Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Муравйов О.В.

судді

Полянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу

ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча"

на

постанову від 20.02.2007 р. Київського

апеляційного господарського суду

у справі

№ 38/475 господарського суду м. Києва

за позовом

Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"

До

Державної акціонерної компанії "Хліб України"

Треті особи

Донецьке обласне ДП ДАК "Хліб України", Агроцех № 5 ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча"

про

стягнення 3 796,29 грн.

За участю представників сторін:

позивач -Сватуха О.В. дов. № 269д від 29.12.2006 р.

відповідач -Стегній Л.М. дов. № 02-14/38 від 04.06.2007 р.

третя особа -1 - не з'явились,

третя особа -2 -Зінченко О.О. дов. № 09/08 від 03.01.2007 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2006 р. (суддя - Власов Ю.Л.) позов задоволено. Стягнуто з Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" заборгованість в сумі 3 796,29 грн., державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р. (судді -Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2006 р. скасовано. В позові відмовлено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" на користь Державної акціонерної компанії "Хліб України" 51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою, ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Тертя особа -1 не скористалась наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити постанову апеляційної інстанції без змін.

У зв'язку з виходом судді Муравйова О.В. з відпустки, справа № 38/475 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й., у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г.М.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. № 690 (690-2003-п) "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" було утворене ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" (позивач) шляхом виділення із складу ДАК "Хліб України" (відповідач) філії "Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу" та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики.

Пунктом 3 даної Постанови відповідачу доручено забезпечити передачу позивачу непогашених перед оптовими постачальниками матеріально-технічних ресурсів зобов'язань, що виникли внаслідок невиконання сільськогосподарськими товаровиробниками своїх зобов'язань перед ДАК "Хліб України" відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 № 977 (977-97-п) та від 24.01.1998 №77 (за їх згодою), а також забезпечити передачу позивачу права вимоги до дебіторів ДАК "Хліб України" за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 № 977 (977-97-п) , від 24.01.1998 №77, від 24.01.1998 № 83, від 25.08.1998 № 1338.

Відповідно до п. 1.3 Статуту ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу", позивач є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованої ДАК "Хліб України" у відповідності з розподільчим актом (балансом).

Згідно п. 3.1. вказаного статуту підприємство утворено з метою організації роботи по поверненню боргів підприємств агропромислового комплексу перед державою та їх реструктуризації, а також організації проведення розрахунків між підприємствами та отримання прибутку.

31 липня 2003 р. між позивачем та відповідачем був складений та підписаний Акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу між ДАК "Хліб України" та ДП Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" на виконання Постанови КМУ від 15.05.2003 р. № 690 (690-2003-п) "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу".

Відповідно до зазначеного Акту відповідач передав, а позивач прийняв згідно розподільчого балансу дебіторську заборгованість, що виникла у зв'язку з виконанням Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 № 977 (977-97-п) , а саме право вимоги до КСП "Дружба народів" в сумі 3 796,29 грн.

ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча" є правонаступником КСП "Дружба народів".

Позовні вимоги Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" були мотивовані посиланням на ст. 519 ЦК України (435-15) , згідно якої, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

У абз. 1 п. 2 акту приймання - передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р. передбачено, що в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої позивачу за розподільчим балансом, відповідач зобов'язаний перерахувати отримані ним суми протягом одного місяця на рахунок.

Враховуючи, що 06.12.2002 р. за накладною № 2184 Агроцех № 5 ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча" на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 977 від 03.09.1997 (977-97-п) р. передав Донецькому обласному дочірньому підприємству ДАК "Хліб України" озиму пшеницю кількістю 10 260 кг на загальну суму 3 796,29 грн. на Кальчіцькому елеваторі ДП ДАК "Хліб України", позивач вважає, що відповідачем в порушення абз.1 п. 2 акту приймання - передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу дебіторської заборгованості, не була перерахована сума 3 796,29 грн. на протязі одного місяця на рахунок позивача.

Статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) передбачено, що Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Таким чином, між позивачем та відповідачем зобов'язання виникли на підставі адміністративного акту внаслідок реструктуризації, а не на підставі договору, внаслідок волевиявлення сторін, що унеможливлює застосування до даних правовідносин положення ст. 519 ЦК України (435-15) .

Як правомірно було зазначено апеляційним господарським судом, позивачем не доведено, що відповідач одержав кошти на спеціальний рахунок за поставлену продукцію, оскільки пшениця була поставлена Донецькому обласному ДП ДАК "Хліб України", а довіреність № 02-14/103 від 19.04.2001 р. видана відповідачем на ім'я генерального директора Донецького обласного ДП ДАК "Хліб України" не може бути доказом одержання коштів відповідачем.

Таким чином, позивачем, в порушення статей 33, 34 ГПК України (1798-12) , не було надано доказів того, що дебіторська заборгованість в розмірі 3 796,29 грн. була перерахована (частково або повністю) боржником саме на користь ДАК "Хліб України".

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для перерахування відповідачем позивачу спірної суми.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України (1798-12) , повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року у справі № 38/475 Господарського суду міста Києва залишити без змін.