ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     15 травня 2007 р.
     № 6/141
     Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
     головуючого судді Кузьменка М.В.,
     суддів Васищака I.М.,
     Палій В.М.,
     розглянувши   касаційну   скаргу   Відкритого    акціонерного
товариства "Центральне конструкторське бюро  "Ритм"  на  постанову
Львівського апеляційного господарського суду від  16.01.2007р.  та
рішення господарського суду Чернівецької області від 19.10.2006р.
     у справі №6/141 господарського суду Чернівецької області
     за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кварц"
     до відповідача Відкритого акціонерного товариства
     "Центральне конструкторське бюро "Ритм"
     про розірвання договору
 
                     за участю представників:
     ВАТ "Кварц" -Крушельницький О.А.;
     ВАТ "Центральне конструкторське бюро "Ритм" -Лихолай С.В.
     В судовому засіданні з  24.04.по  15.05.2007р.  оголошувалась
перерва.
 
                      в с т а н о в и л а :
     Відкрите  акціонерне   товариство   "Кварц"   звернулося   до
господарського суду Чернівецької області з позовом та просило  суд
визнати розірваним договір від 20.12.91р. про  співробітництво  та
додаткову  угоду  від  20.02.94р.,  які  укладені   між   ним   та
відповідачем   у   справі   -Відкритим   акціонерним   товариством
"Центральне конструкторське бюро "Ритм".
     В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на зміну
обставин, а саме:
     - договір укладено у 1991р., коли можливість зниження обсягів
виробництва та  зникнення  зацікавленості  у  сумісній  діяльності
врахована не була;
     - зміна обставин зумовлена причинами, які товариство не могло
усунути;
     - виконання   договору   порушує   співвідношення    майнових
інтересів  сторін  і  позбавляє  товариство  того,  на   що   воно
розраховувало при укладенні договору;
     - із суті договору або звичаїв ділового обороту не  випливає,
що ризик зміни обставин несе ВАТ "Кварц" (а.с.2-4).
     Відповідач у справі - ВАТ  "Центральне  конструкторське  бюро
"Ритм" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на
їх необгрунтованість. Відповідач вказує на  відсутність  обставин,
які обумовлюють необхідність розірвання відповідного договору. При
цьому, ВАТ "Центральне конструкторське бюро "Ритм"  у  відзиві  на
позов посилається на те, що розірвання договору фактично  створить
перепони для здійснення його статутної діяльності і може призвести
до знищення  науково-технічного  потенціалу  у  даній  галузі,  що
завдасть шкоди інтересам держави (а.с.55-57).
     Рішенням  господарського  суду   Чернівецької   області   від
19.10.2006р. у позові відмовлено (а.с.101-102).
     Відмовляючи  у  задоволенні  заявлених  вимог,   суд   першої
інстанції виходив з того, що сторонами  не  досягнуто  згоди  щодо
приведення договору у відповідність  з  обставинами,  які  істотно
змінились, поряд з цим,  відсутні  у  сукупності  умови,  за  яких
договір може бути розірвано за рішенням суду.
     Постановою Львівського апеляційного господарського  суду  від
16.01.2007р. рішення господарського суду Чернівецької області  від
19.10.2006р. скасовано та прийнято нове  рішення  про  задоволення
позову. Відповідно до постанови апеляційної інстанції, договір про
співробітництво від 20.12.91р. та додаткову  угоду  до  нього  від
20.02.94р. розірвано (а.с.149-153).
     Скасовуючи рішення суду  першої  інстанції  та  задовольняючи
заявлені вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
     - сторонами не здійснюється діяльність,  передбачена  умовами
договору;
     - при  укладенні  договору  сторони  розраховували  на   інші
майнові і  виробничі  інтереси,  обсяг  виробництва  продукції  за
договором сторонами знижується ;
     - фінансове і виробниче становище сторін змінилось і  позивач
не в змозі виконувати взяті на себе зобов'язання;
     - сторонами не виконуються умови договору і порушуються  його
істотні  умови;  сторонами  не   надано   підтверджень   виконання
договору, а лише вбачається необхідність перебування відповідача у
приміщеннях, переданих позивачем за договором.
     Не  погоджуючись  з  постановою  апеляційної  інстанції,  ВАТ
"Центральне  конструкторське  бюро  "Ритм"  звернулося  до  Вищого
господарського суду України з касаційною  скаргою  та  просить  її
скасувати,  залишивши   в   силі   рішення   господарського   суду
Чернівецької області від 19.10.2006р.
     Вимоги  касаційної   скарги   мотивовані   порушенням   судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
     ВАТ "Кварц" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи
безпідставними,   просить   постанову   Львівського   апеляційного
господарського суду від 16.01.2007р. залишити без змін.
     Колегія суддів, приймаючи до уваги межі  перегляду  справи  в
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на   підставі   фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою,  що  підлягає  частковому  задоволенню  з  наступних
підстав.
     Судами  першої  та  апеляційної  інстанції  встановлено,   що
20.12.91р. між Заводом  "Кварц"  та  Центральним  конструкторським
бюро "Ритм" укладено договір про  співробітництво.  Відповідно  до
умов договору, його предметом є сумісна діяльність по  задоволенню
потреб ринку в товарі  та  продукції,  вдосконаленню  виробництва,
освоєнню  передових  технологій,   розробці   та   випуску   нових
вдосконалених   і   високоефективних   товарів    та    продукції,
забезпечення на  взаємовигідних  умовах  комплектуючими  деталями,
оснасткою, енергоносіями, наданню службових приміщень,  виробничої
площі.
     Досліджуючи даний  договір  суд  першої  інстанції  правильно
визначив, що він містить в собі елементи декількох угод.  Зокрема,
судом першої  інстанції  визначено,  що  договір  містить  у  собі
зобов'язання близькі за своєю правовою природою  до  підрядних  та
користування майном.
     Так,  зазначеним  договором  сторонами  передбачено   надання
взаємних послуг (пп.2.2, 2.3 договору).  Зокрема,  до  зобов'язань
позивача  належить  надання  послуг  відділами  кадрів,  технічної
документації,  АСЧВ,  ЦДС,  охорони  праці  та  техніки   безпеки,
матеріально-технічного забезпечення  і  складського  господарства,
головного   метролога,   пожежної   та    воєнізованої    охорони,
забезпечення очистки стічної води тощо. До зобов'язань відповідача
віднесені  послуги  з   виконання   художньо-оформлюваних   робіт,
фотошаблонів тощо.
     Крім того, додатковою  угодою  від  20.02.94р.  до  договору,
сторони визначили, що:
     - позивач   надає   відповідачу   у   тимчасове    безоплатне
користування службові і виробничі площі  згідно  пп.1-2  "Переліку
координат...";
     - відповідач  передає   позивачу   у   тимчасове   безоплатне
користування службові і виробничі площі  будівлі  інв.№1010025  за
виключенням пп.8.-10 "Переліку координат...".
     В  силу  ст.324  ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
          (чинному  на   момент
укладення   додаткової   угоди),   за    договором    безоплатного
користування  майном  одна  сторона  зобов'язується  передати  або
передає майно у безоплатне тимчасове користування другій  стороні,
а остання зобов'язується повернути те ж майно.
     Разом з тим, судом першої  інстанції  невірно  визначено,  що
даний договір є безоплатним, оскільки не  враховано,  що  фактично
зазначеною угодою зобов'язання позивача з оплати  за  користування
наданим йому відповідачу  майном  замінено  за  згодою  сторін  на
зобов'язання позивача з надання  відповідачу  права  користуватись
іншими приміщеннями.
     Отже, суд першої інстанції, дослідивши додаткову угоду,  якою
внесені зміни  до  договору  від  20.12.91р.,  дійшов  правильного
висновку, що фактично договір містить елементи  угоди  тимчасового
користування майном. Однак, таке користування є оплатним.
     Разом з тим,  дійшовши  правильного  висновку  щодо  правової
природи  відносин  сторін,  суд  першої  інстанції  помилково   не
застосував спеціальні норми, які регулюють такі  відносини  і  які
діяли на момент укладення додаткової угоди та на момент виникнення
спору. Зазначене не виправлено судом апеляційної  інстанції,  який
відніс вищевказаний договір з урахуванням внесених до  нього  змін
додатковою угодою виключно  до  договору,  який  є  підставою  для
виникнення у сторін зобов'язань із спільної діяльності.
     Так,  з  матеріалів  справи  вбачається,  що   фактично   між
сторонами виник спір  щодо  права  користування  взаємно  наданими
приміщеннями. При цьому, судами  обох  інстанцій  встановлено,  що
сторонами  не  здійснюється  діяльність  щодо  виконання  завдань,
визначених предметом  договору,  а  лише  вбачається  необхідність
перебування у приміщеннях, які надані у користування.
     Відповідно до 256 ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
          (чинному  на  момент
укладення договору та додаткової угоди),  за  договором  майнового
найму  наймодавець  зобов'язується  надати   наймачеві   майно   у
тимчасове користування за плату.
     В силу ст.258 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , строк  договору  майнового
найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено
чинним законодавством.  При  цьому,  ст.259  ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
        
