ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 р.
№ 4/140д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Фролової Г.М. -головуючого
Полянського А.Г.
Коробенка Г.П.
за участю представників:
Генеральної прокуратури
України
Савицька О.В. -посв. №231 від 20.07.2005 року
позивача
Голєв Ю.В. - дов. від 29.12.2006 року
відповідача - 1
Бабков Д.Ю. -дов. від 09.01.2007 року
відповідача - 2
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені
належним чином)
скаржника
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені
належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттіол"
на ухвалу
Запорізького апеляційного господарського суду від 15.11.2005
року
та рішення
господарського суду Запорізької області від 13.09.2005 року
у справі
№ 4/140д господарського суду Запорізької області
за позовом
Прокурора Мелітопольського району Запорізької області в
інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до
Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольпродмаш"
Приватного підприємства "Регіон-сервіс"
про
визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі
гуртожитку № 9/8 від 28.08.2002 року
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 16.04.2007 року, у зв'язку з
відпусткою судді Муравйова О.В. для перегляду в касаційному
порядку справи № 4/140д, призначеної до розгляду на 17.04.2007
року, створено колегію суддів у складі: головуючого -судді
Фролової Г.М., суддів -Полянського А.Г., Коробенка Г.П.
У червні 2005 року Прокурор м.Мелітополя Запорізької області
в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до
Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольпродмаш", Приватного
підприємства "Регіон-сервіс" про визнання недійсним договору № 9/8
від 28.08.2002 року купівлі-продажу будівлі гуртожитку, що
розташований у місті Мелітополі по пр. 50-річчя Перемоги, 28.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірний договір
купівлі-продажу було укладено з порушенням положень статей 3, 24
Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
,
статей 4, 127 Житлового кодексу ( 5464-10 ) (5464-10)
України, статті 55
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
. Крім того, прокурор
зазначає що договір № 9/8 від 28.08.2002 року купівлі-продажу не
відповідає вимогам закону, мета вказаної угоди суперечить
інтересам держави і суспільства, а тому відповідно до статей 48 та
49 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
Української РСР має бути визнаний
недійсним.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
13.09.2005 року (суддя: Зінченко Н.Г.) у справі № 14/140д
господарського суду Запорізької області, позов задоволено. Визнано
недійсним договір № 9/8 від 28.08.2002 року купівлі-продажу
будівлі гуртожитку, укладений між Відкритим акціонерним
товариством "Мелітопольпродмаш" та Приватним підприємством
"Регіон-сервіс". Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства
"Мелітопольпродмаш" в доход державного бюджету України 42, 50 грн.
державного мита. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства
"Мелітопольпродмаш" на користь ДП "Судовий інформаційний центр"
59, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
15.11.2005 року (судді: Яценко О.М. -головуючий, Мірошниченко
М.В., Юхименко О.В.) апеляційне провадження по розгляду
апеляційної скарги Приватного підприємства "Регіон-сервіс" на
рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2005
року у справі № 4/140д припинено.
Ухвала апеляційного господарського суду вмотивована тим, що
Приватне підприємство "Регіон-сервіс" виключено з Єдиного
державного реєстру підприємств і організацій України 13.07.2005
року, воно не має права на апеляційне оскарження, оскільки на день
прийняття судового рішення 13.09.2005 року його взагалі не
існувало.
Не погоджуючись з ухвалою та рішенням суду, Товариство з
обмеженою відповідальністю "Маттіол" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
15.11.2005 року та рішення господарського суду Запорізької області
від 13.09.2005 року скасувати, а справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права, зокрема, статей 27, 28 Закону України "Про
приватизацію державного майна України", статті 21 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
. Зокрема, заявник зазначає про те, що
судом першої інстанції встановлено, що спірна будівля знаходиться
у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттіол", але
останнє не було залучено до участі у справі у якості третьої
особи, що є порушенням його прав. Крім того, в зв"язку з
ліквідацією Приватного підприємства "Регіон-сервіс", суд повинен
був припинити провадження у справі у відповідності до статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач та відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення
представників сторін та прокуратури, присутніх у судовому
засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні та ухвалі, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення
місцевого господарського суду та постанови апеляційного
господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Судове рішення цим вимогам не відповідає.
Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Як встановлено судом, прокурор м.Мелітополя Запорізької
області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору № 9/8
від 28.08.2002 року купівлі-продажу будівлі гуртожитку, що
розташований у місті Мелітополі по пр. 50-річчя Перемоги, 28, на
підставі статті 48 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
УРСР, оскільки
будівля гуртожитку не була власністю Відкритого акціонерного
товариства "Мелітопольпродмаш", а також на підставі статті 49
Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
УРСР, оскільки сторони за договором
повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди та
суперечність її мети інтересам держави.
Також судом встановлено, що 28.08.2002 року між Відкритим
акціонерним товариством "Мелітопольпродмаш" (продавець) та
Приватним підприємством "Регіон-сервіс" (покупець) було укладено
договір № 9/8 купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав,
а покупець придбав будівлю гуртожитку з вбудованими приміщеннями,
розташовану за адресою місто Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги,28,
яка належить Відкритому акціонерному товариству
"Мелітопольпродмаш" на праві власності відповідно до договору
купівлі-продажу № КП-175 від 05.10.1993 року укладеного з Фондом
державного майна України.
Судом зазначено, що будівля гуртожитку, що розташована за
адресою місто Мелітополь пр. 50-річчя Перемоги, 28 (попередня
адреса 4-та Продольна,28) у процесі приватизації за договором
купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу орендного
підприємства "Мелітопольпродмаш" № КП-175 від 05.10.1993 року та
акта прийому-передачі частки цілісного майнового комплексу
орендного підприємства "Мелітопольпродмаш" від 19.10.1993 року,
організації орендарів орендного підприємства "Мелітопольпродмаш"
передана не була.
Вказане підтверджується також Переліком нерухомого майна, яке
приватизоване у складі цілісного майнового комплексу, наданим
Фондом державного майна України 24.10.2002 року, в якому зазначена
будівля відсутня.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що
Відкрите акціонере товариство "Мелітопольпродмаш" не набуло права
власності на спірну будівлю гуртожитку, та не мало права укладати
угоди щодо її відчуження.
При цьому судом зазначено наступне.
Згідно із частиною 2 статті 48 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
Української РСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана
повернути другій стороні все одержане за угодою, а при
неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його
вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не
передбачені законом.
Щодо проведення двосторонньої реституції суд зазначив, що
спірна будівля гуртожитку знаходиться у власності третьої особи
Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттіол", що
підтверджується довідкою Комунального підприємства Мелітопольське
міжміське бюро технічної інвентаризації від 18.08.2005 року.
Відповідно до статті 107 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторона у справі має право подати
касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення
місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та
постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають подати також
особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв
рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, на момент
прийняття судом оскаржуваного рішення будівля гуртожитку, що
розташована за адресою місто Мелітополь пр. 50-річчя Перемоги, 28
належала Товариству з обмеженою відповідальністю "Маттіол"
(рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 57/5
від 13.03.2003 року про оформлення права власності на будівлю
гуртожитку по пр. 50-річчя Перемоги, 28 за Товариством з обмеженою
відповідальністю "Маттіол" та свідоцтво про право власності на
нерухоме майно від 21.03.2003 року).
У рішенні про оформлення права власності на будівлю
гуртожитку по пр. 50-річчя Перемоги, 28 зазначено, що майно
(будівля гуртожитку за адресою: місто Мелітополь, пр. 50-річчя
Перемоги,28) на підставі рішення установчих зборів засновників
Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттіол" від 06.12.2002
року, акта прийому-передачі майна від 10.12.2002 року між
Приватним підприємством "Регіон-Сервіс" та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Маттіол" передано як майновий внесок до
статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю
"Маттіол".
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
треті особи, які не заявляють самостійних
вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні
позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом,
якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або
обов"язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у
справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи
господарського суду.
Скаржником до касаційної скарги надано, зокрема, копію акта
прийому-передачі нерухомого майна у статутний фонд Товариства з
обмеженою відповідальністю "Маттіол" від 10.12.2002 року, рішення
Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 57/5 від
13.03.2003 року, копію свідоцтва про право власності на нерухоме
майно від 21.03.2003 року.
Таким чином, рішення у справі може вплинути на права та
обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттіол",
оскільки вищезазначене майно було внесено Приватним підприємством
"Регіон-сервіс" до статутного фонду Товариства з обмеженою
відповідальністю "Маттіол", яке не було залучено до участі у
справі, що є підставою для скасування ухваленого у справі судового
рішення та передачі справи на новий розгляд до суду першої
інстанції відповідно до статті 111-9 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також судом не надано належної оцінки доказам, які свідчать
про те, що Приватне підприємство "Регіон-сервіс" виключено з
Державного реєстру підприємств та організацій України 13.07.2005
року.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
письмові докази подаються в оригіналі
або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору
має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з
нього.
Однак, в матеріалах справи знаходяться документи (а.с.8-19,
25-43, 76), які не відповідають вимогам частини 2 статті 36
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене
та вирішити спір відповідно до закону.
Що стосується оскарження Товариством з обмеженою
відповідальністю "Маттіол" ухвали Запорізького апеляційного
господарського суду від 15.11.2005 року у справі №4/140д
господарського суду Запорізької області, то колегія суддів вважає
за необхідне зазначити наступне.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
15.11.2005 року припинено апеляційне провадження по розгляду
апеляційної скарги Приватного підприємства "Регіон-серівс",
оскільки останнього виключено з Державного реєстру підприємств та
організацій України 13.07.2005 року, відповідно підприємство не
має права на апеляційне оскарження рішення від 13.09.2005 року,
тому що на день його прийняття Приватного підприємства
"Регіон-серівс" вже не існувало.
При цьому, дана ухвала не стосується прав і обов"язків
скаржника, а відтак підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12, пунктом 1
статті 111-9, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Маттіол" задовольнити частково.
Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
15.11.2005 року у справі 4/140д господарського суду Запорізької
області залишити без змін.
Рішення господарського суду Запорізької області від
13.09.2005 року у справі № 4/140д скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Головуючий Г.Фролова
Судді А. Полянський
Г. Коробенко