11/66-19/87-6/324-3/52 Про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів про збільшення статутного фонду - Текст документа

про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ “Карпатнафтохім” від 18.11.2004 (протокол № 2) про збільшення статутного фонду за рахунок додаткового вкладу ЗАТ “Лукор”, визнання недійсною державної реєстрації змін до статуту ТОВ “Карпатнафтохім” від 23.11.2004 № 11091050001000022 та зобов’язання ТОВ “Карпатнафтохім” повернути ЗАТ “Лукор” майно, передане за актом приймання-передачі майна –вкладу ЗАТ Лукор” до статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім” від 28.02.2005

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 20 березня по 17 квітня 2007 року

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2006 (суддя Фрич М.М.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ “Карпатнафтохім” від 18.11.2004р. (протокол №2) про збільшення статутного фонду за рахунок додаткового вкладу ЗАТ “Лукор”, визнано недійсною державну реєстрацію змін до статут ТОВ “Карпатнафтохім” №11091050001000022 від 23.11.2004 року, проведену державним реєстратором Калуської районної державної адміністрації та зобов’язано ТОВ “Карпатнафтохім” повернути ЗАТ “Лукор” майно, передане за актом приймання-передачі майна –вкладу ЗАТ “Лукор” до статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім” від 28.02.2005 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.) рішення скасовано, в позові відмовлено у зв’язку з необґрунтованістю позовних вимог.

ВАТ “Оріана” в поданій касаційній скарзі та перший заступник прокурора Івано-Франківської області у внесеному касаційному поданні просять постанову скасувати, рішення залишити без змін, оскільки вважають, що апеляційний господарський суд порушив та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, а саме ч.4 ст. 145, ст.ст.160, 161 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.ст. 4, 11, 41, 47, 51 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) , ст.ст.8, 24, 29, 30, 31 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (755-15) , ст.97 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Зокрема, скаржник та прокурор вказують на те, що Голова правління ЗАТ “Лукор”, діючи від імені ЗАТ “Лукор”, на позачергових загальних зборах учасників ТОВ “Карпатнафтохім” (18.11.2004р.) прийняв рішення про збільшення розміру статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім”, чим порушив свою компетенцію та виключну компетенцію спостережної ради ЗАТ “Лукор”. Рішення спостережної ради ЗАТ “Лукор” про збільшення розміру статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім” було прийнято лише 31.01.2005р., тобто по факту дій Голови правління, що є порушенням ст.ст.160, 161 Цивільного кодексу України (435-15) .

Водночас перевищення спостережною радою ЗАТ “Лукор” своїх повноважень полягає у тому, що своїм рішенням від 31.01.2005 вона фактично змінила основні напрями діяльності товариства (нафтопереробна діяльність), визначення яких належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів (п.”а” ч.5 ст.41 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) та п.п. “а” п.8.2.2 Статуту ЗАТ “Лукор“.

Скаржник посилається і на те, що підписи засновників (учасників) в новій редакції Статуту ТОВ “Карпатнафтохім” (зареєстрована 23.11.2004р.) не посвідчені нотаріально, що свідчить про її невідповідність вимогам ч.5 ст.8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (755-15) .

Позивач також вважає, що виходячи зі змісту ст.ст.4, 11, 51 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) вклад (внесок) учасника повинен бути ідентифікований в Статуті товариства, тобто в статуті має бути чітко зазначено конкретне майно, яке є вкладом учасника до статутного капіталу товариства. Проте, нова редакція Статуту ТОВ “Карпатнафтохім” не відповідає вказаним вимогам законодавства, оскільки не містить вищезазначених відомостей. Про нікчемність нової редакції Статуту ТОВ “Карпатнафтохім”, затвердженої 18.11.2004 року загальними зборами учасників товариства, свідчить також її передчасне підписання одним з учасників –представником Компанії “LUKOIL Chemical B.V.” Робертом Гуллою. Підпис цього представника був засвідчений нотаріально 09.11.2004р., тобто за 9 днів до затвердження загальними зборами нової редакції Статуту ТОВ “Карпатнафтохім”.

