ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 р.
№ 12/383пд
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в місті Харцизьку Донецької
області, м. Харцизьк Донецької області,
на рішення господарського суду Донецької області від
09.01.2007
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
20.02.2007
зі справи № 12/383пд
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в місті Харцизьку Донецької області
(далі -Відділення)
до комунальної установи "Центральна міська лікарня"
(далі -Лікарня), м. Харцизьк Донецької області,
про розірвання договору від 19.12.2001 № 42,
ВСТАНОВИВ:
Відділення звернулося до господарського суду Донецької
області з позовом про розірвання договору від 19.12.2001 № 42 на
підставі статті 652 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі -
ЦК України) ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням названого суду від 09.01.2007 (суддя Склярук О.I),
залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 20.02.2007 (колегія суддів у складі:
Волков Р.В. -головуючий, судді Запорощенко М.Д., Старовойтова
Г.Я.), у задоволенні позову відмовлено.
Прийняті судові рішення мотивовано недоведеністю позивачем
наявності фактичних обставин, з огляду на які можливе примусове
розірвання укладеного договору з підстав, визначених Відділенням у
позовній заяві.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Відділення просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх
прийняття з порушенням норм матеріального права та прийняти нове
рішення про задоволення позову.
Лікарня подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила
про безпідставність її доводів та просила судові рішення зі справи
залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 19.12.2001 Відділенням і Лікарнею підписано (з протоколом
розбіжностей) договір № 42 про співпрацю з надання медичних послуг
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
(далі -Договір);
- сторони при укладенні Договору самостійно не дійшли згоди
щодо усіх його умов, внаслідок чого за результатами судового
вирішення спору пункти 3.1 та 3.2 Договору (щодо обсягу медичної
допомоги та її вартості) діють в редакції Лікарні відповідно до
постанови Донецького апеляційного господарського суду від
17.10.2002 зі справи № 14/375пд (а.с. 8-9, 10-11);
- 20.07.2006 Відділення надіслало відповідачеві листа з
пропозицією достроково розірвати Договір, з чим Лікарня не
погодилася (а.с. 12, 13);
- факт відповідності умов Договору вимогам чинного
законодавства встановлено рішеннями господарських судів зі
справ № 33/326 та № 19/161пд, в яких брали участь ті самі сторони
(а.с. 28-31, 32-35);
- позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими
закон пов'язує можливість розірвання Договору внаслідок істотної
зміни обставин (стаття 652 ЦК України) ( 435-15 ) (435-15)
.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про те, чи
правомірно Відділення наполягає на розірванні Договору.
Відповідно до статті 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміна або
розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше
не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено
або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі
істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,
встановлених договором або законом.
Статтею 188 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в
односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено
законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне
змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це
другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала
пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний
строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про
результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо
зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у
встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу,
заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір
вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним
рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за
рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при
укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за
згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає
із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони
змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони
не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з частиною другою цієї статті якщо сторони не досягли
згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які
істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути
розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї
статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої
сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що
така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована
сторона не могла усунути після їх виникнення при всій
турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових
інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що
вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає,
що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, попередні судові інстанції, встановивши відсутність
фактичних обставин на підтвердження існування зазначених умов,
лише наявність яких надає можливість розірвання Договору з обраних
позивачем підстав, прийняли обгрунтоване рішення про відмову в
задоволенні даного позову.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Таким чином, рішення попередніх судових інстанцій зі справи
відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і
передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2007
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
20.02.2007 зі справи № 12/383пд залишити без змін, а касаційну
скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в місті Харцизьку Донецької області -без
задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов