ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ-
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 р.
№ 13/396
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий
Невдашенко Л.П.
Суддів
Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р.
у справі
№ 13/396 господарського суду м. Києва
за позовом
ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком"
до
про
та за зустрічним позовом
до
про
ТОВ "Кворум-Мет"
стягнення 26000 грн.
ТОВ "Кворум-Мет"
ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком"
стягнення 3075,74 грн.
за участю представників сторін:
позивача
Кожевникової Н.В.
відповідача
не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2006 року
у справі № 13/396 (суддя: Євдокимов О.В.) первісний позов
задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача
штраф у розмірі 26000 грн. та судові витрати. У задоволенні
зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.11.2006 року (судді: Корсак В.А., Авдєєв П.В., Коршун Н.М.)
зазначене рішення господарського суду скасовано та прийняте нове
рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено: стягнуто з ТОВ "Телекомунікаційна
компанія "Велтон. Телеком" на користь ТОВ "Кворум-Мет" 2500 грн.
комісійної винагороди, 575,74 грн. помилково сплачених коштів
(пені) та судові витрати.
Не погоджуючись з даною постановою апеляційного
господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову у даній
справі скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції
залишити без змін. В обгрунтування своїх вимог скаржник
посилається на те, що апеляційним господарським судом не повно
з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими
судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив місцевий господарський суд, 01.12.2005 року
сторони уклали договір № КПС-06-05, згідно якого відповідач
зобов'язався здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок
позивача роботу по реалізації карт поповнення рахунку Оператора
(позивача) серед фізичних осіб, асортимент яких зазначений в
додатку 1 до договору, який є його невід'ємною частиною, на
умовах, викладених у договорі, а позивач виплатити комісійну
винагороду відповідачу.
Ціни на картки, визначені в додатку 2 до договору (п. 2.1
договору), кількість реалізованих в поточному місяці карток не
повинна бути менше отриманого в поточному місяці замовленні (п.
2.3 договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що для отримання карток
відповідач направляє на адресу позивача заявку у письмовій формі,
не пізніше 15 числа поточного місяця.
У розділі 4 договору визначено, що грошові кошти за
реалізовані у поточному місяці по договору картки,
перераховуються відповідачем на поточний рахунок позивача у
повному обсязі в строк не пізніше передостаннього банківського дня
поточного місяця (п. 4.1); щомісячно, одночасно з перерахуванням
грошових коштів у відповідності з п. 4.1 договору відповідач
повинен надавати позивачу акт здачі-приймання виконаних робіт,
який є звітом про реалізовані картки (п. 4.2).
Відповідно до п. 4.5 договору комісійна винагорода за
реалізовані картки перераховуються на поточний рахунок відповідача
в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання
позивачем грошових коштів за реалізовані картки в повному обсязі,
але не раніше підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
Пунктом 7.3 договору визначено, що у разі порушення строків
оплати, відповідач сплачує пеню в розмірі 2 облікові ставки НБУ
від вартості неоплачених карток за кожен день прострочення, крім
того, грошова винагорода за реалізовані картки відповідачу не
виплачується. В разі порушення строків оплати на відповідача
накладається штраф у розмірі 50% від вартості неоплачених карток
(п. 7.4 Договору).
Водночас, сторони у п. 9.1. договору обумовили, що жодна із
сторін не має права передавати права та обов'язки по договору
будь-якій третій стороні без попереднього письмового погодження з
другою стороною.
Як з'ясував місцевий господарський суд, відповідач замовив у
позивача 750 карток на загальну суму 52000 грн., своєчасний
розрахунок згідно п. 4.1 договору гарантував (замовлення № 1 від
30.11.2005 р.)
На виконання умов договору, позивач передав відповідачу за
видатковою накладною № РН-0000073 від 06.12.2005 р. картки
номіналом "20", "50", "100" та "200" у кількості 750 штук на суму
52000 грн., які були отримані представником відповідача за
довіреністю ЯЗЦ № 263392 від 06.12.2005 р.
Господарський суд прийшов до висновку, що відповідач,
відповідно до п.2.3 договору, зобов'язався реалізувати отримані
06.12.2005 р. картки в поточному місяці у повному обсязі, а тому
останнім днем розрахунку відповідно до п. 4.1 договору є
29.12.2005 р.
Місцевий господарський суд встановив, що відповідач у
порушення умов договору, несвоєчасно розрахувався за передані йому
картки, сплативши позивачеві в період з 13.01.2006 р. по
01.02.2006 року 52000 грн.
27.02.2006 р. позивач направив відповідачу претензію з
вимогою сплатити штраф у сумі 26000 грн. та пеню у сумі 575,74
грн. за порушення умов договору. Однак, відповідач сплатив
позивачу лише пеню у сумі 575,74 грн.
Як оцінив суд першої інстанції, укладений сторонами договір
за своєю правовою природою є договором комісії. Відповідно до
ст.ст. 1011, 1014, 1022 ЦК України за договором комісії одна
сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони
(комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого
імені, але за рахунок комітента. Комісіонер зобов'язаний вчиняти
правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно
до його вказівок. Після вчинення правочину за дорученням комітента
комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все
одержане за договором комісії.
За таких обставин, місцевий господарський суд, застосувавши
ст.ст. 525, 526, 1011, 1014 ЦК України, дійшов до правильного
висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з
відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 50 % від вартості
карток, що становить 26000 грн. у зв'язку з порушенням
відповідачем п. 4.1, п. 9.1 договору та невиконанням відповідачем
інших умов договору.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні зустрічного
позову, відхиливши доводи відповідача про належне виконання умов
договору та про направлення актів здачі-приймання виконаних робіт.
Апеляційний господарський суд не спростовуючи вищенаведені
обставини, скасував рішення місцевого господарського суду і
задовольнив зустрічний позов, а у задоволенні первісного позову
відмовив.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач
не порушив п. 4.1 договору, оскільки у ньому визначено строки для
розрахунку за реалізовані у поточному місяці картки. Крім того,
суд апеляційної інстанції вказав, що у разі порушення п. 2.3
договору позивач вправі в односторонньому порядку розірвати
договір, а не стягувати штраф.
Проте, такий висновок апеляційного господарського суду є
помилковим, поза як суперечить умовам укладеного сторонами
договору та обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене, прийнята у даній справі постанова
апеляційного господарського суду не може вважатись законною та
обгрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а рішення місцевого
господарського суду залишенню в силі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.11.2006 року скасувати, а рішення господарського суду м. Києва
від 11.09.2006 року у справі № 13/396 залишити в силі.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
С у д д і М. Михайлюк
Н. Дунаєвська