Прокуратура посилається також на порушення апеляційним судом ст.97 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) шляхом прийняття до провадження апеляційної скарги без доказів її надіслання прокурору, який є учасником процесу.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тими обставинами, що рішення загальними зборами учасників ТОВ “Карпатнафтохім” прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки голова правління ЗАТ “Лукор”не уповноважений передавати майно товариства в статутний фонд ТОВ “Карпатнафтохім” при відсутності схвалення такої дії загальними зборами акціонерів ЗАТ “Лукор”. Передача майна у вигляді додаткового внеску в статутний фонд ТОВ “Карпатнафтохім” призвела до зміни основних напрямків діяльності ЗАТ “Лукор”, що суперечить його статутним завданням. Крім цього, змін в статут ЗАТ “Лукор” щодо зменшення статутного фонду акціонерного товариства не було внесено.

Щодо скасування реєстрації змін до статуту ТОВ “Карпатнафтохім”, то судом зазначено, що реєстрація проведена з порушенням п.5 ст.8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (755-15) , оскільки на статуті ТОВ “Карпатнафтохім” відсутні нотаріально посвідчені підписи учасників товариства та нова редакція Статуту ТОВ “Карпатнафтохім” підписана ще до затвердження її рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ “Карпатнафтохім”, що суперечить вимогам Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) .

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання ТОВ “Карпатнафтохім” повернути ЗАТ “Лукор” майно, передане за актом приймання-передачі майна - вкладу ЗАТ “Лукор” до статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім” від 28.02.2005 року, місцевий суд виходив з положень ст.16 ЦК України (435-15) , згідно якої одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Скасовуючи рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що :

Згідно з розпорядженням КМ України від 10.08.2000 року №314-р (314-2000-р) на базі майна нафтохімічного комплексу ВАТ “Оріана”з метою погашення заборгованості за отримані під гарантію Уряду іноземний кредит у грудні 2000 року створено ЗАТ “Лукор”, засновниками якого на паритетних засадах (50% на 50%) виступили ВАТ “Оріана”та ТОВ “Лукойл-Нафтохім”. ВАТ “Оріана”, державна частка власності в статутному фонді становить 99%, внесло до статутного фонду новоствореного ЗАТ “Лукор”майно нафтохімічного комплексу оціночною вартістю 662 млн. грн.

Рішенням установчих зборів від 05.10.2004 створено ТОВ “Карпатнафтохім”, засновниками якого виступили ЗАТ “Лукор” та Компанія “LUKOIL Chemical B.V.” Згідно п.5.1 Статуту статутний капітал товариства становить 30000 грн., поділений на 300 (триста) часток та складається з вартості вкладів його учасників, а саме ЗАТ “Лукор” - 24% статутного капіталу або 72 частки і Компанії “LUKOIL Chemical B.V.” - 76% статутного капіталу або 228 часток. Державна реєстрація створеного товариства проведена 29.10.2004р. Калуською РДА за № 11091020000000022.

23.11.2004р. державним реєстратором Калуської районної державної адміністрації проведено реєстрацію змін до Статуту ТОВ “Карпатнафтохім” на підставі рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ “Карпатнафтохім” від 18.11.2004, протокол №2.

Вказане рішення зборів прийнято з питань: збільшення статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім”; затвердження вартості додаткових вкладів учасників ТОВ “Карпатнафтохім” та термінів їхнього внесення; затвердження доповнень до Договору про заснування та діяльність ТОВ “Карпатнафтохім” та внесення змін до статуту ТОВ “Карпатнафтохім”.

Таким чином, зміни, що внесені до Статуту ТОВ “Карпатнафтохім”, стосуються збільшення розміру статутного капіталу шляхом внесення грошових коштів, майна, майнових прав, в тому числі на інтелектуальну власність. Судом встановлено, що збільшення статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”відбулося за рахунок майна, яке було внесено ВАТ “Оріана”до статутного фонду ЗАТ “Лукор”відповідно до акту приймання-передачі від 05.12.2000 року.

Згідно п.5 Статуту товариства в новій редакції, статутний капітал становить 1581280000 грн., складається з вартості вкладів його учасників наступним чином: ЗАТ “Лукор” - 379 507 200 грн., що становить 24% статутного капіталу або 379507200 грн., що становить 24% статутного капіталу або 3795072 частки і Компанії “LUKOIL Chemical B.V.” - 1201772 800 грн., що становить 76% статутного капіталу або 12017728 часток.

Зміни до Статуту ТОВ “Карпатнафтохім” внесені на підставі ст.38 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) та п.5.3 Статуту ТОВ “Карпатнафтохім”, відповідно до якого товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу.

Щодо питання дотримання встановленого статутом ЗАТ “Лукор” та Законом України “Про господарські товариства” (1576-12) порядку передачі зі статутного фонду ЗАТ “Лукор”до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”майнового комплексу, проведення зборів акціонерів ЗАТ “Лукор”, якими прийнято рішення щодо збільшення статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”та затвердження на загальних зборах ЗАТ “Лукор”змін до статуту ТОВ “Карпатнафтохім”, недослідження яких стало підставою для скасування попередніх рішень суду в даній справі та їх оцінка місцевим судом в рішенні від 26.07.2006 року призвела до задоволення позовних вимог, то апеляційний суд зазначив наступне.

Здійснення додаткового внеску до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”не є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів ЗАТ “Лукор”. Пунктом 8.2.2 Статуту ЗАТ “Лукор”, яким встановлений перелік питань, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів ЗАТ “Лукор”, також не передбачено, що питання відчуження майна, у тому числі шляхом передачі майна із статутного фонду ЗАТ “Лукор”до статутного фонду іншого товариства, відноситься до компетенції загальних зборів ЗАТ “Лукор”.

Відповідно, ні законодавство, ні статут ЗАТ “Лукор”не відносять до повноважень загальних зборів акціонерів вирішення спірного питання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім”з 30000 грн. до 1581280000 грн. зі збереженням частки ЗАТ “Лукор”у статутному капіталі ТОВ “Карпатнафтохім”у розмірі 24%, що становить 379507200 грн. та затверджено розмір, склад та вартість внеску ЗАТ “Лукор”до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”схвалено рішенням Спостережної ради ЗАТ “Лукор” від 31.01.2005 року (протокол №2), що відповідає вимогам п.8.3.6 статуту ЗАТ “Лукор”, згідно якого питання: прийняття рішень про участь в інших господарських товариствах, об'єднаннях та компаніях (за винятком прийняття рішень про створення дочірніх підприємств) та затвердження договорів (угод) укладених на суму, яка перевищує 3 відсотки статутного фонду ЗАТ “Лукор”, відносяться до компетенції Спостережної ради ЗАТ “Лукор”. Дана вимога статуту ЗАТ “Лукор”узгоджується з вимогами ст.160 ЦК України (435-15) та ст.46 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) .

Приймаючи рішення від 31.01.2005 року Спостережна рада ЗАТ “Лукор”діяла в межах своїх повноважень, визначених статутом ЗАТ "Лукор”(розділ 8), оскільки ухвалення рішення з питання фактичної передачі майна ЗАТ “Лукор”до статутного фонду іншого товариства відноситься саме до компетенції Спостережної ради ЗАТ “Лукор”.

Крім того, Постановою Верховного Суду України від 27.06.2006 року по справі №П-14/160 за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави - Фонду державного майна України в особі ВАТ “Оріана”про визнання недійсним рішення Спостережної ради ЗАТ “Лукор”від 31.01.2005 року, якою залишено без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2005 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 року та постанову Вищого господарського суду України від 22.03.2006 року, встановлено, що рішення Спостережної ради ЗАТ “Лукор”від 31.01.2005 року щодо затвердження додаткового внеску ЗАТ “Лукор”до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”прийняте у межах компетенції цього органу управління та не суперечить вимогам чинного законодавства. У вищевказаній постанові також зазначено, що рішення про передачу майна до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”мала право приймати спостережна рада ЗАТ “Лукор”, а не загальні збори акціонерів.

Відповідно до ст.35 ГПК України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а тому факт правомірності прийняття Спостережною радою ЗАТ “Лукор” рішення від 31.01.2005 року щодо затвердження додаткового внеску ЗАТ “Лукор”до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”доведенню не підлягає.

Таким чином, порядок передачі із статутного фонду ЗАТ “Лукор”до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”відповідного майнового комплексу, встановлений Законом України “Про господарські товариства” (1576-12) та статутом ЗАТ “Лукор”, був повністю дотриманий і проведення зборів акціонерів ЗАТ “Лукор”з цього питання ані статутом ЗАТ “Лукор”, ані Законом України “Про господарські товариства” (1576-12) (ст.41) не вимагалося.

Висновок місцевого суду про необхідність затвердження змін до статуту ТОВ “Карпатнафтохім”на загальних зборах ЗАТ “Лукор”є помилковим, оскільки відповідно до законів України та статуту ЗАТ “Лукор”, який безпосередньо встановлює компетенцію загальних зборів акціонерів ЗАТ “Лукор”, таке затвердження не вимагається. Також помилковим є висновок місцевого суду про те, що прийняття рішення про передачу частини активів ЗАТ “Лукор”до статутного фонду ТзОВ “Карпатнафтохім”є зміною основних напрямків діяльності ЗАТ “Лукор”, що повинно також затверджуватися загальними зборами акціонерів ЗАТ “Лукор”.

Відповідно до Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) (ст.41) та Статуту ЗАТ “Лукор”(п.8.2.2.) визначення основних напрямків діяльності акціонерного товариства належить до компетенції загальних зборів акціонерів. Аналіз норм ст.ст.4, 37 Закону України “Про господарські товари” (1576-12) , ст.154 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.82 Господарського кодексу України (436-15) свідчить про те, що діючим законодавством не вимагається зазначення основних напрямків діяльності в установчих документах акціонерного товариства. Серед приписів законодавства є лише вимога про зазначення предмету і цілей діяльності товариства. Відповідно до вказаного, Статут ЗАТ “Лукор”не містить переліку основних напрямків діяльності товариства і, таким чином, у разі необхідності, вони мають окремо визначатися загальними зборами акціонерів ЗАТ “Лукор”.Цивільний кодекс України (435-15) (ст.ст.97, 98, 154, 159), Закон України “Про господарські товариства” (1576-12) (ст.ст.40-45, 48) та Статут ЗАТ “Лукор”(п.8.2) визначають порядок скликання, проведення та оформлення/фіксування рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ “Лукор”, відповідно до якого рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ “Лукор”оформляються у вигляді протоколу, який підписується головою і секретарем зборів.

Позивачем не подано суду ні вищевказаний протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ “Лукор” ні жодних інших документів, які б свідчили про прийняття рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ “Лукор” щодо визначення основних напрямків діяльності товариства, а тому при відсутності таких документів, твердження позивача про зміну основних напрямків діяльності ЗАТ “Лукор”є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях, а тому до уваги судом не прийнято.

Відповідно до п.2.1 Статуту ЗАТ “Лукор”товариство має на меті отримання прибутку від господарської, комерційної та іншої діяльності, докладає всіх зусиль для того, щоб досягти цього відповідно до предмету діяльності (п.2.2 Статуту), який передбачає широкий перелік можливих видів діяльності/операцій, як-от, закупівля, постачання, переробка, реалізація нафтової сировини та продукції, постачання природного газу, надання транспортних послуг тощо.

Щодо розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 року №314-р, (314-2000-р) то у ньому таких напрямків діяльності ЗАТ “Лукор”теж визначено не було. Вказаним розпорядженням встановлено, що ЗАТ “Лукор”створюється з метою забезпечення умов для погашення іноземного кредиту, отриманого ВАТ “Оріана”. Розпорядження містить прямі приписи стосовно очікуваних дій лише щодо державних органів/установ та не встановлювало і не визначало будь-якого конкретного переліку видів чи напрямків діяльності майбутнього товариства або вимог щодо цього і, відповідно, не може вважатися документом, що породжує зобов'язання з цього приводу.

Передавши частину свого майна до статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім”, ЗАТ “Лукор” відповідно до ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) набуло корпоративні права, які є складовою частиною його статутного фонду. Згідно ч.1 ст.167 ГК України (436-15) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким, чином, статутний фонд ЗАТ “Лукор” не зменшився і в його складі є корпоративні права. Відповідно до ст.41 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) та п.8.2.2 статуту ЗАТ “Лукор” до компетенції загальних зборів акціонерів відносяться питання внесення змін до статуту товариства та питання створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень. Оскільки, як вказано вище, зменшення статутного фонду ЗАТ “Лукор” не відбулося і ТОВ “Карпатнафтохім” не є дочірним підприємством ЗАТ “Лукор” чи його філією або представництвом, то потреби у вирішенні цього питання загальними зборами акціонерів та внесенні змін до його статуту немає.

Позовні вимоги про визнання недійсною державної реєстрації змін до статуту ТзОВ “Карпатнафтохім” №11091050001000022 від 23.11.2004 року, проведену державним реєстратором Калуської райдержадміністрації також визнано судом апеляційної інстанції безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (755-15) установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені.

Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

З аналізу зазначеної норми апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність обов'язкової вимоги щодо нотаріального посвідчення підписів учасників на змінах до установчих документів ТОВ “Карпатнафтохім”, оскільки вказана норма передбачає обов’язковість нотаріального посвідчення підписів учасників лише на установчих документах, а зміни оформляються окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції і як невід'ємна частина відповідних установчих документів долучаються до них.

Крім цього, відповідно до ст.31 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (755-15) у судовому рішенні щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи суд може встановити строк для повторного подання учасниками юридичної особи державному реєстратору документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. У разі, якщо строк для подання документів не порушений, державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи і проводить державну реєстрацію змін до установчих документів у порядку, встановленому цим Законом (755-15) . Таким чином, наведена норма передбачає можливість виправлення певних недоліків, які могли мати місце при складанні установчих документів, та повторного подання належно оформлених установчих документів для державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, наступна (чинна на даний час) редакція статуту ТОВ “Карпатнафтохім”, затверджена протоколом Загальних зборів учасників ТОВ “Карпатнафтохім”від 18.04.2005 року, була засвідчена приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу та зареєстрована 05.05.2005 року державним реєстратором Калуської районної державної адміністрації, що відповідає вимогам вищевказаної норми. Таким чином, враховуючи реєстрацію наступної чинної редакції статуту ТОВ “Карпатнафтохім”, відсутні підстави для визнання недійсною реєстрації попередніх змін до статуту при наявності в них недоліків.

З наведеного апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ “Карпатнафтохім” від 18.11.2004 року (протокол №2) про збільшення статутного фонду за рахунок додаткового вкладу ЗАТ “Лукор”та про визнання недійсною державної реєстрації змін до статуту ТОВ “Карпатнафтохім” №11091050001000022 від 23.11.2004 року, проведеної державним реєстратором Калуської райдержадміністрації, а тому в їх задоволенні відмовив, скасувавши рішення місцевого суду.

Оскільки вимога про зобов'язання ТОВ “Карпатнафтохім” повернути ЗАТ “Лукор” майно, передане за актом прийняття - передачі майна - вкладу ЗАТ “Лукор” до статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім” від 28.02.2005 року має похідний характер від вимог про визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ “Карпатнафтохім” від 18.11.2004 року, то висновок по ній є аналогічним вищевикладеному.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.115 Цивільного кодексу України (435-15) господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Будь-яке майно, що передане учасником як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства. Це випливає з вимог ст.115 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.85 Господарського кодексу України (436-15) , ст.26 Закону України “Про власність” (697-12) та ст.12 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) . При цьому учасник товариства набуває корпоративні права в обсязі своєї частки в статутному фонді товариства, яка (частка) формується виходячи з розміру (вартості) внесеного учасником вкладу.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, що виникають з корпоративних відносин (постанова ВСУ від 07.11.2006 у справі №7/61-05).

Судом апеляційної інстанції з врахуванням вимог ст.ст.115, 145, 159-161 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.167 Господарського кодексу України (436-15) , ст.ст.41, 46, 47 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) та на підставі ретельної правової оцінки положень Статутів ТОВ “Карпатнафтохім” та ЗАТ “Лукор” та інших доказів по справі в їх сукупності встановлено, а позивачем та прокуратурою не спростовано факт прийняття загальними зборами учасників ТОВ “Карпатнафтохім” в межах своїх повноважень та без порушень законодавства оспорюваного рішення від 18.11.2004 (протокол № 2) про збільшення статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім” за рахунок додаткового вкладу учасника –ЗАТ “Лукор”, що підтверджується рішенням спостережної ради ЗАТ “Лукор” від 31.01.2005 (протокол №2) про схвалення рішення з питання фактичної передачі майна ЗАТ “Лукор” до статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім”. При цьому суд врахував факт правомірності прийняття спостережною радою ЗАТ “Лукор” рішення від 31.01.2005 про затвердження додаткового внеску ЗАТ “Лукор” до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”, що був встановлений постановою Верховного Суду України від 27.06.2006 у справі №П-14/160 про визнання недійсним зазначеного рішення, та який в силу вимог ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не підлягає доведенню при вирішенні даного спору.

Зокрема, судовими рішеннями у справі №П-14/160, які залишено без змін постановою Верховного Суду України від 27.06.2006, встановлено, що рішення про передачу майна до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім” мала право приймати спостережна рада ЗАТ “Лукор”, а не загальні збори акціонерів, бо така передача не тягне за собою зменшення статутного капіталу останнього.

ЗАТ “Лукор” стало власником майна, внесеного до його статутного фонду ВАТ “Оріана”. Цей висновок ґрунтується на положеннях пункту першого частини першої статті 115 ЦК України (435-15) , частини першої статті 12 Закону про товариства (1576-12) та частин перших статей 25, 26 Закону України “Про власність” (697-12) (далі - Закон про власність (697-12) ).

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України (435-15) та статті 4 Закону про товариства (1576-12) юридична особа, статус якої має і господарське товариство, набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (стаття 97 ЦК України (435-15) ; стаття 23 Закону про товариства (1576-12) , частини друга, третя статті ЗО Закону про власність (697-12) ), які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів (частина перша статті 41 Закону про товариства (1576-12) , частина перша статті 159 ЦК України (435-15) ), до виключної компетенції яких належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміни розміру його статутного капіталу (пункт “б” частини п'ятої статті 41 Закону про товариства (1576-12) ; пункт перший частини другої статті 159 ЦК України (435-15) ).

Згідно з частиною першою статті 16 Закону про товариства (1576-12) зміни статутного фонду господарського товариства можуть здійснюватися тільки шляхом збільшення або зменшення його розміру.

Зменшення статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства відповідно до частини першої статті 157 ЦК України (435-15) та частини другої статті 39 Закону про товариства (1576-12) здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості (з метою їх анулювання).

Отже, оспорюваним рішенням спостережна рада не змінила розмір статутного фонду ЗАТ “Лукор”.

Таким чином судовими рішеннями по справі №П-14/160 рішенню спостережної ради ЗАТ “Лукор” від 31.01.2005 вже надавалося належна правова оцінка на предмет його відповідності чинному законодавству та прийняття компетентним органом ЗАТ “Лукор”, чим спростовуються безпідставні твердження скаржника та прокурора про прийняття цього рішення спостережною радою з перевищенням наданих їй повноважень та з приводу зміни основних напрямів діяльності товариства.

Останні доводи скаржника взагалі мають характер припущень, оскільки позивачем не доведено прийняття загальними зборами акціонерів ЗАТ “Лукор” первісного рішення про визначення основних напрямків діяльності товариства, як того вимагає п. “а” ч.5 ст. 41 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) , а тому передчасними вважаються висновки скаржників про зміну раніше визначених напрямків діяльності ЗАТ “Лукор”.

В зв’язку з вищенаведеним колегія відхиляє безпредметні посилання скаржника та прокуратури на порушення спостережною радою та Головою правління ЗАТ “Лукор” вимог ст.ст.46, 47 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) та ст.160 Цивільного кодексу України (435-15) , які регулюють компетенцію спостережної (наглядової) ради та правління.

Водночас не відповідають дійсності доводи скаржника щодо прийняття Головою правління ЗАТ “Лукор” з порушенням наданих йому статутних повноважень рішення про збільшення розміру статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім” та подальше запізніле прийняття спостережною радою ЗАТ “Лукор” рішення від 31.01.2005 по факту дій Голови правління, оскільки насправді оспорюване рішення від 18.11.2004 було прийняте позачерговими загальними зборами учасників ТОВ “Карпатнафтохім”.

Якщо ж навіть припустити можливість одноособового прийняття Головою правління ЗАТ “Лукор” рішення про внесення додаткового вкладу (передачу майна) до статутного капіталу ТОВ “Карпатнафтохім” з перевищенням наданих керівнику ЗАТ “Лукор” повноважень, то подальше прийняття спостережною радою ЗАТ “Лукор” рішення від 31.01.2005 про затвердження додаткового внеску ЗАТ “Лукор” до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім” переконливо свідчить про наступне схвалення товариством (ЗАТ “Лукор“ правочину щодо передачі свого майна до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”, як це передбачено ст. 241 Цивільного кодексу України (435-15) .

Касаційна інстанція додатково зазначає про те, що згідно з ч.6 ст.144 Цивільного кодексу України (435-15) порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства. Враховуючи те, що згідно з ч.2 ст.159 Цивільного кодексу України (435-15) та ч.5 ст.41 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) вирішення питань про внесення додаткових вкладів не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, то положення п.8.3.6 Статуту ЗАТ “Лукор”, яким такі повноваження надано спостережній раді ЗАТ “Лукор”, відповідають чинному законодавству.

Наведене узгоджується з вимогами ч.1 ст.157 Цивільного кодексу України (435-15) , виходячи з яких зменшення за рішенням загальних зборів статутного капіталу акціонерного товариства відбувається лише шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх кількості.

Таким чином, внаслідок прийняття спостережною радою ЗАТ “Лукор” рішення від 31.01.2005 про внесення додаткового вкладу до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім” статутний капітал ЗАТ “Лукор” не зменшився, а відтак, був дотриманий встановлений чинним законодавством порядок передачі належного ЗАТ “Лукор” майнового комплексу в якості додаткового вкладу до статутного фонду ТОВ “Карпатнафтохім”.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсною державної реєстрації змін до Статуту ТОВ “Карпатнафтохім” від 23.11.2004 №11091050001000022, то судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в цій частині позовних вимог з огляду на наступне.

Твердження скаржника про те, що нова редакція Статуту ТОВ “Карпатнафтохім” (від 23.11.2004р.) суперечить вимогам ст.ст.4, 51 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) , а саме не містить відомостей щодо розміру часток кожного з учасників, розміру, складу та порядку внесення ними вкладів, не відповідають фактичним обставинам справи.

Адже, як встановлено судом, згідно з п.5 Статуту цього товариства в новій редакції, статутний капітал становить 1581280000 грн., складається з вартості вкладів його учасників наступним чином: ЗАТ “Лукор” –379507200 грн., що становить 24% статутного капіталу або 3795072 частки; Компанії “LUKOIL Chemical B.V.” - 1201772800 грн., що становить 76% статутного капіталу або 12017728 часток.

Водночас посилання позивача на обов’язковість конкретизації (ідентифікації) в Статуті товариства з обмеженою відповідальністю майна, яке є вкладом учасника в статутний капітал товариства, ґрунтується на довільному розширеному тлумаченні позивачем положень ст.143 Цивільного кодексу України (435-15) та ст.ст.4, 51 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) , які наведених вимог не передбачають.

Разом з тим, колегія відхиляє як такі, що на даний час не мають значення для справи, доводи скаржника та прокуратури щодо порушення при державній реєстрації нової редакції Статуту ТОВ “Карпатнафтохім” (від 23.11.2004р.) вимог ч.5 ст.8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” (755-15) та ч.4 ст.145 Цивільного кодексу України (435-15) шляхом відсутності нотаріального посвідчення підписів засновників в новій редакції Статуту ТОВ "Карпатнафтохім” та відповідно шляхом передчасного її підписання уповноваженим представником співзасновника - Компанії “LUKOIL Chemical B.V.”, оскільки як встановив суд, наведені вище недоліки на підставі ст.31 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (755-15) були усунуті в наступній (чинній на даний час) редакції Статуту ТОВ “Карпатнафтохім”, яка затверджена протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Карпатнафтохім” від 18.04.2005, засвідчена нотаріально та зареєстрована 05.05.2005 року державним реєстратором Калуської райдержадміністрації.

Недоречними визнаються також посилання прокуратури на порушення апеляційним судом вимог ст.97 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ляхом неповернення апеляційної скарги ЗАТ “Лукор”, поданої без доказів надіслання її копії прокурору, як учаснику процесу, оскільки ст.95 цього Кодексу покладає на апелянта обов’язок надіслати копію апеляційної скарги лише іншим сторонам по справі.

В зв’язку з цим згідно з п.2 ч.1 ст.97 ГПК України (1798-12) підставою повернення апеляційної скарги є відсутність долучення до апеляційної скарги доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам), а не будь-яким іншим учасникам процесу (прокурору, третім особам без самостійних вимог на предмет спору тощо).

Окрім того, твердження прокурора з цього приводу зводяться по суті до заперечень проти прийняття судом апеляційної інстанції до свого провадження апеляційної скарги ЗАТ “Лукор”, однак, виходячи зі змісту ст.ст.98, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження не підлягає оскарженню в касаційному порядку.