ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2007 Справа N 23/173-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченка О.С.
суддів: Панової І.Ю.
Хандуріна М.І.
розглянувши ВАТ “Державний ощадний банк України”
касаційні скарги
на ухвалу та господарського суду м. Києва від
постанову 22.08.2006р. Київського апеляційного
господарського суду від 05.02.2007р.
у справі №23/173-б господарського суду м. Києва
за заявою ТОВ “Інфокс”
до ЗАТ “Укрнафтосервіс”
про банкрутство
арбітражний ОСОБА_1
керуючий
в судовому засіданні взяли участь представники :
арбітражного ОСОБА_2
керуючого:
ВАТ “Державний Беседін В.І.
ощадний банк
України”:
ДПІ у Подільському Циганкова В.О.
районі м. Києва:
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.04.2006р. за заявою
ТОВ “Інфокс” порушено провадження у справі № 23/173-б про
банкрутство ЗАТ “Укрнафтосервіс”.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від
22.08.2006р. (суддя - А.М. Демидова) визнані кредитори до
боржника із відповідними сумами вимог та затверджений реєстр
вимог кредиторів ЗАТ “Укрнафтосервіс” на загальну суму 38 670
144 грн. 38 коп., розпорядника майна боржника зобов'язано внести
до реєстру вимог кредиторів вимоги МПП “Кредо” на суму 201 000
грн. 00 коп., повідомити кредиторів про місце і час проведення
зборів кредиторів та надати протокол зборів кредиторів про
обрання комітету кредиторів, вирішення питання про відкриття
ліквідаційної процедури або санації (т. 1 л.с. 239-241).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
05.02.2007р. (судді: Коваленко В.М. -головуючий, Вербицька О.В.,
Розваляєва Т.С.) ухвалу господарського суду м. Києва від
22.08.2006р. залишено без змін.
ВАТ “Державний ощадний банк України” звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційними скаргами, в яких
просить ухвалу господарського суду м. Києва від 22.08.2006р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.02.2007р. скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати ВАТ
“Державний ощадний банк України” кредитором боржника, вимоги
якого забезпечені заставою на суму 25835734,07 грн.
В обґрунтування касаційних скарг скаржник посилається на те, що
судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні
оскаржуваних судових рішень порушені норми матеріального та
процесуального права, зокрема: норми Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши
доводи касаційних скарг, заслухавши пояснення представників
сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги
підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(надалі - Закон) після опублікування оголошення про
порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі
всі кредитори, незалежно від настання строку виконання
зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до
боржника згідно зі статтею 14 цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
грошове зобов'язання -
зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму
відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах,
передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір
грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за
передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів
з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник,
визначаються на день подачі в господарський суд заяви про
порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не
встановлено цим Законом.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Водночас, згідно ст. 181 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в
силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі
невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою
зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна
переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до п. 6 ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
розпорядник майна
зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які
забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за
їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також
внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є
предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Згідно п. 2 ст. 15 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
у попередньому засіданні
господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги
кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були
включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У
реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного
кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи
зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір
неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 31 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги, забезпечені
заставою відносяться до вимог першої черги.
Як вбачається з матеріалів справи (а. с. 154 том І ), кредитор -
ВАТ “Державний ощадний банк України” звернувся до господарського
суду м. Києва з заявою від 27.06.2006р. за № 19/2-02/4334 про
визнання його кредитором у справі про банкрутство ЗАТ
“Укрнафтосервіс” і просив визнати грошові вимоги до боржника на
суму 25835734,04 грн. В обґрунтування касаційних скарг скаржник
посилається на те, що його грошові вимоги є такими, що
забезпечені заставою, що підтверджується витягом з Державного
реєстру обтяжень рухомого майна від 20.07.2006р.
З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2002р. між ВАТ
“Державний ощадний банк України” та боржником було укладено
договір кредитної лінії № 106/31/1 із змінами та доповненнями
відповідно до додаткових угод №№1. 2, 3, 4, 5, відповідно, від
30.04.2002р., 17.07.2002р.,17.09.2002р., 31.12.2003р.,
31.12.2004р.
На виконання п. 7 кредитного договору між ВАТ “Державний ощадний
банк України” та боржником з метою забезпечення належного
виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору було
укладено наступні договори: договір застави майнових прав
№105/31/3-5 від 30.04.2002р., договір застави майнових прав
№105/31/3-6 від 30.04.2002р.
Відповідно до п. 4.1 договору застави №105/31/3-5 від
30.04.2002р., заставодержатель має право задовольнити за рахунок
предмету застави свої вимоги в обсязі, який визначається
заставодержателем самостійно на момент реалізації права застави,
включаючи основну суму кредиту, проценти за користування
кредитом та інші платежі на користь заставодержателя.
передбачені кредитним договором, штрафні санкції за порушення
зобов'язання (пеня, штраф) та спричинені збитки.
Відповідно до п. 4.1 договору застави №105/31/3-6 від
30.04.2002р. №105/31/3-5 від 30.04.2002р., заставодержатель має
право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги в
обсязі, який визначається заставодержателем самостійно на момент
реалізації права застави або списання коштів в порядку,
передбаченому ст. 7 цього договору, включаючи основну суму
кредиту, проценти за користування кредитом та інші платежі на
користь заставодержателя, передбачені кредитним договором,
штрафні санкції за порушення зобов'язання (пеня, штраф) та
спричинені збитки.
Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та не
з'ясував, чи є грошові вимоги ВАТ “Державний ощадний банк
України” такими, що забезпечені заставою та включив їх до
реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу господарського суду
м. Києва від 22.08.2006р. без змін, також залишив зазначені
доводи поза увагою.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що ухвала господарського суду м. Києва
від 22.08.2006р. та постанова Київського апеляційного
господарського суду від 05.02.2007р. підлягають скасуванню, а
справа -передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
з'ясувати, чи є грошові вимоги ВАТ “Державний ощадний банк
України” такими, що забезпечені заставою, чи не припинено
заставні відносини у зв'язку з наявністю підстав, передбачених
Законом України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
та в залежності від
встановленого та вимог чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційні скарги ВАТ “Державний ощадний банк України”
задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 22.08.2006р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.02.2007р. у справі № 23/173-б скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва