Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого,

Коробенко Г.П.,

Рогач Л.I.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вугільник",

с. Покровське Троїцького району

на постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 15.02.2007р.

у справі

господарського суду Луганської області

за позовом

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вугільник",

с. Покровське Троїцького району

до

закритого акціонерного товариства "Троїцьке ремонтно-технічне підприємство", смт. Троїцьке

про

визнання договору недійсним

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вугільник" /далі СТОВ "Вугільник"/ звернулось з позовною заявою до закритого акціонерного товариства "Троїцьке ремонтно-технічне підприємство" /ЗАТ "Троїцьке ремонтно-технічне підприємство"/ про визнання недійсним договору від 09.10.2001р., мотивуючи позовні вимоги тим, що від імені позивача спірний договір підписаний не уповноваженою особою.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.01.2007р. у справі №16/429пд (18/529пд), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. з даної справи в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що директор СТОВ "Вугільник" на дату укладення оспорюваного договору не мав повноважень на одноособове його укладення, однак в подальшому позивач схвалив договір своїми діями, що згідно ст. 63 ЦК УРСР (1540-06) робить його дійсним з моменту укладення.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою у даній справі СТОВ "Вугільник" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що при вирішенні справи судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 63 ЦК УРСР (1540-06) , 111-12 ГПК (1798-12) , що призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони у справі не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2001 між СТОВ "Вугільник" та ЗАТ "Троїцьке ремонтно-технічне підприємство" укладено договір /далі Договір/, за умовами якого позивач зобов'язався погасити заборгованість КСП "Вугільник", правонаступником якого він являється, в сумі 23280 грн. 74 коп.

З боку СТОВ "Вугільник" Договір був підписаний його директором Жировим В.А. який, як встановлено місцевим та апеляційним господарським судом не мав повноважень на одноособове укладення цього договору, що підтверджується матеріалами справи (п.8 Статуту позивача, Положення про порядок укладення договорів та угод від імені СТОВ "Вугільник", затверджене 11.06.01).

Згідно ст. 63 ЦК УРСР (1540-06) угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарським судом, позивачем частково виконані зобов'язання за Договором, що підтверджується - накладною №875 від 01.11.01 про передачу відповідачу озимої пшениці на 2700 грн.; - накладною від 20.12.01 №974 про передачу відповідачу ячменю на 1200 грн.; - накладною від 21.08.02 №433 про передачу відповідачу озимої пшениці на 1250 грн. із зазначенням у відповідних податкових накладних, що поставки здійснені за договором у рахунок взаєморозрахунків.

Сторонами у справі складений акт звірення розрахунків, зі змісту якого вбачається, що станом на 01.09.2003р. у позивача перед відповідачем існував борг в сумі 19556,36 грн., який також підтверджується рішенням господарського суду Луганської області від 07.12.2004 по справі №17/406, яким встановлений факт часткового виконання СТОВ "Вугільник" спірного Договору і яке в силу приписів ст. 35 ГПК України (1798-12) має преюдиціальне значення для вирішення даної справи.

За таких обставин, висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання Договору недійсним колегія визнає правильними та обгрунтованими, оскільки позивач своїми діями схвалив Договір шляхом передачі належного йому майна в рахунок взаєморозрахунків з відповідачем, що робить спірний Договір дійсним з моменту його укладення.

З урахуванням наведеного колегія суду вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини сторін, і як наслідок прийняті судами рішення та постанова відповідають положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) .

Твердження заявника касаційної скарги про порушення місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, в зв'язку з чим підстав для скасування законних та обгрунтованих судових актів колегія не вбачає.

При цьому колегія зазначає, що виходячи зі змісту п.п. "г" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) ставки державного мита встановлюються із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанову суду в розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті, обчислюваної виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи, що позивачем для розгляду його позовної заяви про вирішення нематеріального спору сплачено 85,00 грн., про що в матеріалах справи є квитанція №9202501 від 01.07.05р., то заявник касаційної скарги повинен сплатити 42,50 грн. державного мита за подачу касаційної скарги.

В порушення зазначеної норми, заявник касаційної скарги сплатив лише 25,50 грн., з огляду на що з останнього належить стягнути до Державного бюджету 17,00 грн. недоплаченого державного мита за подачу касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 р. у справі № 16/429пд (18/529пд) залишити без змін.

Достягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вугільник" до Державного бюджету мито за подачу касаційної скарги в розмірі 17,00 грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.