ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квiтня 2007 р.
№ 7/235-10/221/06
Вищий господарський суд України у складi: суддя Селiваненко
В.П. -головуючий, суддi Бенедисюк I.М. i Львов Б.Ю.,
розглянувши касацiйну скаргу приватного пiдприємства
"Ресурс", м. Енергодар Запорiзької областi,
на рiшення господарського суду Запорiзької областi вiд
13.09.2006
та постанову Запорiзького апеляцiйного господарського суду
вiд 01.02.2007
зi справи № 7/235-10/221/06
за позовом державного пiдприємства "Нацiональна атомна
енергогенеруюча компанiя "Енергоатом" в особi його вiдокремленого
пiдроздiлу "Запорiзька атомна електрична станцiя" (далi -
Пiдприємство), м. Енергодар Запорiзької областi,
до приватного пiдприємства "Ресурс" (далi -ПП "Ресурс")
про стягнення 72 466,43 грн.,
за участю представникiв сторiн:
позивача - Олiйник О.I.,
вiдповiдача - Гардера О.Г.,
ВСТАНОВИВ:
Пiдприємство звернулося до господарського суду Запорiзької
областi з позовом про стягнення з ПП "Ресурс" боргу в сумi 72
466,43 грн.
Рiшенням названого суду вiд 13.09.2006 (суддя Алейникова
Т.Г.), залишеним без змiн постановою Запорiзького апеляцiйного
господарського суду вiд 01.02.2007 (колегiя суддiв у складi:
Мiрошниченко М.В. -головуючий, суддi Кричмаржевський В.А.,
Хуторной В.М.), позов задоволено. Прийнятi судовi рiшення
мотивовано неналежним виконанням вiдповiдачем договiрних
зобов'язань з оплати одержаної продукцiї.
У касацiйнiй скарзi до Вищого господарського суду України ПП
"Ресурс" просить рiшення мiсцевого та постанову апеляцiйного
господарських судiв зi справи скасувати внаслiдок їх прийняття з
порушенням норм матерiального права та прийняти нове рiшення про
часткове задоволення позову, а саме -у сумi 28 444,16 грн.
Пiдприємство подало вiдзив на касацiйну скаргу, в якому
зазначило про безпiдставнiсть її доводiв та просило судовi рiшення
зi справи залишити без змiн, а скаргу -без задоволення.
Учасникiв судового процесу вiдповiдно до статтi 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далi -ГПК України) належним чином повiдомлено про час i мiсце
розгляду касацiйної скарги.
Перевiривши повноту встановлення попереднiми судовими
iнстанцiями обставин справи та правильнiсть застосування ними норм
матерiального i процесуального права, заслухавши представникiв
сторiн, Вищий господарський суд України дiйшов висновку про
вiдсутнiсть пiдстав для задоволення касацiйної скарги з
урахуванням такого.
Попереднiми судовими iнстанцiями встановлено, що:
- 16.01.2001 ПП "Ресурс" (покупець) та Пiдприємством
(постачальник) укладено договiр поставки брухту чорного та
кольорового металiв № 591(7)01УК (далi -Договiр), доповнений
додатковою угодою вiд 28.12.2001 № 1, за умовами якого
постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та
оплатити прийнятий металобрухт на протязi 7 днiв з дня його
прийняття (т. 1, а.с. 10-11);
- пунктом 1.1 Договору визначено асортимент, кiлькiсть, цiну
та вартiсть металобрухту;
- вiдповiдно до пункту 3.1 Договору його загальна вартiсть (з
урахуванням зазначеної додаткової угоди) становить 178 000 грн.;
- згiдно з пунктом 3.2 Договору продукцiя, яку постачає
постачальник вiдповiдно до специфiкацiї (пункт 1.1), оплачується
покупцем за договiрними цiнами в гривнях шляхом перерахування
коштiв на розрахунковий рахунок постачальника в семиденний строк з
моменту поставки брухту чорних металiв на склад покупця;
- вiдповiдно до пункту 9.4 Договору вiн вважається укладеним
i таким, що набрав законної сили, з моменту пiдписання сторонами
та дiє до повного виконання ними своїх зобов'язань;
- на виконання умов Договору позивач за перiод з 09.11.2001
по 02.10.2002 вiдвантажив вiдповiдачевi товар на суму 177 363,45
грн. та виставив рахунки про сплату, що пiдтверджується
вiдповiдними накладними та рахунками (т. 1, а.с. 21-77);
- вiдповiдач свої зобов'язання з оплати виконав лише
частково, внаслiдок чого у нього наявна заборгованiсть перед
позивачем за Договором у сумi 72 466,43 грн.;
- позивач направив вiдповiдачевi претензiю вiд 01.10.2002 з
вимогою в десятиденний термiн погасити заборгованiсть у сумi 72
466,43 грн., у вiдповiдi на яку вiдповiдач (лист вiд 09.10.2002 №
45д) визнав свої зобов'язання перед позивачем на суму 72 466,43
грн. (т. 1, а.с. 19, 20);
- факт наявностi заборгованостi вiдповiдача перед позивачем у
сумi 72 466,43 грн. пiдтверджується двостороннiм актом звiрки
взаєморозрахункiв за станом на 01.10.2005 (т. 2, а.с. 4-5);
- перша спiрна поставка за Договором вiдбулася 09.11.2001, що
пiдтверджується накладною № 7/10/25 на суму 235,19 грн. (т. 1,
а.с. 22);
- оплата мала бути здiйснена в семиденний строк -до
16.11.2001;
- позивач з даним позовом звернувся до суду 22.08.2005;
- у взаємовiдносинах сторiн мав мiсце факт переривання
перебiгу позовної давностi в зв'язку iз вчиненням вiдповiдачем
дiй, що свiдчили про визнання нею свого боргу (вiдповiдач визнав
наявнiсть заборгованостi в листi вiд 09.10.2002 № 45д i частково
погасив її платiжними дорученнями вiд 06.08.2003 № 81 на суму 100
грн. та вiд 10.09.2003 № 91 на суму 58,27 грн.; т. 2, а.с. 86).
Причиною виникнення даного спору є питання про наявнiсть
пiдстав для примусового стягнення заборгованостi.
Вiдповiдно до статтi 526 Цивiльного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(далi -ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) зобов'язання має
виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог
цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства, а за
вiдсутностi таких умов та вимог - вiдповiдно до звичаїв дiлового
обороту або iнших вимог, що звичайно ставляться.
Згiдно з пунктом 6 роздiлу "Прикiнцевi та перехiднi
положення" ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правила Цивiльного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давнiсть застосовуються до позовiв,
строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що дiяло
ранiше, не сплив до набрання чинностi цим Кодексом. Будь-яких
обмежень щодо застосування правил переривання позовної давностi
зазначена норма не мiстить.
Отже, мiсцевий та апеляцiйний господарськi суди правомiрно
застосували до спiрних правовiдносин положення частини першої
статтi 264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(2003 року), якою встановлено, що
перебiг позовної давностi переривається вчиненням особою дiї, що
свiдчить про визнання нею свого боргу або iншого обов'язку.
З огляду на наведене, попереднi судовi iнстанцiї, встановивши
факт невиконання вiдповiдачем зобов'язань за Договором у сумi 72
466,43 грн. та звернення позивача до суду в межах позовної
давностi, прийняли обгрунтоване рiшення про задоволення позовних
вимог Пiдприємства.
Iншi доводи касацiйної скарги не спростовують наведеного, а
тому й не можуть бути пiдставою для її задоволення.
Таким чином, рiшення мiсцевого та постанова апеляцiйного
господарських судiв зi справи вiдповiдають встановленим ними
фактичним обставинам, прийнятi з дотриманням норм матерiального та
процесуального права i передбаченi законом пiдстави для їх
скасування вiдсутнi.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рiшення господарського суду Запорiзької областi вiд
13.09.2006 та постанову Запорiзького апеляцiйного господарського
суду вiд 01.02.2007 зi справи № 7/235-10/221/06 залишити без
змiн, а касацiйну скаргу приватного пiдприємства "Ресурс" -без
задоволення.
Суддя В.Селiваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов