24/281 Про стягнення заборгованості в іноземній влюті - Текст документа

У серпні місяці 2005 року державне підприємство "Дельта-Лоцман" звернулося з позовом до приватного підприємства "Морське агентство "ФАМ", згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в сумі 7786,79 доларів США.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.012007 року у справі №24/281 (судді: Донець О.Є., Підченко Ю.О., Чернота Л.Ф.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2007 року у справі №24/281 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обгрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11 (v0011700-76) зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного суду України від 24.04.1981 р. № 4, від 25.12.1992 р. № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановив місцевий господарський суд, 06.05.2004 року сторони уклали договір № 155/05.04-П, відповідно до умов якого позивач зобов'язався за заявками відповідача у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, обов'язкових постанов, своєчасно та якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги Регіональної служби регулювання рухом суден в зоні відповідальності РС РРС згідно з Обов'язковими постановами Маріупольського морського торгового порту, а відповідач -своєчасно оплачувати надані послуги.

Розділом 4 зазначеного договору встановлений порядок розрахунків за надані послуги.

На виконання умов договору, протягом березня -червня 2005 року позивач надав послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден теплоходам: SVYATOY SERAFIM (Грузія), SVYATAYA ELIZAVETA (Грузія), SVYATOY NIKOLAY (Грузія), SVYATOY PAVEL (Грузія), SVYATOY ANDREY (Грузія), SVYATOY PYOTR (Грузія), SVYATOY VARFOLOMEY (Грузія), SVYATOY MIKHAIL (Грузія).

Надання позивачем вказаних послуг в повному обсязі підтверджується лоцманськими квитанціями із зазначенням лоцмана, який здійснював проведення судна, назву судна, порт заходу/призначення, дату та час прибуття/вибуття.

Згідно розділу 4 "Порядок розрахунків" укладеного договору, порядок стягнення і розмір зборів визначаються відповідно до затверджених положень про збори та тарифи. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок агента - відповідача у справі. Оплата проводиться агентом на підставі рахунків, що виставляються позивачем, які підтверджені лоцманськими квитанціями та квитанціями Регіональної служби регулювання рухом суден. Відповідно умов даного договору на агента покладена фінансова та майнова відповідальність перед ДП "Дельта-Лоцман" за несвоєчасне перерахування коштів.

За умовами договору, порядок стягнення і розмір зборів визначаються відповідно до затверджених положень про збори і тарифи.

Судом також встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вартості наданих ним послуг, які відповідачем були оплачені частково, в зв'язку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 03.11.2006 року складає 7 786,79доларів США і по суті є несплаченою сумою податку на додану вартість.

Наведеним обставинам суд дав відповідну оцінку і дійшов до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог. При цьому, суд виходив з того, що ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України (176/95-ВР) , встановлені види цільових портових зборів та зазначено, що інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 106 Кодексу торговельного мореплавства України (176/95-ВР) із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Згідно ст. 115 Кодексу торговельного мореплавства України (176/95-ВР) із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (z0374-96) затверджені збори і плати за послуги, що надаються судам у морських торговельних портах України та встановлено лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартовий збір, плата за роботу буксирів при швартових операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги.

Відповідно до укладеного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання морського агента, права і обов'язки якого врегульовані умовами договору та ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства України (176/95-ВР) .

Нарахування позивачем зборів та плат за спірні послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден здійснено у відповідності до затверджених ставок, зборів та плат, з нарахуванням на вартість цих послуг податку на додану вартість за ставкою 20%.

Враховуючи лоцманські квитанції, коносаменти на перевезення вантажу морським транспортом, доручення на відвантаження транзитних вантажів з відмітками митниць, господарський суд дійшов вірного висновку, що надані позивачем послуги за договором були здійсненні при перевезенні транзитного вантажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про транзит вантажів" (1172-14) транзитні послуги (роботи) - це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Згідно ч. 6 ст. 1 Закону України "Про транзит вантажів" (1172-14) учасники транзиту - це вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Статтею 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки надані позивачем послуги сприяли транзитному переміщенню вантажу до кінцевого місця споживання за межами території України і є такими, що були безпосередньо пов'язані з транзитним вантажем, а тому, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , надання таких послуг звільняється від нарахування ПДВ за ставкою 20%.

Твердження касаційної скарги про те, що рішення місцевого господарського суду від 22 січня 2006 року у справі № 24/281 необгрунтоване, прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -