ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 р.
№ 26/198-10/380-19/94/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С. -головуючого
Яценко О.В. (доповідач у справі)
Катеринчук Л.Й.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"
на постанову
у справі
Запорізького апеляційного господарського суду від
13.10.2006р.
№ 26/198-10/380-19/94/06 господарського суду Запорізької
області
за позовом
до
про
Колективного підприємства "Дніпровське будівельно-монтажне
управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ
Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"
стягнення коштів
в судовому засіданні взяли участь представники сторін
від КП "Дніпровське будівельно-монтажне управління
"Укренергобуд"
від ВАТ "Дніпроенерго"
Тропин В.В. дов.б/н від 12.01.2007р.
Формагей О.Л. дов.10/9207-106 від 29.12.2006р.
ВСТАНОВИВ:
31.05.2005р. Колективне підприємство "Дніпровське
будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" подало позов до
господарського суду Запорізької області про стягнення з
відповідача 25500,08грн. інфляційних виплат, 6932,66грн. 3 %
річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
27.07.2006р. (суддя Даценко Л.I.) у справі №
26/198-10/380-19/94/06 в задоволені позову Колективного
підприємства "Дніпровське будівельно-монтажне управління
"Укренергобуд", м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного
товариства "Дніпроенерго" про стягнення коштів відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду Запорізької
області від 27.07.2006р. у справі № 26/198-10/380-19/94/06
Колективне підприємство "Дніпровське будівельно-монтажне
управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ подало апеляційну
скаргу в якій просило його скасувати.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
13.10.2006р. у справі №26/198-10/380-19/94/06 (судді:
Кричмаржевський В.А.; Мірошниченко М.В.; Хуторний В.М.) апеляційну
скаргу Колективного підприємства "Дніпровське будівельно-монтажне
управління "Укренергобуд", м.Дніпропетровськ, задоволено. Рішення
господарського суду Запорізької області від 27.07.2006р. у справі
№ 26/198-10/380-19/94/06 скасовано. Позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго",
м.Запоріжжя, на користь Колективного підприємства "Дніпровське
будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", м.Дніпропетровськ,
6.932,66грн. 3% річних, 25.500,08грн. інфляційних втрат,
324,33грн. державного мита за розгляд справи у господарському суді
Запорізької області, 118грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу, 162,16грн. державного мита за
перегляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Відкрите
акціонерне товариство "Дніпроенерго" подало касаційну скаргу, в
якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 13.10.2006р. по даній справі, як прийняту
з порушенням норм матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом
попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
31.05.2005р. Колективне підприємство "Дніпровське
будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" подало позов до
господарського суду Запорізької області про стягнення з
відповідача 25500,08грн. інфляційних виплат, 6932,66грн. 3 %
річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
27.07.2006р. у справі №26/198-10/380-19/94/06 в задоволені позову
Колективного підприємства "Дніпровське будівельно-монтажне
управління "Укренергобуд", м. Дніпропетровськ до Відкритого
акціонерного товариства "Дніпроенерго" про стягнення коштів
відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних
вимог по стягненню інфляційних витрат та 3% річних, місцевий
господарський суд зазначив, що позивачем пропущений місячний строк
на подання заяви про визнання кредитором і вимоги, які заявлені
після закінчення строку, встановленого для їх подання не
розглядаються та вважаються погашеними.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від
12.12.2001р. порушено провадження у справі №5/5/466 про
банкрутство ВАТ "Дніпроенерго".
Згідно з статті 1 Закону № 784-Х1V термін "погашені вимоги
кредиторів"визначено як задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо
яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну,
зобов'язання, або припинення зобов'язання іншим чином, а також
інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Частиною 1 статті 14 Закону № 784-Х1V у редакції, що була
чинною до внесення змін Законом України від 07.03.2002 року №
3088-111, встановлювався строк для звернення кредиторів в
господарський суд з письмовими заявами про грошові вимоги до
боржника, але законодавець не визначав цей строк як присічний і не
пов'язував з пропуском цього строку настання такого наслідку як
припинення нездійсненого права або невиконаного обов'язку.
Закон України №3088-III від 07.03.2002р., яким вносились
зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, вступив в силу
згідно п.1 розділу II "Перехідних положень", через три місяці з
дня його опублікування, яке було в газеті "Урядовий кур'єр" №71
від 13.04.2002р., тобто 14.07.2002р.
14.07.2002р. вступило в силу положення ст.14, згідно якого не
заявлені вимоги вважаються погашеними.
В той же час оголошення про порушення справи про банкрутство
відповідача датовано 04.06.2002р. у газеті "Урядовий Кур'єр",
місячний строк з моменту опублікування спливав відповідно
04.07.2002р.
Згідно п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів
неустойка (штраф, пеня) не нараховується.
Відповідно до ст.179 ЦК УРСР, ст.549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або
договором грошова сума або інше майно, яке боржник повинен
сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання
зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Тобто, неустойка, як вид забезпечення виконання
цивільно-правових зобов'язань застосовується не тільки у випадках
прострочення виконання зобов'язання, а і при його неналежному
виконанні.
Стягнення трьох відсотків річних, передбачених ст.214 ЦК УРСР
передбачається тільки при простроченні виконання грошового
зобов'язання, не може ототожнюватися з неустойкою і не відноситься
до видів забезпечення виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд
правильно визнав неправомірними посилання суду першої інстанції на
ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки три відсотки
річних за своєю правовою природою не відносяться до видів
забезпечення виконання зобов'язань.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник
не звільняється від відповідальності за неможливість виконання
ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що апеляційний господарський суд у постанові
вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав
такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення
інфляційних та 3% річних.
Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі
з'ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що Запорозьким
апеляційним господарським судом вірно застосовані норми
матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для
скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду
від 13.10.2006р. не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5,
111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Дніпроенерго" на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 13.10.2006р. у справі №
26/198-10/380-19/94/06 залишити без задоволення.
2.Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
13.10.2006р. у справі № 26/198-10/380-19/94/06 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
Л.Й. Катеринчук