ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 р.
№ 19/125/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С. -головуючого
Яценко О.В. (доповідач у справі)
Катеринчук Л.Й.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"
на постанову
у справі
Запорізького апеляційного господарського суду від
13.10.2006р.
№19/125/06 господарського суду Запорізької
області
за позовом
до
про
ТОВ "В.Т. Універсалстрой"
Відкритого акціонерного товариства
"Дніпроенерго"
стягнення 20620,40 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники сторін
від ТОВ "В.Т. Універсалстрой"
Литвиненко Т.А. дов. №259 від 17.07.2006р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від
24.07.2006р. (суддя Даценко Л.I.) у справі № 19/125/06 позов ТОВ
"В.Т. Універсалстрой" до Відкритого акціонерного товариства
"Дніпроенерго" про стягнення 20620,40 грн. задоволено частково.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства
"Дніпроенерго" на користь ТОВ "В.Т. Універсалстрой"
10638,06грн. основного боргу, індекс інфляції -3085,04грн., 3%
річних -958,35грн., 146,81грн. витрат по оплаті державного мита та
84,02грн. витрат по сплаті на інформаційно - технічне забезпечення
судового процесу.
Не погодившись з рішенням господарського суду Запорізької
області від 24.07.2006р. Відкрите акціонерне товариство
"Дніпроенерго" подало апеляційну скаргу в якій просило його
скасувати.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
13.10.2006р. у справі №19/125/06 (судді: Кричмаржевський
Мірошниченко М.В.; Хуторний В.М.) апеляційну скаргу Відкритого
акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя, залишено без
задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від
24.07.2006р. у справі №19/125/06 змінено, викладено його
резолютивну частину в наступній редакції: "Позовні вимоги
задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства
"Дніпроенерго", м. Запоріжжя, на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "В.Т. Універсалстрой", м. Суми,- 10.638,06грн.
основного боргу, 3.085,04грн. інфляційних витрат, 957,42грн. -3%
річних, 146,80грн. державного мита за розгляд справи у
господарському суді Запорізької області, 109,79грн. витрат на
інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено".
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Відкрите
акціонерне товариство "Дніпроенерго" подало касаційну скаргу, в
якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 13.10.2006р. по даній справі, як прийняту
з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом
попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.05.2003р. між
ТОВ. "В.Т. Універсалстрой" (Постачальник) та ВАТ "Дніпроенерго"
(Покупець) укладено договір №887-ДПО/21, за умовами якого
Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та
оплатити продукцію, а саме, ротор Н18.37.30.00-01сб у кількості
однієї штуки за ціною 21.276,12грн. з урахуванням ПДВ (пункт 1.1
договору). Підписаний та скріплений печатками підприємств оригінал
договору представлено суду для огляду.
Умови платежу та порядок розрахунків визначено сторонами
договору у розділі 3, зокрема, форма розрахунків: 50% передплати,
50% протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару на
підставі виставленого Постачальником рахунку.
Відповідно до п.4.1 договору Постачальник постачає продукцію
протягом 10 днів після отримання 50% передплати на розрахунковий
рахунок Постачальника. При цьому можлива дострокова поставка
продукції.
Строк дії договору встановлено сторонами у п.7.1 договору і
становить - з моменту підписання до 30.07.2003р. Пролонгація
договору здійснюється сторонами шляхом укладення додаткової угоди.
Судами зазначено, що 15.05.2003р. на виконання умов договору
позивач відвантажив ВАТ "Дніпроенерго" товар, визначений у п.1.1
договору, про що свідчить видаткова накладна №67 (а.с.13). Про
прийняття вказаного товару свідчить підпис особи на видатковій
накладній та довіреність серії МАЕ №602403 від 15.05.2003р., яку
видано уповноваженому представникові підприємства-відповідача на
отримання товару від ТОВ. "В.Т. Універсалстрой". Належним чином
завірені копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.
Відповідач частково - у сумі 10.638,06грн. сплатив вартість
отриманого товару за договором №887-ДПО/21 від 07.05.2003р.
У зв'язку з несплатою отриманого товару позивач 17.04.2006р.
надіслав на адресу відповідача претензію, в якій просив
перерахувати заборгованість за відвантажену продукцію у сумі
10.638,06грн. та пеню у сумі 22.450,40грн. У зв'язку з несплатою
основного боргу позивач в порядку позовного провадження звернувся
до господарського суду про стягнення з ВАТ "Дніпроенерго"
10.638,06грн. заборгованості за поставлену продукцію, 3.085,04грн.
інфляційних збитків за період з червня 2003р. по травень 2006р.,
958,35грн. -3% річних за період з червня 2003р. по травень 2006р.
та 1.097,04грн. пені за період з грудня 2005р. по травень 2006р.
Відповідно до ст.161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції до
01.01.04р.), зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а за
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться. Ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції з
01.01.04р.) також передбачено, що зобов'язання має виконуватися
належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді
відповідач має заборгованість в сумі 10638,06 грн., доказів її
погашення не надав, вимоги позивача про стягнення 10638,06 грн.
основного боргу належить задоволенню.
Відповідно до ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, також три відсотки
річних з простроченої суми.
За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання
позивачем заявлено до стягнення 3.085,04грн. інфляційних втрат.
Вказана сума нарахована за час прострочення - за період з червня
2003р. по травень 2006року, суду представлено обгрунтований
розрахунок пред'явленої до стягнення суми. З огляду на викладене,
колегія суддів вважає заявлені в цій частині позовні вимоги
обгрунтованими, доведеними та заснованими на законі.
Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних, які
заявлені у сумі 985,35грн.
Розрахунок суми 3% річних позивачем здійснено за період
прострочення - з червня 2003р. по травень 2006року, колегією
суддів погоджується з періодом стягнення 3% річних, але розмір
заявленої до стягнення суми зроблено позивачем невірно, а саме: в
період з червня по грудень 2003р. кількість днів прострочки
складає 214 днів, сума 3% річних - 187,11грн.; -за 2004р.
кількість днів прострочки складає 366днів, сума 3% річних -
319,14грн.; -за 2005р. кількість днів прострочки складає 365 днів,
сума 3% річних -319,14грн.; -за січень -травень 2006р. кількість
днів прострочки складає 151 днів, сума 3% річних - 132,03грн.
Суд попередньої інстанції дійшов до вірного висновку, що
позовні вимоги в частині стягнення 958,35грн. 3% річних підлягають
частковому задоволенню - у розмірі 957,42грн. Сума 0,93грн.
заявлена позивачем необгрунтовано, в цій частині у задоволенні
позову слід відмовити.
Апеляційним судом обгрунтовано не прийнято до уваги посилання
відповідача щодо відмови у задоволенні про стягнення інфляційних
втрат та 3% річних, оскільки згідно зі статтями 179 ЦК Української
РСР і 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
неустойкою (штрафом, пенею)
визнається визначена законом або договором грошова сума, яку
боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення
виконання.
Таким чином, неустойка, як вид забезпечення виконання
цивільно-правових зобов'язань, застосовується не тільки у випадках
прострочення виконання зобов'язання, а і при його неналежному
виконанні.
В той же час три відсотки річних, передбачених статтею 625 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, яка стягуються лише при простроченні виконання
грошового зобов'язання, не може ототожнюватися з неустойкою і не
відноситься до видів забезпечення виконання зобов'язань.
Що стосується вимог в частині стягнення з відповідача пені у
розмірі 1.097,04грн. за період з грудня 2005р. по травень 2006р.,
то суди попередніх інстанцій обгрунтовано відмовили в задоволені
позову виходячи із наступного.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від
12.12.2001р. у справі №5/5/466 порушено справу про банкрутство ВАТ
"Дніпроенерго", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Апеляційний суд дійшов до вірного висновку, що не можуть бути
прийняті до уваги і доводи відповідача щодо пропущення позивачем
строку позовної давності.
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правила Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність застосовуються до позовів,
строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло
раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.
Згідно зі статтею 256 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позовна
давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з
вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
загальна
позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідач
наполягає на застосуванні до спірних відносин терміну позовної
давності.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або
визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності, як
зазначено у п.5 ст.261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, починається від дня,
коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання
зобов'язання.
Рахунок на оплату товару за спірним договором було виставлено
08.05.2003р. Відповідач не заперечує проти цього. Оплата за товар
з урахуванням п.3.1 договору повинна була бути здійснена до
18.05.2003р. Перебіг позовної давності починається з 19.05.2003р.
Отже, для стягнення заявленої заборгованості термін позовної
давності закінчився 19.05.2006р. Позивач звернувся з позовом до
суду 16.06.2006р.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено
стороною у спорі, в силу вимог п.4 ст.267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є
підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст.264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вчинення особою
дій, що свідчить про визнання боргу, перериває перебіг позовної
давності. До таких дій належать не тільки дії формального
характеру, а й будь-які фактичні дії, що свідчать про визнання
зобов'язаною особою боргу (часткове погашення боргу, повне або
часткове визнання претензії, прохання про відстрочку виконання,
сплата процентів за основним боргом тощо).
Про визнання боргу відповідачем свідчить акт звірки
взаєморозрахунків від 01.03.2006р., який підписано головним
бухгалтером підприємства-відповідача та скріплено печатками
сторін, та надіслання на адресу відповідача претензії від
17.04.2006р.
Висновок суду апеляційної інстанції, що перебіг позовної
давності було перервано вчиненням відповідачем дій про визнання
останнім боргу, є вірним і відповідає положенням закону.
Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі
з'ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що Запорізьким
апеляційним господарським судом вірно застосовані норми
матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для
скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду
від 13.10.2006р.не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5,
111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Дніпроенерго" на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 13.10.2006р. у справі №19/125/06 залишити
без задоволення.
2.Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
13.10.2006р. у справі №19/125/06 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
Л.Й. Катеринчук