ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 р.
№ 20/420-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод
феросплавів
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
05.02.2007
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод
феросплавів"
до
1.Українсько-кіпрського товариства з іноземними інвестиціями
"Байп Ко.ЛТД",
2.Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс"
про
стягнення 10114 грн.81 коп.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Юхименко М.П.-дов.№84-401в від 11.09.2006
від відповідачів:
1.не з'явилися; 2.Краснов В.М.-дов.№07-4312 від 26.12.06
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 01.11.2006 господарського суду Дніпропетровської
області в задоволені позовних вимог відмовлено.
Постановою від 05.02.2007 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення від 01.11.2006 господарського суду
Дніпропетровської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем порушенні правила
приймання продукції за кількістю, встановлені Iнструкцією про
порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і
товарів народного споживання по кількості, затвердженою
Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 із
змінами та доповненнями від 14.11.1974 (далі інструкція П-6).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить його скасувати, посилаючись на те, що
судом порушені норми матеріального та процесуального права,
зокрема, абз. 2 ст.19, ст.129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 111-9,
111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
а також Iнструкцію П-6.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів" та Українсько-кіпрське ТОВ з іноземними
інвестиціями "Байп Ко.ЛТД" уклали договір за № 41-5/2003/2100 від
23.06.2003, за умовами якого відповідач-1 зобов'язався поставити
та передати у власність позивачеві коксову продукцію.
Пунктом 6 договору сторони передбачили здійснення приймання
продукції по кількості у відповідності з Iнструкцією про порядок
приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів
народного споживання по кількості, затвердженою Держарбітражем при
Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 із змінами та
доповненнями від 14.11.1974.
Сторонами узгоджено, що у випадку виявлення недостачі товару
при прийманні його вантажоотримувачем (позивачем) виклик
представників продавця (відповідача-1) та вантажовідправника
(відповідача-2) є обов'язковим.
На виконання умов договору на адресу позивача від
вантажовідправника (відповідача-2) 12.02.2004 надійшов вантаж -
коксова продукція.
Вантаж прибув на станцію призначення у вагонах без
пошкодження та ознак втрати та розкрадання і 13.02.2004 виданий
залізницею в порядку ст.52 Статуту залізниць України без
перевірки.
При прийманні вантажу позивачем виявлена недостача в
загальній кількості 9,102 тн, з урахуванням норми природної втрати
1 % на суму, згідно її розрахунку, 9830,16 грн. (з ПДВ без ж/д
тарифу). Залізничний тариф становить -237, 21 грн.
Як встановлено господарським судом, позивачем порушені
правила приймання продукції за кількістю, встановлені Iнструкцією
П-6.
Всупереч умов договору № 41-5/2003/2100 від 23.06.2003 та
Iнструкції П-6, позивач не викликав належним чином представників
відповідача-1 для участі у прийманні продукції за кількістю.
Подані позивачем докази, господарський суд не прийняв в якості
належних доказів виклику відповідача-1 для участі в прийманні
спірної продукції за кількістю, оскільки, ним викликався - НВIГ
"Iнтерпайп", який не є стороною у справі, а не відповідач -1.
В акті приймання продукції № 3450/2 від 14.03.2004 є
посилання на те, що представник відправника вантажу на
факс -повідомлення № 30-189 від 23.03.2004 не прибув, від
відправника продукції відповідь не надійшла. Відомості щодо
виклику відповідача-1 для приймання участі в прийомі вантажу за
кількістю у вказаному акті відсутні.
За умовами Iнструкції П-6, у випадку виявлення недостачі
отримувач продукції зобов'язаний припинити подальше її приймання,
забезпечити збереження продукції, а також прийняти заходи щодо
запобігання її змішанню з іншою однорідною продукцією.
У вищевказаному акті № 3450/1 від 13.02.04 року не зазначені
умови зберігання товару під час перерви.
В порушення пункту 25 Iнструкції П-6 в актах приймання
продукції №3458/1 від 23.03.2004 та № 3450/2 від 14.02.2004
найменування та адреса постачальника продукції не вказані.
Відповідно наданих актів № 3450/1 від 13.02.2004, 3450/2 від
14.02.2004 в прийманні продукції брали участь представники
громадськості Піскун О.М., та Авдонін В.В., які діяли на підставі
посвідчень № 3450/1 від 13.02.2004 та № 3450/2 від 14.02.2004
Пунктом 25 Iнструкції П-6, передбачено, що посвідчення
представнику громадськості видається на право участі в прийманні
конкретної партії продукції, видача посвідчення на певний період
не допускається, у вказаних посвідченнях конкретної партії
продукції не зазначено. Отже, посвідчення № 3450/1 від 13.02.2004
та № 3450/2 від 14.02.2004 видані з порушенням правил,
передбачених п. 25 Iнструкції П-6.
Згідно п. 26 Iнструкції П-6, акт приймання продукції
затверджується керівником або заступником керівника
підприємства -отримувача не пізніше наступного дня після складення
акту. В порушення вказаного пункту Iнструкції П-6, в актах від
13.02.2004, та від 14.02.2004 не вказана дата затвердження актів
керівником підприємства позивача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9,
ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 05.02.2007 господарського суду
Дніпропетровської області зі справи № 20/420 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко