Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області  (далі -відділення виконавчої дирекції Фонду)

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2007

зі справи № 35/346

за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду

до відкритого акціонерного товариства "Суха балка", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі -ВАТ "Суха балка")

про стягнення 25 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

відділення виконавчої дирекції Фонду -Драного А.В.,

ВАТ "Суха балка" -не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до  ВАТ "Суха балка"  про стягнення 25 000 грн.

Рішенням названого господарського суду від 19.10.2006 (суддя Широбокова Л.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 (колегія суддів у складі: суддя Науменко I.М. - головуючий, судді Голяшкін О.В., Білецька Л.М.), у позові відмовлено. Названі рішення попередніх судових інстанцій з посиланням на приписи Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які вчинили втрату працездатності" (1105-14) (далі - Закон), мотивовано тим, що сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України повинна забезпечувати, зокрема, покриття витрат цього Фонду, пов'язаних із здійсненням страхування  від нещасного випадку. У зв'язку з чим, у позивача відсутнє право звернення з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених страхових витрат, оскільки такі витрати здійснюються за рахунок страхових внесків страхувальників.

Відділення виконавчої дирекції Фонду звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду з мотивів неправильного застосування цим  судом норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Зокрема, скаржник зазначає, що Законом не передбачено порядок розрахунку  і визначення розміру моральної шкоди відносно страхових випадків, що настали саме внаслідок стійкої втрати працездатності, а видаткові статті бюджету названого Фонду  не передбачають  витрат на відшкодування моральної шкоди у разі настання таких страхових випадків.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі -ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.06.2004 з відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто на користь Устимова Миколи Iвановича моральну шкоду у сумі  25 000 грн. у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час роботи у ВАТ "Суха балка";

- відділенням виконавчої дирекції Фонду зазначену суму сплачено, що підтверджується відповідними документами;

- ВАТ "Суха балка" як роботодавець стосовно своїх працівників є страхувальником із загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і платником відповідних страхових внесків.

Причиною виникнення спору стало питання про те, чи має відповідач відшкодовувати втрати відділення виконавчої дирекції Фонду, яке здійснило страхові виплати за моральну шкоду відповідно до приписів Закону.

Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи).

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з статтею 2 Закону дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону є відділення виконавчої дирекції Фонду).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частиною першою статті 25 Закону передбачено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Згідно з частиною першою та другою статті 28 Закону страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Рішенням Конституційного суду України від 27.01.2004 № 1-рп/2004  (v001p710-04) зі справи № 1-9/2004 дано офіційне тлумачення частини третьої статті 34 Закону, яку треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.

Відповідно до частини другої статті 45 Закон роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Отже, взаємовідносини сторін, якими є страховик (в особі відділення виконавчої дирекції Фонду) і страхувальник (ВАТ "Суха балка") врегульовано Законом, який не передбачає можливості пред'явлення страховиком вимог до страхувальника з приводу відшкодування Фонду страхових виплат в порядку регресу.

Водночас наявність між сторонами зі справи відносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до частини другої статті 1 ЦК України (435-15) виключає можливість застосування до них норм цього Кодексу, оскільки зазначені відносини не є цивільно-правовими.

Що ж до підстав для стягнення моральної шкоди, то Вищий господарський суд України не має повноважень стосовно перевірки законності та обгрунтованості рішення районного суду.

З урахуванням наведених норм матеріального права господарські суди з огляду на встановлені ними фактичні дані дійшли вірного висновку про обов'язок відповідача сплатити відрахування відповідно до Порядку здійснення відрахувань та правомірно відмовили у задоволенні позову.

Iнші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими господарськими судами обставинами справи, а тому не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 зі справи № 35/346 залишити без змін, а касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області -без задоволення.