Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого  Карабаня В.Я.

суддів:  Ковтонюк Л.В.

Чабана В.В.

за участю представників:

позивача Кутченко О.М. довіреність № 32

від 10.06.2006

відповідача Петренко Ю.О. довіреність

від 08.05.2007

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної установи "70 Управління начальника робіт"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007

у справі

господарського суду

за позовом

№ 6/630

міста Києва

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман Україна"

до

Державної установи "70 Управління начальника робіт"

про

стягнення 141 395,76 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2006 (суддя Ковтун С.А.) задоволено позов, стягнуто з Державної установи "70 Управління начальника робіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман Україна" (далі -ТОВ "Сервісний металоцентр "Леман Україна") 140 579,8 грн. основного боргу, 97,60 грн. 3 % річних, 492,03 грн пені, 226,33 грн. процентів за користування коштами, 1413,96 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження в частині стягнення 12 829,18 грн. штрафу припинено.

Рішення вмотивовано тим, що відповідач за умовами договору поставки № 23/02/06-ДПП від 08.02.2006 отримав металопродукцію на загальну суму 1 159 896,01 грн., перерахував позивачеві 1 022 208,04 грн., проте сплачував вартість металопродукції в терміни, що перевищують встановлений пунктом 4.7 договору триденний строк з дати поставки продукції. Тому позивач відповідно до положень ст. 534 ЦК України (435-15) зарахував 90 825,71 грн. в рахунок погашення процентів і неустойки, а 931 382,33 грн. -в рахунок погашення основного боргу. Під час розгляду справи 15.11.2006 відповідач перерахував позивачеві 137 028, 32 грн., з яких позивач зарахував 49 094,44 грн. в рахунок погашення пені, штрафу, процентів за неправомірне користування грошима, трьох процентів річних та інфляційних, а 87 933,88 грн. -в рахунок оплати вартості продукції. Зважаючи на викладене, суд задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 140 579,80 грн. боргу, 97,60 грн. 3 % річних, 492,03 грн. пені, 226, 33 процентів за користування грошовими коштами. В частині вимог про стягнення 12 829,18 грн. штрафу провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 81 ГПК України (1798-12) припинено у зв'язку із відмовою позивача від цих вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 (колегія у складі суддів: Вербицької О.В., Коваленка В.М., Пантелієнка В.О.) апеляційну скаргу Державної установи "70 Управління начальника робіт" задоволено частково. Рішення господарського суду м. Києва від 27.11.2006 року скасовано частково. Позов ТОВ "Сервісний металоцентр "Леман Україна" задоволено частково. Стягнуто з Державної установи "70 Управління начальника робіт" на користь ТОВ "Сервісний металоцентр "Леман-Україна" 128 722,31 грн. основного боргу. В іншій частині в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Державна установа "70 Управління начальника робіт" звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 та рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2006 в частині задоволення позову про стягнення суми основного боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у позові повністю, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

В обгрунтування касаційної скарги Державна установа "70 Управління начальника робіт" вказала про те, що відповідно до п. 3 Положення про Управління начальника робіт, затвердженого наказом начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України від 19.10.2004 № 235, Управління начальника робіт створено з метою виконання завдань по здійсненню капітального будівництва, експлуатації і ремонту житлового, казарменого та інших фондів, об'єктів воєнного призначення, об'єктів і споруд військового, спеціального призначення, житлових будинків для військовослужбовців та членів їх сімей, об'єктів освіти, охорони здоров'я, зв'язку, транспорту, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства, культурно-побутового та іншого призначення тощо; товар, який купувався у позивача, використовувався при будівництві за державним замовленням та фінансувався із державного бюджету. Оплата за отриманий товар відповідно до умов договору поставки № 23/02/06-ДПП від 08.02.2006 проводилась по мірі надходження коштів до 70 Управління начальника робіт. На час прийняття судами першої та апеляційної інстанції рішень відповідачем було сплачено вартість отриманої металопродукції у повному обсязі.

Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу частково, виходячи з наступного.

Оскільки грошове зобов'язання відповідача є складовою частиною іншого зобов'язання, яке випливає із договору поставки, воно полягає у сплаті вартості отриманої ним металопродукції, тому проценти, пеня за несвоєчасну оплату її вартості, інші штрафні санкції не підлягають зарахуванню в порядку, встановленому ст. 534 ЦК України (435-15) , а застосовуються у судовому порядку.

Всупереч вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд апеляційної інстанції не дослідив доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було здійснено ретельної перевірки розрахунку заборгованості, наданого позивачем, неправильного застосування ним положень ст. 534 ЦК України (435-15) щодо зарахування отриманих від відповідача грошових коштів в рахунок погашення пені, штрафу, процентів.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і, в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють їх спірні правовідносини, та ухвалити законне і обгрунтоване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної установи "70 Управління начальника робіт" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 та рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2006 у справі № 6/630 скасувати.

Справу № 6/630 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.