ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 р.
№ 40/447
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта -ВIС" на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2007 року
у справі № 40/447 за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Нафта -ВIС" до відкритого акціонерного
товариства "Перший інвестиційний Банк", третя особа, без
самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта" про стягнення
суми, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Нафта -ВIС" звернулось до господарського суду міста Києва з
позовом до відкритого акціонерного товариства "Перший
інвестиційний Банк" про стягнення 127412,13 грн., посилаючись на
невиконання відповідачем своїх гарантійних зобов'язань.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13 листопада
2006 року позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача
123598,00грн.- основного боргу з урахуванням індексу інфляції. В
іншій частині позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30
січня 2007 року рішення господарського суду міста Києва від 13
листопада 2006 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову
в позові.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду і залишити в силі рішення суду
першої інстанції, посилаючись на те, що апеляційним господарським
судом при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми
матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Доповідач : Гончарук П.А.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 02 серпня 2003 року між ТОВ "Нафта-ВIС" та
ТОВ "Атланта" укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого
майна, посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної
нотаріальної контори Київської області Бобковим О.М. 02.08.2003 р.
та зареєстрований у реєстрі за №2-124, на підставі якого позивач
продав, а ТОВ "Атланта" прийняло об'єкт нерухомого майна - АЗС, що
знаходиться за адресою: автомобільна дорога Київ - Одеса, 40 км. +
600 метрів праворуч за межами населеного пункту на території
Великосолтанівської сільської ради Васильківського району
Київської області, який належав позивачу відповідно до свідоцтва
про право власності на АЗС, виданого Великосолтанівською сільською
радою Васильківського району Київської області 17.12.2001 р. на
підставі рішення виконкому Великосолтанівської сільської ради від
08.10.2001 р. №199 та зареєстрованого Фастівським міжрайонним бюро
технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме
майно 17.12.2001 р. в книзі №3-39, номер запису 216, реєстраційний
номер 1737758.
05 серпня 2003 року Акціонерний банк "Перший Iнвестиційний
Банк" -відповідач звернувся до ТОВ "Нафта-ВIС" з листом
(вих.№11/1628), у якому було зазначено, що АБ "Перший
Iнвестиційний Банк" гарантує оплату ТОВ "Атланта" по договору
купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 02.08.2003 р. згідно
з умовами договору, укладеного 05.08.2003р. між ТОВ "Атланта" та
АБ "Перший Iнвестиційний Банк".
Встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за
договором купівлі-продажу від 02 серпня 2003 року та передав
об'єкт нерухомого майна, за актом приймання-передачі від
07.08.2003 р. Відповідно до графіку платежів за договором ТОВ
"Атланта" зобов'язувалося здійснити повний розрахунок за придбане
майно 22 серпня 2003 року в такому порядку: у день після
підписання договору перерахувати позивачеві 20000,00 грн., а
наступні платежі здійснити починаючи з наступного дня за днем
закінчення приймання-передачі об'єкта таким чином: 2-й - 9-й
день - по 200000,00 грн. щоденно, 10-й день - 235000,00 грн.
Порушивши графік платежів, протягом серпня-грудня 2003 року
ТОВ "Атланта" перерахувало на розрахунковий рахунок позивача 1819
900,00 грн.
Залишок боргу в сумі 34100,00 грн., 2407,00 грн. 3 % річних,
89498,00 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, з урахуванням
змін, внесених постановою Вищого господарського суду України від
19 січня 2006 року, стягнуто з ТОВ "Атланта" на користь позивача
постановою Київського апеляційного господарського суду від 1
листопада 2005 року у справі № 48/256.
На виконання вказаних судових рішень видано наказ від 2
березня 2006 року.
У зв'язку з його невиконанням, позивач звернувся до суду з
позовом до відповідача про стягнення вказаних коштів як гаранта
виконання ТОВ"Атланта" зобов'язань по оплаті придбаного майна за
договором купівлі - продажу від 2 серпня 2003 року.
Статтею 196 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що правила
ст.191 і 194 цього кодексу поширюються на гарантії, що видаються
одними організаціями в забезпечення погашення заборгованості
інших.
Відповідно до ст. 191 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
гарант, як і
поручитель, зобов'язується перед кредитором іншої особи
відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі
або в частині.
Згідно ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акта планування, договору.
Статтею 194 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що гарантія, як
і порука припиняється з припиненням забезпеченого нею
зобов'язання.
Гарантія, як і порука також припиняється, якщо кредитор
протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не
пред'явить позову до гаранта або поручителя.
Апеляційним господарським судом встановлено, проти чого не
заперечували і сторони, що ТОВ " Атланта" повинно було
розрахуватись за договором 22 серпня 2003 року.
Встановивши, що протягом трьох місяців з дня настання строку
зобов'язання до 22 листопада 2003 року, позивач не пред'явив
позову до гаранта, а пред'явив його лише у серпні 2006 року,
апеляційний господарський суд дійшов висновку, що гарантія
відповідача припинена, а тому відсутні підстави для задоволення
позову.
Висновки апеляційного господарського суду про наявність
правових підстав для відмови в позові є законними, відповідають
нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам
та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Нафта -ВIС" залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 30 січня 2007 року у справі №
40/447-без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк I.В.
Гончарук П.А.