ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 р.
№ 6/131-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М.,
Шаргала В.I.
за участю представників сторін:
позивача:
Собковського С.М. дов. №07/07 від 17.01.2007 р.
відповідача
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2007
р.
у справі
№6/131-38 господарського суду Волинської області
за позовом
Приватного сільськогосподарського підприємства
"Агротехсервіс"
до
Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта"
про
стягнення заборгованості в сумі 64 032 грн.
В С Т А Н О В И В:
Приватне сільськогосподарське підприємство (надалі ПСП)
"Агротехсервіс" звернулося до господарського суду Волинської
області з позовом до Приватного сільськогосподарського
підприємства (надалі ПСП) "Еліта" про стягнення заборгованості в
сумі 64 032 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі доручення за
видатковою накладною №484 від 15.12.2004 року відповідачу
відпущена озима пшениця, за яку останній не розрахувався, в
результаті чого утворилася заборгованість у вказаному розмірі.
Рішенням господарського суду Волинської області від
11.12.2006 року (суддя Пахолюк В.А.), залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
29.01.2007 року (судді: Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.),
позов задоволений, з ПСП "Еліта" на користь ПСП "Агротехсервіс"
стягнуто 64 032 грн. заборгованості та відповідні судові витрати.
Доповідач: Шаргало В.I.
Судове рішення мотивоване посиланням на ст. ст. 11, 509, 639,
655 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та тим, що між сторонами
виникли правовідносини, що фактично випливають з договору
купівлі-продажу, тому відповідач зобов'язаний оплатити придбаний у
позивача товар.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою,
ПСП "Еліта" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з припиненням
провадження у справі. Вимоги касаційної скарги мотивовані
посиланням на те, що стягнення заборгованості за вказаною
видатковою накладною було предметом розгляду у справі №1/85-36
господарського суду Волинської області, тому оскаржувані рішення
прийняті всупереч вимогам статті 81 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
; крім того, скаржник стверджує, що
надані позивачем матеріали є сфальсифікованими і що ніяких
матеріальних цінностей за вказаною накладною він не одержував.
У відзиві на касаційну скаргу позивач ПСП "Агротехсервіс"
просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені
у справі судові рішення -без зміни, як такі, що відповідають
обставинам справи та чинному законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника
позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування господарськими судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
відповідно до накладної №484 від 15.12.2004 року ПСП
"Агротехсервіс" відпустило, а ПСП "Еліта" через уповноважену
довіреністю ЯИЖ №819697 особу -Матеуша Р.Ф. отримало 50 600 кг
зерна пшениці озимої на суму 64 032 грн. За отриманий товар ПСП
"Еліта" не розрахувалося, на вимогу про оплату №247 від 07.11.2006
року, надіслану позивачем на його адресу, відповіді не надало.
Надаючи оцінку поданим позивачем документам - накладній №484
від 15.12.2004 та довіреності ЯИЖ №819697 на ім'я Матеуша Р.Ф.,
оформленої згідно з вимогами Iнструкції "Про порядок реєстрації
виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання
цінностей", затв. наказом Міністерства фінансів України №99
( z0293-96 ) (z0293-96)
від 16.05.1996 року, господарські суди дійшли
висновку, що ці документи є первинними (в розумінні змісту статті
9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність
в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
) та підтверджують проведення сторонами
господарської операції з купівлі-продажу товару -зерна пшениці
озимої. При цьому відповідачем не подано доказів факту
фальсифікації чи зловживань посадових осіб при підписанні
зазначених бухгалтерських документів, тому суди попередніх
інстанцій правомірно прийняли зазначені докази в якості належних
та допустимих та таких, що стали підставою для виникнення
відповідних зобов'язань.
За правилами пункту 1 статті 11 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що
передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,
що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують
цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона
(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у
власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або
зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну
грошову суму.
Виходячи з приписів статті 657 названого Кодексу договірні
стосунки з купівлі-продажу в даному випадку не потребують
письмового оформлення.
Статтею 530 названого Кодексу встановлено, що якщо строк
(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або
визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право
вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати
такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги,
якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або
актів цивільного законодавства.
З урахуванням наведених норм та встановлених судами
попередніх інстанцій обставин щодо фактичного отримання
відповідачем товару та відсутність оплати за цей товар,
господарські суди дійшли правомірного та обгрунтованого висновку
про наявність підстав для задоволення позову.
Стосовно посилань скаржника на те, що спірні правовідносини
були предметом розгляду у справі № 1/85-38, то зазначеним доводам
суди попередніх інстанцій також надали належну оцінку, дійшовши
висновку, з яким погоджується і судова колегія касаційної
інстанції, що цивільні права та обов'язки, які виникли на підставі
накладної №484 від 15.12.2004 року, не були предметом розгляду у
зазначеній справі.
В силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій
фактичні обставини справи встановлено на основі повного і
об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка
з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для
скасування прийнятих у справі рішень.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського
підприємства "Еліта" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.01.2007р. у справі №6/131-38 залишити без зміни.
Головуючий суддя
Г.А. Кравчук
Суддя
Г.М. Мачульський
Суддя
В.I. Шаргало