ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2007 р.
№ 20/172-8/119 ( rs213064 ) (rs213064)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Савенко Г.В.,
Ходаківської I.П.
розглянула
касаційні скарги
закритого акціонерного товариства "Семенівське АТП-15345"
(далі Товариство),
дочірнього підприємства "Шанс-АТП" (далі Підприємство),
та профспілкового комітету закритого акціонерного товариства
"Семенівське АТП-15345" (далі Профспілка)
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від
27.11.06
у справі
№ 20/172-8/119
господарського суду
Полтавської області
за позовом
прокуратури Полтавської області (далі Прокуратура)
в інтересах держави в особі
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Полтавській області (далі Фонд)
до
Товариства
про
визнання права власності
В засіданні взяли участь представники
- Прокуратури:
Громадський С.О. (прокурор відділу Генеральної прокуратури
України; посвідчення № 76 від 10.02.05)
- у судовому засіданні 05.04.07, 26.04.07;
- Фонду:
Непорада А.М. (за дов. № 4 від 19.03.07)
- у судовому засіданні 26.04.07;
- Товариства:
Безручко Л.С. (за дов. № 112 від 04.04.07)
- у судовому засіданні 05.04.07, 26.04.07;
- Підприємства:
Безручко Л.С. (за дов. № 36 від 04.04.07)
- у судовому засіданні 05.04.07, 26.04.07;
- Профспілки:
Безручко Л.С. (за дов. № 17 від 04.04.07)
- у судовому засіданні 05.04.07, 26.04.07.
Ухвалами від 26.02.07 колегії суддів Вищого господарського
суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова
Т.Б., Ходаківська I.П., касаційні скарги Товариства № 1 від
06.01.07, Підприємства № 1 від 04.01.07 та Профспілки № 1 від
05.01.07 були прийняті до провадження, розгляд справи призначено
на 05.04.07, без початку перегляду справи по суті.
20.03.07 до Вищого господарського суду України надійшла заява
Фонду № 06/1268 від 19.03.07 про відвід суддів Вищого
господарського суду України Першикова Є.В., Ходаківської I.П. у
даній справі.
Ухвалою від 21.03.07 заступника голови Вищого господарського
суду України заявлений Фондом відвід суддів Вищого господарського
суду України Першикова Є.В., Ходаківської I.П. у справі №
20/172-8/119 ( rs213064 ) (rs213064)
господарського суду Полтавської області,
відхилено.
У зв'язку з виходом судді Савенко Г.В. з лікарняного, справа
розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду
України у складі головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В.,
Ходаківська I.П., утвореному розпорядженням заступника Голови
Вищого господарського суду України від 09.04.04.
У зв'язку з неявкою представника Фонду у судове засідання,
ухвалою від 05.04.07 розгляд справи було відкладено на 26.04.07.
Про вказані обставини учасників судового процесу було
повідомлено на початку судових засідань 05.04.07, 26.04.07.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та
ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 26.04.07 було оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 14.06.05 господарського суду Полтавської області
(суддя Киричук О.А.) в задоволенні позовних вимог Прокуратури в
інтересах Фонду відмовлено.
Постановою від 01.09.05 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі:
головуючого -Федорова М.О., суддів -Шевченка В.Ю., Яковлєва М.Л.)
апеляційну скаргу Фонду та апеляційне подання Прокуратури залишено
без задоволення, а рішення від 14.06.05 господарського суду
Полтавської області без змін.
Постановою від 16.02.06 Вищого господарського суду України
касаційну скаргу Фонду та касаційне подання Прокуратури задоволено
частково.
Рішення від 14.06.05 господарського суду Полтавської області
та постанову від 01.09.05 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду скасовано, а справу направлено на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, рішенням від 26.06.06
господарського суду Полтавської області (суддя Плеханова Л.Б.)
позов задоволено.
Визнано право державної власності на об'єкт
соціально-побутового призначення (будівлю їдальні інв. № 00100),
який не увійшов до статутного фонду Товариства під час
приватизації, але знаходиться на його балансі.
З Товариства в доход державного бюджету України стягнуто
85,00 грн. державного мита, а на користь ДП "Судовий інформаційний
центр" -118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою від 27.11.06 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі:
головуючого -Фаловської I.М., суддів -Агрикової О.В., Мамонтової
О.М.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а
рішення від 26.06.06 господарського суду Полтавської області -без
змін.
