Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової I.Ю. -головуючого

Хандуріна М.I.,

Кравчука Г.А.

розглянувши касаційні скарги

Виконавчого комітету Токмацької міської ради, ТОВ "Токмак-Енергодизель" та ВАТ "Південьдизельмаш"

на постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 01.02.2007

у справі  господарського суду

№ 5/3/638 Запорізької області

за заявою

КБ "Приватбанк" в особі Запорізького регіонального управління КБ "Приватбанк"

До

ВАТ "Південдизельмаш"

про

Банкрутство

Арбітражний керуючий

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від ТОВ " Токмак-Енергодизель" -Новік С.Б.

від Виконавчого комітету Токмацької міської ради -Новік С.Б.

від ВАТ " Південдизельмаш" -Шевченко В.Є.

від ЗАТ КБ " Приватбанк" -Юхименко М.П.

від ЗАТ " Барі" -Сав'як  О.В.

керуючий санацією -ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Черкаський В.I.) від 10.11.2006р. у справі №5/3/638 про банкрутство ВАТ "Південдизельмаш", м.Токмак Запорізької області (а.с.104 т.ЗО), затверджений звіт керуючого санацією, припинено

процедуру санації боржника, наданий керуючим санацією проект мирової угоди від  13.10.2006р. з додатками  повернуто  боржнику  без  розгляду,  затверджено  мирову  угоду у справі № 5/3/638,  що  укладена 13.10.2006р. в редакції від 06.11.2006р., повноваження керуючого санацією ОСОБА_1 припинені, зобов'язано арбітражного керуючого ОСОБА_1 виконувати обов'язки керівника ВАТ " Південдизельмаш" до призначення в установленому порядку керівника боржника, провадження у справі припинено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.02.2007 у справі № 5/3/638 (Колегія суддів : Кричмаржевський В.А., Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.) ухвала господарського суду Запорізької області від 10.11.2006 скасована, в затвердженні мирової угоди відмовлено, справа передана на розгляд господарського суду Запорізької області.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ВАТ " Південдизельмаш", Виконавчий комітет Токмацької міської ради, ТОВ " Токмак- Енергодизель"  звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, згідно яких просили, постанову суду апеляційної інстанції від 01.02.2007 скасувати, ухвалу господарського суду від  10. 11.2006 залишити в силі.

Касаційні скарги мотивовані порушенням з боку суду апеляційної інстанції норм ст.106 ГПК України (1798-12) ,  а також ст.ст.38,40  Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу та постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з такого:

відповідно до вимог  ст.ст.1, 35 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12)   під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.38 Закону, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов'язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити встановлений Законом порядок укладення мирової угоди.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 10.11.2006 у справі № 5/3/638 мотивована тим, що рішення щодо укладення мирової угоди прийнято  правомочним складом комітету кредиторів. Погашення боржником частини вимог кредитора першої черги  ЗАТ " Приватбанк" в сумі 20000,56 грн.  здійснюється за рахунок передачі боржником у власність  ЗАТ " Приватбанк" залишків заставного майна. Передача майна здійснюється  шляхом підписання  протягом десяті днів з моменту затвердження цієї мирової угоди акту приймання-передачі. Різниця між  сумою вимог першої черги ЗАТ КБ " Приватбанк", яка складає 7722402,14 грн. та вартість наявного заставного майна  боржника у сумі 20000,56 грн., яке підлягає передачі  ЗАТ  "Приватбанк", згідно п.п.2.2.1 цієї мирової угоди складає 7702402,70 грн. Сума в розмірі 7702402,70 грн. як така, що не забезпечена заставою майна боржника, підлягає погашенню шляхом  обміну вимог  кредитора на активи боржника у відповідності до розділу 5 цієї мирової угоди. Пунктом 3.2 мирової угоди передбачено, що заборгованість боржника в сумі 10202139,14  грн. сплачується кредиторам другої черги на  умовах  розстрочення боргу на три роки  з моменту затвердження цієї мирової угоди судом. Умови розстрочення боргу  передбачають  погашення рівними частинами щоквартально не пізніше 10 числа місяця наступного за поточним кварталом. Джерелом погашення заборгованості перед кредиторами другої черги, є реалізація товаро-матеріальних цінностей. Відповідно до п.5.2 мирової угоди з метою  відновлення платоспроможності боржника  сторони домовилися про обмін частини активів боржника на вимоги кредиторів четвертої  черги. Активи, що обмінюються за даною угодою, підлягають передачі кредиторам протягом трьох  місяців з дати  набрання чинності ухвали господарського суду Запорізької області про затвердження даної  угоди на підставі актів приймання-передачі активів.

Закон не ставить обов'язковою умовою для затвердження судом мирової угоди підписання цієї мирової угоди  керівником податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до вимог п.10, ст.21 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) суд першої інстанції знайшов підстави для затвердження звіту керуючого санацією, припинення процедури санації  ВАТ " Південдизельмаш" та затвердження мирової угоди у справі  що укладена 13.10.2006 в редакції від 06.11.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, мирова угода у повному обсязі  викладена в резолютивної частині  ухвали господарського суду  Запорізької області від 10.11.2006.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції від 10.11.2006 виходячи з такого:

- відповідно до вимог ч.3 ст.38 Закону  господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди, у разі: порушення порядку укладення мирової угоди встановленого цим Законом, якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи, частка держави у статутному фонді ВАТ " Південдизельмаш"  складає  69,88%.

Відповідно до вимог ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) ,  ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом.

Відповідно до вимог ст.1  Закону України " Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації  майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі-підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення  на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку їз трудовими відносинами.

Як вбачається з  тексту мирової угоди, остання передбачає обмін вимог кредиторів на активи боржника у вигляді нерухомого майна та обладнання, яке належить боржнику, що в даному випадку не відповідає вимогам Закону України " Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) .

Колегія  суддів Вищого господарського суду України вважає, що, в даному випадку обмін вимог кредиторів на активи боржника у вигляді нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, відповідно до вимог  ч.4 ст.37 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ,  є формою відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва боржника, частка державної власності у статутному фонді якого перевищує 25 %,  ,  в зв'язку з чим  цей обмін передбачений умовами мирової угоди, ухвала про затвердження якої є виконавчим документом, -  безпідставно, на цей факт суд першої інстанції в ухвалі про затвердження мирової угоди не звернув уваги.

В постанові судом апеляційної інстанції, в порядку ст.103 ГПК України (1798-12) ,  встановлено, що,  умовами мирової угоди передбачено, що кредитори за мировою угодою зобов'язані перерахувати грошові кошти, які складають різницю між вартістю майна, яке отримують вони в погашення своїх кредиторських вимог. Умови мирової угоди встановлюють грошові зобов'язання для кредитора, що є неприпустимим при укладанні мирової угоди, крім випадків, якщо кредитор сам погодиться на такі умови.

Судом другої інстанції встановлено, що кредитори,  були присутні у судовому засіданні,  та висловили заперечення щодо вищевказаних умов мирової угоди, пояснили, що при укладанні мирової угоди з ними не погоджували ні порядку погашення їх вимог, ні яке саме майно буде передано в рахунок їх погашення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов  висновку стосовно того, що умови мирової угоди відносно погашення вимог кредиторів 4 черги не відповідають вимогам ч.1 ст.35 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) а також що кредитори четвертої черги знаходяться в різних умовах.

Відповідно до підпункту 7.3 мирової угоди  об'єкти соціальної сфери (житлові будинки, гуртожитки) підлягають передачі до комунальної власності відповідної територіальної громади, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку стосовно того, що  вказаний пункт суперечить вимогам Закону, оскільки цей пункт встановлює обов'язок територіальної громади м.Токмака в особі Токмацької міської ради прийняти до себе вищевказані об'єкти, яка не є стороною у мировій угоді та у справі про банкрутство ВАТ "Південдизельмаш".

Судом апеляційної інстанції в постанові вірно вказано, що згідно з розділом 3 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (Ліквідаційна процедура), передання об'єктів соціальної інфраструктури без будь-яких додаткових умов можливе лише на останній стадії процедури банкрутства-ліквідації, а у даному випадку, при укладанні мирової угоди таке передання можливе лише за згодою відповідної територіальної громади або її представницького органу. Але із мирової угоди не вбачається, що цим органом надана відповідна згода на отримання таких об'єктів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обгрунтовано, в межах компетенції, яка передбачена ст. 103 ГПК України (1798-12) , дійшов висновку про скасування ухвали господарського суду від 10.11.2006 та про відмову у затвердженні мирової угоди від 13.10.2006, в редакції від 06.11.2006, правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Виконавчого комітету Токмацької міської ради, ТОВ " Токмак-Енергодизель", ВАТ " Південдизельмаш" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.02.2007 у справі № 5/3/638 залишити без змін.