимог статті 49
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Разом з тим поза увагою суду апеляційної інстанції залишився
той факт, що в з 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, і, приймаючи
судовий акт у справі, суд апеляційної інстанції не врахував
наступне.
Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної
особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта
підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації),
мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а
також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до
господарського суду мають право звертатися державні та інші
органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
визначена підвідомчість справ господарським судам.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт
владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою
адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу, справою
адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення
адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних
відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких
хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати
управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів,
а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та
приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Звертаючись з позовною заявою, позивач послався, зокрема, на
приписи Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, а саме, на пункт 11 статті 10 цього Закону, що
визначає повноваження органів державної податкової служби України.
Згідно пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
на Державні податкові
інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у
містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції
покладено, зокрема, функцію подавати до судів позови до
підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод
недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за
такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без
установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості
перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Таким чином, позивач, який є органом державної податкової
служби, виступає у даних правовідносинах не як суб'єкт
господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень, що у
відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, є право
звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених
законом.
Суд апеляційної інстанції повинен був, проаналізувавши
суб'єктний склад та характер правовідносин, встановити, до
юрисдикції яких судів (господарських чи адміністративних)
віднесено спір за позовом ДПI у Московському районі м. Харкова до
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, ОСОБА_1 та
Приватного підприємства "Дельта-2002" про визнання недійсним
договору купівлі-продажу, як підстави застосування статті 49
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, проте, даний спір
розглянуто за правилами Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
без встановлення належної юрисдикції.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві
та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
до початку діяльності окружних та апеляційних
адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі
господарським судам відповідно до Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991 року, вирішують у першій та
апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні
господарські суди за правилами Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
На порушення цих вимог суд апеляційної інстанції розглянув
справу керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Розгляд справи у невірно обраній
процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг
прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
У відповідності із частиною 1 статті 111-10 Господарського
процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції, постанова у справі підлягає
скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до апеляційного
господарського суду.
Керуючись статтями 43, 111-5, 111-7, пунктом 3 частини 1
статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Московському районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.11.2005р. у справі № 13/226-05 господарського суду Харківської
області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Харківського
апеляційного господарського суду.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач