ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 р.
№ 2-7/04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Харченка В.М. (головуючий), Борденюк Є.М., Вовка I.В.
розглянувши у відкритому за участю позивача: касаційну
скаргу на ухвалу
судовому засіданні у м. Києві ОСОБА_1, представника
позивача -ОСОБА_2 та представника відповідача - Олексюка О.Л.
ОСОБА_1 від 08.12.2004
апеляційного суду
Волинської області
у справі
№ 22а-2987/2004 (2-7/04)
Ковельського міського
районного суду Волинської області
за позовом
ОСОБА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Турія"
про
повернення частки майна товариства в натуральній формі
ВСТАНОВИВ:
У червні 2002 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства
з обмеженою відповідальністю "Ресторін "Турія", згідно якого
просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 159298,00 грн.
шляхом звернення стягнення на майно товариства.
Рішенням Ковельського міського районного суду Волинської
області від 09.08.2004 у справі № 2-7/04 позов задоволено
частково. Стягнено з ТзОВ "Ресторан "Турія" на користь ОСОБА_1
грошові кошти в сумі 35765,28 грн., що відповідає його частці у
статутному фонді товариства.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 08.12.2004,
за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу
апеляційного суду Волинської області від 08.12.2004, рішення суду
першої інстанції від 09.08.2004, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що ухвала
апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та
процесуального права, зокрема, ст.ст. 54, 55 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 26 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст.ст. 10, 11 Закону України "Про оцінку
майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
( 2658-14 ) (2658-14)
, ст. 22 Закону України "Про аудиторську діяльність"
( 3125-12 ) (3125-12)
, ст.ст. 15, 27, 57, 99, 103, 202, 336, 343, 344, 346,
347-6 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, ст. 115 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.
364 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить ухвалу
апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу
позивача -без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення позивача та
представників сторін, перевіривши правильність застосування
апеляційним судом норм процесуального та матеріального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, дружина
позивача -ОСОБА_3 -була засновником товариства з обмеженою
відповідальністю "Ресторан "Турія" з часткою в статутному фонді
товариства 18,36%. IНФОРМАЦIЯ_1дружина позивача померла, а
07.03.2002 ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за
законом, в тому числі він успадкував і частку майна дружини в
статутному фонді цього товариства.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний
суд погодився з його висновками про виділення позивачу частки в
майні товариства, що становить 18,36% статутного фонду, виходячи з
фінансового звіту ТзОВ "Ресторан "Турія" на 01.01.2002 і власного
капіталу в розмірі 194800,00 грн., що становить суму у розмірі
35765,28 грн.
З такими висновками обох судових інстанцій погодитись не
можна.
В даному випадку суди не прийняли до уваги, що відповідно до
ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
,
при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому
виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його
частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження
звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12
місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства
вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній
формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка
прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його
виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в
користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Згідно ж із ст. 55 названого закону, при реорганізації
юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю
громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці)
мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові
правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою
відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього
правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або
натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або
ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої
визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті)
учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства
підлягає зменшенню.
Крім того, аналогічні вимоги закону закріплені і в
Установчому договорі товариства "Ресторан "Турія", що затверджений
загальними зборами товариства 23.05.1999 і зареєстрований у
виконкомі Ковельської міської ради 30.09.1999.
Вищезазначені вимоги закону не були в повній мірі враховані
судами, а надані сторонами пояснення не були ними належним чином
перевірені. Так, у цьому зв'язку, суду належало з'ясувати чи була
в даному випадку подана позивачем заява про вступ до учасників
товариства, чи розглядалась вона на зборах товариства та яке
рішення стосовно цього було прийнято.
Таким чином, перевірці обставин справи, суди не приділили
достатньої уваги, тоді як з'ясування цих обставин та відповідна
оцінка наданих по справі доказів, може мати значення для її
правильного вирішення.
Крім того, як вбачаться з матеріалів справи, і на цю
обставину позивач посилається в касаційній скарзі, до прийняття
рішення по справі судом першої інстанції, позивач неодноразово
уточнював свої позовні вимоги, і фактично просив суд виділити йому
частку в натуральній формі.
Наведеній обставині, яка по суті пов'язана із реалізацією
такої основної засади судочинства як змагальність сторін, і має
безпосереднє відношення до прав позивача у процесі, а отже і до
меж позовних вимог, що ним заявлені, суди не приділили належної
уваги, не уточнили у позивача предметний зміст та правові підстави
його кінцевих вимог.
Таким чином сукупність вищенаведеного свідчить про те, що при
розгляді спору суди допустили неповноту у з'ясуванні фактичних
обставин справи. Це дає підстави для скасування постановлених по
справі судових рішень і передачі справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки,
з'ясувати у позивача предмет та правові підстави заявлених ним
вимог, на підставі наданих, а при необхідності і додатково
зібраних доказів повно встановити фактичні обставини справи та, в
залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення,
виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18.12.2004, а
також рішення Ковельського міського районного суду Волинської
області від 09.08.2004, постановлені у справі за № 22а-2987/2004
(2-7/04) скасувати.
Справу направити до господарського суду Волинської області на
новий розгляд.
Головуючий Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.
Суддя Вовк I.В.