420/13476/20 Про визнання протиправною бездіяльність Державної служби якості освіти України щодо Національного університету, зобов`язання Державної служби якості освіти Українистворити комісію (експертну групу) та провести позапланову виїзну комісійну перевірку додержання суб`єктом господарювання, що надає послуги у сфері вищої освіти - 19.07.2022 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року (головуючий суддя: Самойлюк Г.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року (головуючий суддя: Семенюк Г.В., судді: Домусчі С.Д., Шляхтицький О.І.) у справі № 420/13476/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби якості освіти України, третя особа: Національний університет "Одеська юридична академія" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання провести позапланову виїзну комісійну перевірку,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

02 грудня 2020 року ОСОБА_1 (далі також позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби якості освіти України (далі також відповідач), в якій просила:

визнати протиправною бездіяльність Державної служби якості освіти України щодо Національного університету "Одеська юридична академія";

зобов`язати Державну службу якості освіти України створити комісію (експертну групу) та провести позапланову виїзну комісійну перевірку додержання суб`єктом господарювання, що надає послуги у сфері вищої освіти - Національним університетом "Одеська юридична академія" вимог законодавства про вищу освіту, за результатами якої скласти відповідний акт перевірки.

Перевірку Університету здійснити за такими напрямами:

відповідність / не відповідність посади президента Національного університету "Одеська юридична академія" переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників в Україні;

порушення принципу аполітичності та неправомірна зміна у зв`язку із позачерговими виборами народних депутатів України графіку навчального процесу в Університеті у кінці 2018-2019 навчального року;

недотримання вимог чинного законодавства України щодо забезпечення підвищення кваліфікації (стажування) на кафедрі кримінального права Університету у 2018-2019 навчальному році (цивільна справа № 522/16339/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету "Одеська юридична академія", ректора Національного університету "Одеська юридична академія" Загороднього Віктора Євстафійовича, третя особа на стороні відповідачів Первинна профспілкова організація Національного університету "Одеська юридична академія" про визнання бездіяльності протиправною, поновлення на роботі та відшкодування шкоди);

порушення правил розподілу навчального навантаження та заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, незаконне звільнення з роботи на кафедрі кримінального права Університету у 2018-2019 навчальному році (кримінальне провадження №12019161500001554 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України, цивільна справа № 522/16339/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету "Одеська юридична академія", ректора Національного університету "Одеська юридична академія" Загороднього Віктора Євстафійовича, третя особа на стороні відповідачів Первинна профспілкова організація Національного університету "Одеська юридична академія" про визнання бездіяльності протиправною, поновлення на роботі та відшкодування шкоди).

13 січня 2021року (вх. № ЕП/691/21) від Національного університету "Одеська юридична академія" надійшли пояснення.

14 січня 2021 року (вх. № 1662/21) від позивачки надійшла уточнена позовна заява, в якій вона просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної служби якості освіти України щодо правопорушень в Національному Університеті "Одеська юридична академія";

Перевірку Університету здійснити за такими напрямами:

відповідність/не відповідність посади президента Національного університету "Одеська юридична академія", передбаченої Статутом Національного університету "Одеська юридична академія" (нова редакція) Ідентифікаційний код 20933314, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 04 грудня 2020 р. №1530, переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників в Україні;

розміщення/не розміщення інформації, яка підлягає обов`язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті Національного університету "Одеська юридична академія" відповідно до вимог Закону України "Про вищу освіту" (1556-18) , а саме: положення про будь-які колегіальні органи та їх персональний склад, що діють у вищому навчальному закладі, результати щорічного оцінювання науково-педагогічних працівників;

недотримання вимог чинного законодавства України щодо забезпечення підвищення кваліфікації (стажування), порушення правил розподілу навчального навантаження та заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, незаконне звільнення з роботи на кафедрі кримінального права Університету у 2018-2019 навчальному році (цивільна справа № 522/16339/19 за позовом про визнання бездіяльності протиправною, поновлення на роботі та відшкодування шкоди, кримінальне провадження №12019161500001554 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України);

стягнути з Державної служби якості освіти України понесені мною та документально підтверджені судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 14 січня 2021 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 14 січня 2021 року (вх. № 1662/21).

02 лютого 2021року (вх. 5019/21) від позивачки надійшла заява про зміну предмета позову, до якої додано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної служби якості освіти України щодо наступних правопорушень в Національному Університеті "Одеська юридична академія":

порушення процедур системи внутрішнього забезпечення якості освітньої діяльності (не проведення щорічного рейтингового оцінювання науково-педагогічних працівників та не оприлюднення його результатів на офіційному веб-сайті Університету, не забезпечення підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників);

порушення правил розподілу навчального навантаження між науково- педагогічними працівниками Університету;

порушення процедури укладення із науково-педагогічними працівниками Університету строкових трудових договорів на новий термін (продовження контрактів);

зобов`язати голову Державної служби якості освіти України притягнути до дисциплінарної відповідальності директора департаменту контролю у сфері вищої, фахової передвищої освіти і освіти дорослих ОСОБА_2 за неналежне виконання своїх посадових обов`язків (бездіяльність щодо правопорушень в Національному Університеті "Одеська юридична академія").

15 лютого 2021 року (вх. № 7044/21) від позивачки надійшла повторно уточнена позовна заява зі зміненим предметом позову, в якій викладено позовні вимоги такі самі як в уточненій позовній заяві за вх. 5019/21 від 02 лютого 2021року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, уточнені позовні заяви ОСОБА_1 (вх. 5019/21 від 02 лютого 2021 року) та (вх. № 7044/21 від 15 лютого 2021 року), повернуті позивачці.

11 червня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга позивачки, надіслана 10 червня 2021 року, у якій скаржниця просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Повертаючи позивачу уточнені позовні заяви ОСОБА_1 (вх. 5019/21 від 02.02.2021) та (вх. № 7044/21 від 15.02.2021), суди попередніх інстанцій зазначили, що підстави даного позову є різними. Предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами. При цьому, для з`ясування правомірності вимог є необхідним з`ясування значного обсягу обставин.

Так, за позицією судів попередніх інстанцій, спір в частині вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Державної служби якості освіти України щодо наступних правопорушень в Національному Університеті "Одеська юридична академія", зокрема, порушення процедури укладення із науково-педагогічними працівниками Університету строкових трудових договорів на новий термін (продовження контрактів) не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується трудових відносин і має вирішуватись судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця зазначає, що наслідком неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права стало невірне визначення суб`єктного складу та предмету спірних правовідносин.

З покликанням на частину 1 статті 62 Закону України "Про освіту", частину 1 статті 12 Закону України "Про вищу освіту", пункт 1 Положення про Державну службу якості освіти України, затвердженого постановою КМУ від 14.03.2018 № 168 (168-2018-п) , зазначає, що Державна служба якості освіти України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти, зокрема з питань забезпечення якості освіти, забезпечення якості освітньої діяльності, здійснення державного нагляду (контролю) за закладами освіти щодо дотримання ними законодавства.

Стверджує, що питання про продовження/припинення строкових договорів із викладачами кафедри кримінального права НУ "ОЮА", у яких термін дії строкових трудових договорів (контрактів) спливав 31 серпня 2019 року вирішувався вкрай упереджено адміністрацією НУ "ОЮА", оскільки попереднє рейтингове оцінювання даних науково- педагогічних працівників не проводилося взагалі, відповідно його результати не були оприлюднені, що залишилося без належного правового регулювання з боку Державної служби якості освіти України як контролюючої інстанції щодо вищих навчальних закладів.

За позицією скаржниці:

по-перше: у спірних правовідносинах Державна служба якості вищої освіти-це суб`єкт владних повноважень;

по-друге: предметом спору є не цивільно-правові відносини між вищим навчальним закладом та науково-педагогічними працівниками, а бездіяльність Державної служби якості освіти України як контролюючої інстанції щодо правопорушень у сфері забезпечення якості вищої освіти допущених НУ "ОЮА".

В свою чергу відповідач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому наявні всі підстави для залишення касаційної скарги позивачки без розгляду.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг

Суб`єкт владних повноважень - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Водночас необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у межах діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року (справа № 823/359/18).

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною 1 статті 47 КАС України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В контексті предмету касаційної скарги стаття 160 КАС України у тому числі (…) передбачає, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Заяви від 02 лютого 2021 року та від 15 лютого 2021 року, які подані до закінчення підготовчого засідання, позивач визначив як заяви про зміну предмету позову.

За змістом статті 160 КАС України предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.

Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Отже, збільшення або зменшення розміру позовних вимог може відбутися шляхом зміни кількісних характеристик позовних вимог, але в межах спірних правовідносин.

Водночас предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин або розширення первісних правовідносин.

Позивач розпоряджається своїми правами відносно предмета спору, підстав позову та розміру позовних вимог на власний розсуд, але це право обмежене певними "стадійними вимогами".

Однак, наведені норми процесуального закону обмежують право позивача змінювати одночасно предмет та підстави позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі 806/1723/17.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачка, серед іншого заявляє вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної служби якості освіти України щодо правопорушень в Національному Університеті "Одеська юридична академія", зокрема, порушення процедури укладення із науково-педагогічними працівниками Університету строкових трудових договорів на новий термін (продовження контрактів).

Як встановлено судами, 18 листопада 2019 року на адресу Міністерства освіти і науки України надійшло звернення ініціативної групи колишніх співробітників НУ "ОЮА", в якому зазначено, зокрема, щодо порушення процедури укладення із НУ "ОЮА" строкових трудових договорів на новий термін (продовження контрактів), скорочення навантаження .

За результатами розгляду колективного звернення колишніх співробітників НУ "ОЮА", переданого відповідачу Міністерством освіти і науки України, листом Державної служби якості освіти України від 27 грудня 2019 року №03/01-28/255, зокрема, повідомлено, що перевірка фінансово-господарської діяльності НУ "ОЮА" не належить до компетенції Державної служби якості освіти України. Позивачка та ОСОБА_3 звільнені з НУ "ОЮА" у зв`язку з закінченням строку трудового договору та їх звільнення погоджено первинною профспілковою організацією НУ "ОЮА". При цьому зазначено, що при підготовці наказів про звільнення враховувалось фактичне зменшення контингенту студентів та відповідно навчального навантаження по кафедрах, тому питання рекомендації продовження (не продовження) трудових відносин з науково-педагогічними працівниками у разі закінчення строку дії трудового договору приймається на підставі рішення трудового колективу кафедри, на якій працює науково-педагогічний працівник.

У вказаному листі також зазначено, що відповідно до чинних норм та у межах чинного законодавства у рамках реалізації права на автономію, особливості організації освітнього процесу заклад вищої освіти вирішує самостійно, незалежно приймає рішення стосовно реалізації академічних свобод, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів. Водночас повідомлено заявникам про право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України ( далі також КЗпП України (322-08) ) особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно із частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України ( далі також ЦПК (1618-15) ) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зазначення відповідачем Державної служби якості освіти України не змінюють суті спірних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер. В цьому контексті позивачем акцентована увага на питаннях дотримання/порушення процедури укладення строкових трудових договорів на новий термін (продовження контрактів), що в свою чергу потребуватиме дослідження цивільно-правових відносин Національного Університету "Одеська юридична академія" із науково-педагогічними працівниками.

За такого обраного способу захисту, суди попередніх інстанцій дійшли висновку,що спір в частині вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Державної служби якості освіти України щодо наступних правопорушень в Національному Університеті "Одеська юридична академія", зокрема, порушення процедури укладення із науково-педагогічними працівниками Університету строкових трудових договорів на новий термін (продовження контрактів) не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується трудових відносин і має вирішуватись судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Частиною першою статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Отже, у своїй уточненій позовній заяві ОСОБА_1 об`єднала в одне провадження кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Водночас, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, уточнені позовні вимоги від 14 січня 2021 року та уточнені позовні заяви від 02 лютого 2021 року та від 15 лютого 2021 року об`єднують позовні вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами.

Проте зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 826/19197/16.

За такого правого регулювання та встановлених обставин суд першої інстанції обґрунтовано повернув уточнену позовну заяву позивачу, що, в свою чергу, не позбавило його права звернутися до суду з окремими позовними заявами з відповідними підставами та предметом позову.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.