Вказані судові рішення, винесені під час нового розгляду
справи, мотивовані тим, що матеріалами справи не доведено, що
спірний об'єкт соціально-побутового призначення (їдальня)
передавався під час приватизації саме у власність Товариства, та
що такий об'єкт був створений за рахунок коштів фонду соціального
розвитку Товариства. Врахувавши, що матеріалами справи
підтверджено, що їдальню було передано у безоплатне користування,
судові інстанції прийшли до висновку, що у Товариства виникло лише
право користування їдальнею, а не право власності на неї.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій,
прийнятими під час нового розгляду справи, до Вищого
господарського суду України звернулись з касаційними скаргами
Товариство, а також Профспілка та Підприємство, як особи, які не
брали участь у розгляді справи, проте вважають, що прийнятими
рішеннями порушено їх права.
У своїх касаційних скаргах Товариство та Профспілка просять
постанову від 27.11.06 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення,
яким визнати право власності на їдальню за Товариством.
Підприємство просить постанову від 27.11.06 Київського
міжобласного апеляційного господарського суду скасувати, та
припинити провадження по справі.
Свої вимоги скаржники обгрунтовують тим, що при винесенні
оскаржених судових рішень судами було порушено норми матеріального
та процесуального права, а саме: ст.ст. 24, 27 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також, Товариство зазначає про порушення Фондом строку
позовної давності.
Профспілка доводить, що їдальня будувалась за кошти колективу
Товариства, а тому це є підставою для визнання права власності на
спірний об'єкт саме за Товариством.
Підприємство доводить, що у 2004-2005рр. проводило
відновлювальні роботи їдальні, на які було витрачено 24 416,00
грн., що перевищує первинну вартість їдальні (19 723,00 крб.). При
цьому, Підприємство вказує, що їдальня входить до його основних
фондів.
У своїх відзивах на касаційні скарги Фонд щодо доводів
скаржників заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим
просить касаційні скарги Товариства, Підприємства та Профспілки
залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, відзиви на
касаційні скарги, заслухавши представників сторін та скаржників,
суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що
касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи, згідно із наказом Фонду від 01.06.93 № 45 було
прийнято рішення про приватизацію державного майна Семенівського
орендного автотранспортного підприємства 15345, а наказом Фонду
від 30.07.93 № 108 було затверджено акт оцінки майна цілісного
майнового комплексу Семенівського орендного автотранспортного
підприємства 15345, пунктом 13.3 якого вилучено вартість майна,
для якого встановлено особливий режим приватизації на суму 77,7
тис. крб., тобто на суму залишкової вартості їдальні (інвентарний
№ 00110).
На підставі викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій
прийшли до висновку, що будівля їдальні не увійшла до статутного
фонду Товариства після закінчення його приватизації.
При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями
встановлено, що на спірні правовідносини, пов'язані з безоплатною
передачею в 1993 році на баланс Товариства об'єкта
соціально-побутового призначення (їдальні) внаслідок приватизації
державного майна Семенівського орендного автотранспортного
підприємства 15345 шляхом викупу орендованого майна, поширюється
дія ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних
підприємств" ( 2163-12 ) (2163-12)
в редакції від 04.03.92 № 2163-XII (далі
Закон).
За змістом ст. 24 Закону створене у процесі приватизації
підприємство, незалежно від способу приватизації, ставало
власником майна підприємства, що приватизувалось, у тому числі і
власником об'єктів соціальної сфери, які їм передавались
безоплатно за умови створення цих об'єктів за рахунок коштів фонду
соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного
підприємства.
Вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суди прийшли до
висновку, що норма ч. 2 ст. 24 Закону має диспозитивний характер,
тому до внесення до неї змін в лютому 1997 року, державне майно
(об'єкти соціально-побутового призначення) могло передаватися
безоплатно у власність орендних підприємств, оскільки згадана
стаття не містила вказівок на незмінність попереднього власника
такого нерухомого майна (держави), та імперативних вказівок на
безоплатну передачу об'єктів соціально-побутового призначення саме
і виключно у власність орендних підприємств.
З урахуванням наведеного, попередні судові інстанції прийшли
до висновку, що Товариство набуло право власності лише на
відчужене майно згідно договору купівлі-продажу від 21.09.93, а
об'єкт соціально-побутового призначення -будівля їдальні
(інвентарний № 00110) залишився у власності держави.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що згідно із ст.ст. 1, 2 Закону приватизація державного майна на
користь недержавних юридичних та фізичних осіб здійснюється на
засадах оплатності.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що ст. 27 Закону встановлено, що приватизація майна
державного підприємства, як цілісного майнового комплексу
здійснюється шляхом його викупу по договору купівлі-продажу.
Порядок переходу права власності на приватизовані об'єкти
визначається відповідно до законодавства. Таким чином факт
передачі майна, що приватизувалося та майна, що повинно було
перейти шляхом безкоштовної передачі, має підтверджуватися
відповідно до вказаної правової норми.
Згідно зі ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на
момент виникнення спірних відносин, право власності у набувача
майна виникає з моменту передачі йому вказаного майна, якщо інше
не передбачено законом або договором. Таким чином, факт передачі
Товариству майна, що приватизувалося та майна, що повинно було
перейти йому шляхом безкоштовної передачі, повинен
підтверджуватися відповідно до зазначених вимог.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має
право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового
або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту
цивільних прав та інтересів, є визнання права власності.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
звертає увагу на те, що відповідно до ст. 16 Закону Союзу
Радянських Соціалістичних Республік "Про трудові колективи і
підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами,
організаціями" ( v9500400-83 ) (v9500400-83)
від 17.06.83 № 9500-X до
повноважень трудових колективів у поліпшенні соціально-культурних
і житлово-побутових умов працівників, зокрема, віднесено: приймати
рішення про будівництво житла, дитячих дошкільних закладів та
інших об'єктів культурно-побутового призначення за рахунок коштів
фонду соціально-культурних заходів і житлового будівництва, фонду
ширвжитку та інших фондів підприємств, установ, організацій,
призначених на ці цілі. Жила площа в будинках, споруджених за
рахунок зазначених фондів, не може бути передана іншим
організаціям або використана на інші цілі без згоди трудового
колективу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини
( 995_004 ) (995_004)
1950 року, ратифікованої Верховною Радою України
(Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) (475/97-ВР)
), кожній
особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при
визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і
безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судоустрій
України" ( 3018-14 ) (3018-14)
ніхто не може бути позбавлений права на
участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом
порядку в суді будь-якого рівня.
Так, колегія суддів Вищого господарського суду України
звертає увагу, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
одними з основних засад судочинства є
рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а
також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх
доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені в ст. 4-2
(Рівність перед законом і судом) та 4-3 (Змагальність)
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах
рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;
сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують
свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого
господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення
фактичних обставин справи і правильного застосування
законодавства. При цьому, забезпечення участі сторін та інших
процесуальних осіб у судовому процесі покладається на
господарський суд.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає
увагу, що попередніми судовими інстанціями фактично справу було
розглянут о по суті без залучення до її розгляду Профспілки та
Підприємства, до основних фондів якого, за його твердженням,
належить спірний об'єкт.
Відповідно до ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни
рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або
постанови апеляційного господарського суду є порушення або
неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку
підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду, зокрема, якщо: господарський суд
прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків
осіб, які не були залучені до участі в справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржники в касаційних скаргах стверджують факт
порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та
процесуального права, а також і питання які стосуються оцінки
доказів, які, проте, не були предметом розгляду у суді першої та
апеляційної інстанції. Колегія суддів Вищого господарського суду
України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції
касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні та
постанові суду чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
всі судові рішення у справі підлягає скасуванню, а
справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського
суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційні скарги закритого акціонерного товариства
"Семенівське АТП-15345" № 1 від 06.01.07, дочірнього підприємства
"Шанс-АТП" № 1 від 04.01.07 та профспілкового комітету закритого
акціонерного товариства "Семенівське АТП-15345" № 1 від 05.01.07
задовольнити частково.
Рішення від 26.06.06 господарського суду Полтавської області
та постанову від 27.11.06 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду по справі № 20/172-8/119 ( rs213064 ) (rs213064)
господарського суду Полтавської області скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Савенко
I.Ходаківська