ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2007                                   Справа N 2-442/04

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого          Подоляк О.А.

суддів:              Козир Т.П. , Мележик Н.І.,

розглянувши у        ТОВ БВКП “Азалія”

відкритому судовому

засіданні касаційну

скаргу

на ухвалу           від 16.11.2004 р. апеляційного суду

                    Полтавської області

у справі            N 2-442/04

за позовом          ТОВ БВКП “Азалія”

до                  ОСОБА_1; ОСОБА_2

про   усунення перешкод у виконанні рішення

за участю           

представників:

від позивача        - Іванченко Ю.М.

від відповідача-1   - не з'явився

від відповідача-2   - ОСОБА_2

                       В С Т А Н О В И В:

Ухвалою  Гребінківського районного суду Полтавської області  від

08.07.2004  р.  (суддя  Радзівон О.І.), яка  залишена  без  змін

ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 16.11.2004  р.

(судді:  Абрамова  П.  С.,  Прядкіна  О.В.,  Дряниця  Ю.В.),   з

посиланням на п. 9 ч. 2 ст.136 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         (1963 р.) 

відмовлено у прийнятті позовної заяви.

В  грудні  2006 р. у відповідності до п. 1 Прикінцевих  положень

набрав  чинності  Закон  України “Про внесення  змін  до  деяких

законодавчих актів України щодо визначення підсудності  справ  з

питань  приватизації та з корпоративних спорів” ( 483-16  ) (483-16)
          від

15.12.2006 р. N 483-V.

У відповідності до положень названого Закону ( 483-16 ) (483-16)
        , ухвалою

Вищого  господарського суду України від 26.02.2007 р.  касаційну

скаргу ТОВ БВКП “Азалія” на ухвалу апеляційного суду Полтавської

області від 16.11.2004 р. прийнято до касаційного провадження.

В  обґрунтування  вимог касаційної скарги про скасування  ухвали

Гребінківського   районного   суду   Полтавської   області   від

08.07.2004  р.  та ухвали апеляційного суду Полтавської  області

від  16.11.2004 р., а також про передачу справи на новий розгляд

до суду першої інстанції, оскаржувач посилається на порушення  і

неправильне   застосування   судами   норм   матеріального    та

процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали

справи,   оцінивши   доводи   касаційної   скарги,   перевіривши

правильність   застосування   судами   норм   матеріального   та

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського  суду

України  прийшла  до висновку, що касаційна скарга  не  підлягає

задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно  до п. 9 ч. 1 ст. 136 ЦПК України ( 1502-06  ) (1502-06)
          (1963

р.)  суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заяву  від

імені   заінтересованої  особи  подано  особою,   яка   не   має

повноважень на ведення справи.

Виносячи ухвали суди першої та апеляційної інстанцій виходили  з

наявності згаданої підстави для відмови у прийнятті заяви.

Висновки  судів  відповідають фактичним  обставинам  та  наявним

матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального  права,

є  законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не

спростовують.

Твердження  оскаржувача про порушення і неправильне застосування

судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального

права  при  винесенні ухвали не знайшли свого  підтвердження,  в

зв'язку  з  чим  підстав  для зміни чи скасування  законного  та

обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись  ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ БВКП “Азалія” залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16.11.2004 р. у

справі N 2-442/04 залишити без змін.