10/403 Про стягнення заборгованості за договором суборенди - Текст документа

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2006 рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2006, яким позов СПД -фізичної особи ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з СПД -фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість у сумі 205 грн. 06 коп. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2006, якою вказане рішення залишено без змін, скасовано, справу № 10/403 вдруге передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області, зокрема, оскільки судами не дотримано ст.111-12 ГПК України (1798-12) .

Під час нового розгляду справи № 10/403 СПД -фізичною особою ОСОБА_1 відповідною заявою зменшено позовні вимоги, в якій позивач просив стягнути з СПД -фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість із суборендної плати у сумі 8385 грн. 96 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2007 у справі №10/403 (колегія суддів: головуючий Чернота Л.Ф., судді Новікова Р.Г., Сковородіна О.М.) позовні вимоги СПД -фізичної особи ОСОБА_1 задоволено частково, відмовлено у стягненні суми 227 грн. 27 коп.

Господарський суд першої інстанції в рішенні посилається на ст.ст. 525, 526, 599, 615 ЦК України (435-15) , на умови договору суборенди торгівельного приміщення НОМЕР_1 від 10.01.2004, зазначаючи, що СПД -фізична особа ОСОБА_1 виконано зобов'язання за договором в повному обсязі, СПД -фізична особа ОСОБА_2 внаслідок невиконання умов договору має заборгованість за користування об'єктом оренди.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2007 у справі № 10/403 (колегія суддів: головуючий Мирошниченко С.В., судді Колядко Т.М., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2007 скасовано, в позові відмовлено.

Господарський суд апеляційної інстанції в постанові посилається на ст.765 ЦК України (435-15) , на умови договору суборенди торгівельного приміщення НОМЕР_1 від 10.01.2004, зазначаючи про відсутність щомісячного акту наданих орендних послуг, внаслідок чого СПД -фізична особа ОСОБА_1 не довела виконання умов договору зі свого боку, а отже -правомірність своїх позовних вимог.

СПД -фізична особа ОСОБА_1 та ТОВ "Спортивний клуб "Титан" звернулися до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2007 у справі № 10/403, а рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2007 залишити без змін.

СПД -фізична особа ОСОБА_1 та ТОВ "Спортивний клуб "Титан" у своїх касаційних скаргах, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 762, 766, ст.ст. 193, 286, 283 Господарського кодексу України (436-15) , а також умови договору суборенди торгівельного приміщення НОМЕР_1 від 10.01.2004, зазначають про порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки ним проігноровано встановлені при первісному розгляді справи її обставини, а також вказівки Вищого господарського суду України при її перегляді.

У відзиві на касаційну скаргу СПД -фізична особа ОСОБА_2 просить залишити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2007 у справі № 10/403 без змін, а касаційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1 без задоволення.

СПД -фізична особа ОСОБА_2 у відзиві, посилаючись на ст.ст. 525, 759, 760, 762, 765, 766, ст.ст. 193, 283 ГК України (436-15) , а також умови договору суборенди торгівельного приміщення НОМЕР_1 від 10.01.2004, зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність доказів доведення факту передачі об'єкту оренди у суборенду та виконання умов договору з боку СПД -фізичної особи ОСОБА_1

Вищим господарським судом України ухвалою від 17.04.2007 у справі №10/403 прийнято касаційні скарги СПД -фізичної особи ОСОБА_1 та третьої особи ТОВ "Спортивний клуб "Титан" та об'єднано їх в одне касаційне провадження.

Відповідач процесуальним правом участі його повноважного представника в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третіх осіб, розглянувши справу в межах касаційного провадження, перевіривши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України у складі колегії суддів прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 193 ГК України (436-15) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ст.193 ГК України (436-15) , а також ст.525 ЦК України (435-15) не допускають односторонньої відмови від виконання зобов'язань.

Відповідно до п.5 ст.762 ЦК України (435-15) плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між СПД -фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та СПД -фізичною особою ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір суборенди НОМЕР_1 від 10.01.2004 строком до 31.12.2004, відповідно до якого орендодавець зобов'язався надати орендарю у тимчасове користування торгівельне приміщення на 3-му поверсі торгівельного комплексу загальною площею 5,80 м-2 за адресою АДРЕСА_1

05.03.2004 сторони уклали додаткову угоду НОМЕР_2 до договору суборенди НОМЕР_1 від 10.01.2004, змінивши об'єкт оренди та розмір орендної плати, відповідно до якої об'єктом оренди являється торгова площа 3,9 м-2 на 2-му поверсі торгового комплексу, а ціна одного кв. м орендованої площі складає 213 грн. 20 коп. за 1 м-2 з терміном сплати до 15 числа місяця, який передує звітному, в порядку, передбаченому умовами договору.

Судом першої інстанції встановлено, що підтвердженням майнових зобов'язань з оплати за користування об'єктом оренди і підставою нарахування орендної плати за користування приміщенням на 2-му поверсі торгового комплексу є договір суборенди НОМЕР_1 від 10.01.2004 та додаткова угода НОМЕР_2 від 05.03.2004.

За встановленими обставинами господарським судом першої інстанції договір суборенди у період з 10.01.2004 по 05.03.2004 сторонами виконувався і питання про його припинення не ставилось, а отже СПД -фізична особа ОСОБА_2 від обов'язку сплачувати орендну плату не звільнялась.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що дана справа неодноразово розглядалась господарськими судами.

Вищим господарським судом України зазначалося, що відсутність акту прийому-передачі приміщення на 2-му поверсі торгового комплексу за додатковою угодою НОМЕР_2 від 05.03.2004 не спростовує факт наявності орендних правовідносин між СПД -фізичною особою ОСОБА_1 та СПД -фізичною особою ОСОБА_2, а тому не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог при наявності заборгованості за умовами договору.

СПД -фізична особа ОСОБА_2 не скористалася правом орендаря відповідно до умов договору суборенди до закінчення строку оренди розірвати договір та наданими наймачеві правами ст.766 ЦК України (435-15) , зокрема, вимагати від наймодавця передання майна.

Враховуючи вищезазначене, оскільки питання про припинення чи розірвання договору суборенди і додаткової угоди не ставилося, а наявність заборгованості СПД -фізичної особи ОСОБА_2 за користування об'єктом оренди встановлено господарським судом першої інстанції, яким дотримано ст.111-12 ГПК України (1798-12) , висновки господарського суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові є помилковими.

За результатами розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанції з достатньою повнотою, що відповідає нормам процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України (1798-12) .

З урахуванням вищенаведеного Вищий господарський суд України вважає, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає нормам матеріального та процесуального права і має бути залишено в силі згідно п.6 ст.111-9 ГПК України (1798-12) .

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1, касаційну скаргу ТОВ "Спортивний клуб "Титан" задовольнити.