Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової -головуючого

Н. Волковицької Л. Рогач

за участю представників:

позивача

Мельникова Ю.М. дов. від 01.06.07 р.

відповідачів

не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт"

на постанову від 13.03.2007 року Луганського апеляційного господарського суду

у справі

№ 18/554 (rs515448) господарського суду Луганської області

за позовом

Приватного підприємства "Анастасія Т"

до про

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт" стягнення 20000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Анастасія Т" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт" заборгованості у сумі 20000 грн. 00 коп. за відпущені продукти харчування.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.07 позов задоволений повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто борг у сумі 20000 грн. 00 коп.

Мотивуючи рішення суд виходив з того, що вимоги позивача є доведеними.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт" Луганський апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2007року рішення залишив без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт"подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити до господарського суду першої інстанції на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення норм процесуального права, а саме судом було неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, та залишились недоведеними обставини справи, які господарський суд Луганської області визнав доведеними,

Заслухавши суддю - доповідача та пояснення у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанови у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спірні правовідносини виникли між сторонами стосовно розрахунків за отриману продукцію.

Судами при розгляді справи встановлено з посиланням на матеріали справи, що позивач за накладною №А-026059 від 31.10.05 року відпустив відповідачу продукти харчування на загальну суму 56714 грн. 40 коп., що не спростовано відповідачем.

Відповідач в період з 30.11.05 року по 14.12.05 року частково оплатив отримані від позивача за накладною №А-026059 від 31.10.05 року продукти харчування у сумі 36714 грн. 40 коп., що підтверджується матеріалами справи і не спростовано позивачем.

Вартість залишку неоплачених продуктів харчування, що отримані відповідачем від позивача за вищевказаною накладною склала 20000 грн. 00 коп.

Згідно з частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України (435-15) , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 25.10.06 року направив відповідачу повідомлення №24/10 від 25.10.06 року, яким заявив останньому вимогу оплатити залишок неоплачених продуктів харчування у сумі 20000 грн. 00 коп.

У відповіді від 31.10.06 року №44 відповідач зазначив, що не буде сплачувати вказану суму, оскільки листом від 19.12.05 року він повідомляв позивача про необхідність забрати товар, однак позивач відповіді не надав. У подальшому продукти харчування стали непридатні для використання.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (436-15) господарський договір за загальним правилом складається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами то що.

Отже суди дійшли обгрунтованого висновку, що вартість залишку неоплачених продуктів харчування, що отримані відповідачем від позивача за накладною№А-026059 від 31.10.05 року в сумі 20000 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарськими судами як першої так і апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянуті в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; надана належна юридична оцінка наданим сторонами доказам та зроблено обгрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Апеляційною інстанцією також досліджені та обгрунтовано спростовані заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі.

Аналогічні заперечення відповідач виклав і у касаційній скарзі.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Луганської області від 19.01.07 року та постанову Луганський апеляційний господарський суд від 13.03.2007року у справі № 18/554 (rs515448) господарського суду Луганської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт" -без задоволення.