ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 р.
№ 40/149-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Полянський А.Г.
судді
Коробенко Г.П.
Фролова Г.М.
касаційну скаргу
Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод"
на
постанову від 09.01.2007 р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 40/149-06 господарського суду Харківської області
за позовом
Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод"
До
Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного
підприємства Червонозаводського району м. Харкова
про
визнання договорів недійсними
За участю представників сторін:
позивач -не з'явились,
відповідач- не з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
14.07.2006 р. (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено. Визнано
договір № 1 від 12.06.2003 року, укладений між Комунальним
виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством
Червонозаводського району та Державним підприємством "Харківський
електромеханічний завод" недійсним. Визнано договір № 2 від 26
серпня 2003 року, укладений між Комунальним виробничим житловим
ремонтно-експлуатаційним підприємством Червонозаводського району
та Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод"
недійсним.
Стягнуто з Комунального виробничого житлового
ремонтно-експлуатаційного підприємства Червонозаводського району
м. Харкова на користь Державного підприємства "Харківський
електромеханічний завод", 170 грн. державного мита та 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
09.01.2007 р. (судді: Філатов Ю.М., Iвакіна В.О., Сіверін В.I.)
рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2006 р.
по справі № 40/149-06 скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Державне підприємство
"Харківський електромеханічний завод" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним
застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального
та процесуального права та залишити рішення першої інстанції без
змін.
Сторони не скористалися наданим правом на участь у засіданні.
24.04.2007 р. надійшла телеграма від начальника Комунального
виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства
Червонозаводського району з проханням про відкладення розгляду
справи в зв'язку з хворобою представника відповідача.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2007
року про прийняття касаційної скарги до розгляду явка
представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові
документи від сторін не витребовувались, з врахуванням
особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції,
передбачених ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду
справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з огляду на що клопотання задоволенню не
підлягає.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надав.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України від 23.04.2007 р. у зв'язку з відпусткою судді Муравйова
О.В., для перегляду в касаційному порядку справи № 40/149-06
призначеної до розгляду на 24.04.2007 р., утворено колегію суддів
в наступному складі: головуючий -Полянський А.Г., судді -
Коробенко Г.П., Фролова Г.М.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника
позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та
постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення
повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення
для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів,
розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших
майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це
обгрунтувати. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини, які мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не
відповідають.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що між
Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним
підприємством Червонозаводського району та Державним підприємством
"Харківський електромеханічний завод" були укладені договори
передачі відомчого жилого фонду Державного підприємства
"Харківський електромеханічний завод" на баланс позивача № 1 від
12 червня 2003 року та № 2 від 26 серпня 2003 року.
Відповідно до статті 4-2 Закону України "Про передачу
об'єктів права державної та комунальної власності" ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
,
участь Державного підприємства "Харківський електромеханічний
завод" у відшкодуванні вартості ремонтних робіт має визначатись на
пайової основі, і може становити не більше 50 відсотків суми
витрат, необхідних для проведення капітального ремонту об'єктів.
Обсяг витрат визначається комісією з питань передачі об'єктів.
Обсяг витрат було встановлено не в акті обстеження технічного
стану, а в рішенні Виконавчого комітету Червонозаводської районної
ради м. Харкова № 269 від 02 вересня 2003 року де міститься
вказівка директору Державного підприємства "Харківський
електромеханічний завод" згідно договорів № 1 від 12 червня 2003
року № 2 від 26 серпня 2003 року: компенсувати кошти в сумі 184
000 грн. на ремонт ліфтів в будинку за адресою: м. Харків, пр-т.
Московський, 2/2; компенсувати кошти в сумі 184 000 грн., на
ремонт ліфтів в будинку за адресою: м. Харків, пр-т. Московський,
2/2; компенсувати кошти в сумі 52 000 грн. на
ремонтно-відвідувальні роботи за адресою: м. Харків, пр-т.
Московський, 2/2 (8,9 під'їзди) згідно кошторису після прийняття
рішення міською радою з цього приводу.
Пунктом 1 договорів № 1 та № 2 було передбачено обов'язок
відповідача прийняти відомчий житловий фонд на свій баланс, тобто
у комунальну власність. Комунальне виробниче житлове
ремонтно-експлуатаційне підприємство Червонозаводського району м.
Харкова є спеціалізованим комунальним підприємством відповідної
територіальної громади і саме з власної ініціативи таке рішення
прийняти не могло, оскільки передбачає стаття 17 Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
відносини
органів місцевого самоврядування з підприємствами, що перебувають
у комунальній власності будуються на засадах підпорядкованості,
підзвітності та підконтрольності таких підприємств органам
місцевого самоврядування. Таким чином, на думку місцевого
господарського суду, відповідач мав керуватися рішенням XXV сесії
Харківської міської ради Харківської області XXIII скликання від
26 вересня 2001 року і Червонозаводського райвиконкому № 269 від
02 вересня 2003 року в яких, відповідно, було визначено перелік
об'єктів на приймання яких є згода міської ради, а також вказівка
прийняти на обслуговування і баланс житловий будинок.
Оскільки предметом договорів, є передача відомчого житлового
фонду на баланс Комунального виробничого житлового
ремонтно-експлуатаційного підприємства Червонозаводського району,
господарський суд дійшов висновку, що відповідач не тільки
перебільшив свої повноваження, щодо визначення суми компенсації на
утримання будинків, що передають, а і в загалі не мав права
укладати такий договір до вирішення цього питання сесією міської
ради.
Натомість постанова апеляційного господарського суду
мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення
господарський суд Харківської області не врахував той факт, що на
час його винесення вже існувало підтверджене апеляційною
інстанцією рішення господарського суду Харківської області по
справі № 11/17-06 від 03.04.2006р. про стягнення з ДП "Харківський
електромеханічний завод" 236 000 грн. заборгованості, яка виникла
на підставі договорів № 1 від 12.06.2003 р. та № 2 від 26.08.2003
р. передачі відомчого житлового фонду на баланс Комунального
виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства
Червонозаводського району. У рішенні господарського суду
Харківської області по справі № 11/17-06 від 03.04.2006 р.
зазначено, що вказані договори були укладені на умовах і в
порядку, що відповідають діючому законодавству. Зазначений
висновок зроблений судом на підставі аналізу обставин і підстав
укладення цих договорів і фактично є фактом, на думку апеляційного
господарського суду, встановленим рішенням господарського суду,
який не доводиться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Встановивши вказані обставини та пославшись на те, що спірні
договори були укладені згідно Постанови Кабінету Міністрів України
від 6 листопада 1995 р. № 891 ( 891-95-п ) (891-95-п)
, місцевий господарський
суд прийняв судове рішення що стосується прав і обов'язків осіб,
які не були залучені до участі в справі, а саме - органу місцевого
самоврядування, який відповідно до ст. 143 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
наділений повноваженнями щодо управління майном що
було передано в комунальній власності, а також орган який прийняв
рішення про передачу будинків відомчого житлового фонду в
комунальну власність. Та як обгрунтовано зазначено в постанові
апеляційної інстанції, слід було залучити також райвиконком
Червонозаводського району м. Харкова.
Відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі
докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої
сили.
Згідно ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у процесі перегляду
справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і
додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові
докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх
подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної
скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення
місцевого господарського суду у повному обсязі.
Разом з цим, апеляційним господарським судом в порушення
вказаних вимог не було враховано, те, що по справі № 11/17-06
Господарського суду Харківської області предметом спору являлось
стягнення коштів на підставі договорів передачі відомчого
житлового фонду, дійсність яких, сторонами не заперечувалась та не
встановлювались факти щодо підстав недійсності спірних договорів.
Відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони.
Всупереч положенням зазначеної статті, суд апеляційної
інстанції помилково надав преюдиціального значення оціночним
судженням, зробленим судом при вирішенні справи № 11/17-06,
ототожнивши факти, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.
Апеляційним господарським судом в порушення вимог
процесуального права (ст. ст. 4-3, 4-7, 38, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
), приймаючи постанову, не було забезпечено всебічний
та повний розгляд обставин справи, не досліджено, не встановлено
та не надано юридичну оцінку всім обставинам справи, що призвело
до передчасних і необгрунтованих висновків.
Апеляційний господарський суд, покладаючи в основу своєї
постанови тільки висновки по справі № 11/17-06 господарського суду
Харківської області, фактично ухилився від здійснення своїх
повноважень, а саме, щодо повторного розгляду справи за наявними у
справі і додатково поданими доказами, передбаченими статтею 101
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне
з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне
застосування матеріального закону, що регулює спірні
правовідносини.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не
були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок,
прийняте у справі рішення не відповідає ст. 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції
виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що
приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно
застосували норми матеріального права та процесуального права, в
зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній
інстанції (ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи, місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати
об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її
розгляду, правильно застосувати норми матеріального та
процесуального права.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Харківський
електромеханічний завод" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від
14.07.2006 року по справі № 40/149-06 та постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 09.01.2007 року по справі №
40/149-06 скасувати, а справу передати на новий розгляд до
Господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя Полянський А.Г.
Судді Коробенко Г.П.
Фролова Г.М.