визначено, що коли договір майнового найму укладено без зазначення
строку, він вважається укладеним на невизначений строк і кожна  із
сторін  вправі  відмовитися  від   договору   в   будь-який   час,
попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці.
     На  момент  виникнення  спору  між  сторонами  та   звернення
позивача з позовом до  суду,  спірні  правовідносини  врегульовані
нормами гл.58 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        . Зокрема, порядок відмови  від
договору,  укладеного  на  невизначений  строк,  встановлений  ч.2
ст.763 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        
     Зазначені  норми  права   мали   бути   застосовані   судами,
враховуючи виникнення між сторонами в силу укладення  договору  та
додаткової  угоди  до  нього  різних   зобов'язань,   у   т.ч.   з
користування майном.
     Не застосування відповідних норм матеріального права призвело
до  неповного   з'ясування   обставин   справи,   які   підлягають
встановленню для вирішення спору у даній справі.  Зокрема,  судами
не  встановлено  чи  направляв  позивач  відповідне   повідомлення
відповідачу щодо відмови від договору з  дотриманням  відповідного
строку.
     Неповне з'ясування обставин справи, що підлягали встановленню
є порушенням ст.ст.4-7, 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         .
     Порушення норм процесуального права,  призвели  до  неповного
з'ясування обставин справи, в  зв'язку  з  чим  відсутні  підстави
вважати,  що  судами  дана  правильна  юридична   оцінка   спірним
правовідносинам   та   зроблений   відповідаючий   чинним   нормам
матеріального права висновок щодо прав і обов'язків сторін.
     Враховуючи  наведене,  прийняті  судові  рішенні   підлягають
скасуванню, а справа передачі на  новий  розгляд  до  суду  першої
інстанції.
     На  підставі  викладеного,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                     П О С Т А Н О В И Л А :
     1. Касаційну  скаргу   Відкритого   акціонерного   товариства
"Центральне конструкторське бюро "Ритм" задовольнити частково.
     2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду  від
16.01.2007р. та рішення господарського суду  Чернівецької  області
від 19.10.2006р. у справі №6/141 скасувати.
     3. Справу передати на новий розгляд  до  господарського  суду
Чернівецької області.
     Головуючий суддя Кузьменко М.В.
     Судді Васищак I.М.
     Палій В.М.