Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

Дерепи В.I.

суддів :

Мележик Н.I.

Стратієнко Л.В.

за участю повноважних представників :

позивача

відповідача

Пупиніної Л.О.

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Вишгородське ремонтно-транспортне підприємство"

на р і ш е н н я

господарського суду м. Києва від 8 грудня 2006 року

та п о с т а н о в у

від 15 лютого 2007 року Київського апеляційного господарського суду

у справі за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Вишгородське ремонтно-транспортне підприємство"

до

Закритого акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона № 2"

третя особа :

Вишгородська міська рада

про

стягнення 740427 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2004 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 740427 грн., згідно договору від 26.02.2001 р. № 26/02/01, оскільки останній не виконує умов договору.

14.02.2005 року позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог та крім зазначеної суми боргу просив стягнути з відповідача 135942,39 грн. втрат від інфляції, 35170,28 грн. -3% річних та 174943,62 грн. пені.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Заявою від 5 грудня 2006 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ЗАТ "Київська ПМК-2" на його користь суму боргу 740427 грн., втрати від інфляції 285064 грн.; річні -22212,80 грн.; пені -104085,77 грн., а всього 1151789,57 грн.

Рішенням господарського суду м.Києва від 8 грудня 2006 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2007 року в позові відмовлено. У касаційній скарзі ВАТ "Вишгородське ремонтно-транспортне підприємство" просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розглядаючи повторно даний спір та приймаючи рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій не виконали вказівок, що містилися у постанові Вищого господарського суду України від 16 березня 2006 року.

Зокрема, господарські суди не звернули уваги та не дали належної правової оцінки тій обставині, що підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 740427 грн. є саме невиконання останнім умов договору № 26/02/01 від 26 лютого 2001 року, який підписаний обома сторонами та не розірваний і не визнаний недійсним на теперішній час у встановленому законом порядку.

В прийнятих судових рішеннях попередніх інстанцій відсутні обгрунтовані мотиви спростування п.2.1 спірного договору, згідно якого відповідач зобов'язався розрахуватися з позивачем шляхом виплати саме за незавершене будівництво житлового будинку 740427 грн.

Надаючи правову оцінку акту приймання-передачі функцій замовника та генпідрядника будівельної організації на незавершене будівництво 144 квартирного житлового будинку по вул. Київській в м. Вишгороді від 26.02.2001, згідно п.1-5 якого дана характеристика незавершеного будівництва 72 квартирного житлового будинку станом на 22.02.2001 р, де будівельно-монтажні роботи становлять 2%, господарські суди не звернули уваги на ті обставини, що до даного акту додається і є його невід'ємною частиною:

- акт прийому-передачі об'єкта в натурі ;

- акт прийому-передачі проектно-кошторисної документації;

- акт прийому -передачі виконавчої документації.

Даний акт як і договір підписаний та скріплений печатками обома сторонами.

За вказаних обставин, висновок господарського суду в тому, що позивач в обгрунтування своїх вимог не надав акт прийому-передачі об'єкта в натурі, визнати правильним не можна, оскільки останній отриманий відповідачем згідно акту від 26.02.2001 року. Заперечення вказаного факту відповідач повинен довести відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Господарськими судами не спростовано, також, ті обставини, що згідно розпорядження Голови Вишгородської районної ради № 18 від 15.03.2001 року підставою для погодження передачі функцій замовника та переданої будівельної організації на незавершене будівництво 72-квартирного житлового будинку за адресою м. Вишгород вул.Київська, 18 від РТП до ЗАТ Київське ПМК-2 був саме договір № 26/02/01 від 26.02.2001 року та акт прийому-передачі від 26.02.2001 року, укладений між сторонами.

При цьому, господарські суди не звернули уваги та не дали правової оцінки тій обставині, що звертаючись до Голови Вишгородської міської ради з заявою про внесення змін до рішення виконавчого комітету по виконанню функцій замовника та підрядної будівельної організації на незавершене будівництво житлового будинку у м. Вишгороді по вул.Київська,18 адміністрація Київського ПМК-2 зазначала, що згідно з угодою № 26/02/01 від 26 лютого 2001 року ЗАТ "РТП передало функції Замовника та підрядної будівельної організації на незавершене будівництво житлового будинку за адресою: м.Вишгород вул.Київська,18 саме ЗАТ Київське ПМК-2 ( т.1, а.с. 58).

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Приймаючи рішення у справі про відмову позивачу в позові, господарський суд в обгрунтування своїх висновків послався, також, на довідку БТI без номера і дати та рішення № 41 виконкому Вишгородської міської ради від 22.01.2002 року, тексти яких викладені в рішенні господарського суду не відповідають їх оригіналам, що знаходяться в матеріалах справи відповідно довідка БТI ( т.3 а.с. 56) та рішення № 41 від 25.02.1988 р. ( т.1 а.с. 58, 59), що може свідчити про недостовірність доказів у справі і необхідність їх додаткової перевірки.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України. Викладених у п.6 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) обгрунтованим визнається рішення в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладені обставини, судові рішення попередніх інстанцій прийняті в даній справі, за своїм змістом не відповідають цим вимогам.

Тому, суд вважає, що рішення господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обгрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку та відповідно до вимог діючого законодавства вирішити спір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2007 року та рішення господарського суду м. Києва від 8 грудня 2006 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.

Справу повторно передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.