ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2007 р.
№ 5-29/407-05-11898
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Карабаня В.Я.
суддів :
Ковтонюк Л.В., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Управління Державної служби охорони при УМВС України в
Одеській області
Гаврилюк С.I.
ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
Копіца С.М.
розглянувши касаційну скаргу
Управління Державної служби охорони при УМВС України в
Одеській області
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2007
у справі
№ 5-29/407-05-11898
господарського суду
Одеської області
за позовом
Управління Державної служби охорони при УМВС України в
Одеській області
до
ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
про
тлумачення змісту договору
Постанова приймається 14.05.2007 у зв'язку з тим, що розгляд
справи неодноразово відкладався.
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Могил
С.К.) від 30.12.2006 позов задоволено частково. Розтлумачено зміст
п. 2 Додатку № 1 від 22.04.2003 до договору № 2561 від 13.03.2003
наступним чином:
"розрахунковий період -період часу, за який визначається
обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина
потужності, здійснюються відповідні розрахунки і який погоджено
сторонами між сторонами за договором та в який можливо проведення
коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично
проведеної оплати. Календарний місяць -період часу, прирівняний до
розрахункового періоду у зв'язку з щомісячною зміною тарифів на
електроенергію. З наведених понять "розрахунковий період" та
"календарний місяць" вважаються прирівняними. Таким чином, за
підсумками розрахункового періоду можливе проведення коригування
величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої на
розрахунковий період який минув."
В решті позову відмовлено.
Одеський апеляційний господарський суд (судді: Андреєва Е.I.,
Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) переглянув в апеляційному порядку
вказане рішення і постановою від 08.02.2007 залишив його без змін.
Управління Державної служби охорони при УМВС України в
Одеській області вважає, що при прийнятті згаданих рішень та
постанови, місцевий та апеляційний господарські суди допустили
порушення норм матеріального та процесуального права, тому просить
їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія
"Одесаобленерго" просить рішення та постанову залишити без змін,
оскільки вважає їх законними та обгрунтованими.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Управління Державної служби охорони при УМВС України в
Одеській області заявило позов до Відкритого акціонерного
товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в якому, з
урахуванням уточнень, містяться вимоги:
- "Дати тлумачення змісту пункту 2 Додатку 1 (в редакції
додаткової угоди від 22.04.2003) до Договору про постачання
електричної енергії № 2561 від 13.03.2003 стосовно того, який
календарний період (календарний місяць або інший період) слід
вважати розрахунковим періодом при розрахунках за фактично спожиту
електроенергію.
- Визнати недійсним Повідомлення про коригуванню Управлінню
Державної служби охорони при УМВС України в Одеській області
граничної величини споживання електричної енергії за Договором №
2561 від 13.03.2003 на грудень 2004 року до 0 кВт, направлене
філією "Південний РЕМ" ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" 15 лютого 2005
року та отримане позивачем 18 лютого 2005 року."
Обгрунтовуючи свої вимоги стосовно тлумачення договору,
позивач послався на те, що сторони по різному розуміють зміст п. 2
додатку № 1 до договору від 13.03.2003.
Що стосується повідомлення, то із змісту позовної заяви та
доповнення до неї випливає, що позивач не погоджується із
повідомленням, оскільки ним скоригована величина споживання
електроенергії за минулий період і за цей період застосовані
санкції.
Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських
судів були прийняті при повторному розгляді справи, однак, як
випливає із їх змісту, суди першої та апеляційної інстанцій не
виконали вимог постанови Вищого господарського суду України від
17.07.2006, тому замість тлумачення договору, фактично дали
тлумачення ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
(при цьому у відриві від інших статей цього Закону),
Правил користування електричною енергією, затверджених постановою
НКРЕ від 31.07.96 № 9 та Порядку постачання електричної енергії,
затвердженому постановою КМ України № 441 від 24.03.99
( 441-99-п ) (441-99-п)
.
Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди не
правильно застосували ст. 213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зокрема, в цій статті закону йдеться про те, що коли при
тлумаченні змісту правочину немає можливості визначити справжню
волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета
правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика
відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша
поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що
мають істотне значення.
Тобто, текст типового договору має істотне значення для
тлумачення змісту правочину.
Однак, місцевий та апеляційний господарські суди думку
позивача щодо необхідності застосувати типовий договір визнали
хибною з посиланням на те, що згідно ст. 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови,
передбачені примірним договором або доповнювати його зміст, якщо
це не суперечить чинному законодавству.
Таке посилання є помилковим, оскільки в даному випадку
йдеться не про зміну чи доповнення до типового договору, а про
тлумачення одного із його пунктів.
Приймаючи рішення про відмову в позові в частині визнання
недійсним повідомлення про коригування граничної величини
споживання електричної енергії, місцевий та апеляційний
господарські суди, в порушення ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
зазначили норми закону, якими вони керувались.
Статтею 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначено перелік справ,
підвідомчих господарським судам. До цього переліку включені і
справи про визнання недійсними актів, з підстав, зазначених в
законодавстві.
Ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не встановили
чи є спірне повідомлення актом у розумінні згаданої статті
Кодексу.
Враховуючи, що в цьому повідомленні йдеться і про
застосування санкцій, то суду слід було з'ясувати чи дотримана
відповідна процедура їх застосування.
У випадку визнання спірного повідомлення актом, у розумінні
ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суду слід на стадії прийняття
позову до провадження дати оцінку відповідності позову вимогам п.
5 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 за № 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Рішення господарського суду Київської області від 30.01.2007
вказаним вимогам не відповідає.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку про скасування рішення місцевого та
постанови апеляційного господарських судів та передачі справи на
новий розгляд.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при
УМВС України в Одеській області задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08.02.2007 та рішення господарського суду Одеської області від
30.10.2006 у справі № 5-29/407-05-11898 скасувати, а справу
передати до господарського суду Одеської області на новий розгляд
в іншому складі суддів.
Головуючий суддя В.Карабань
Судді Л.Ковтонюк
В.Чабан