ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 р.
№ 2/69-978
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Молочні Дари", м. Заліщики Тернопільської
області,
на рішення господарського суду Тернопільської області від
25.05.2006
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.01.2007
зі справи № 2/69-978
за позовом сільськогосподарського обслуговуючого
молочарського кооперативу "Покуття" (далі -Кооператив), с. Будилів
Снятинського району Iвано-Франківської області,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Молочні Дари"
(далі - Товариство)
про стягнення 8 476,14 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Мороз В.О.,
відповідача -Друзенко Н.В.,
ВСТАНОВИВ:
Кооператив звернувся до господарського суду Тернопільської
області з позовом про стягнення з Товариства 5 255,46 грн.
основного боргу та 945,68 грн. пені, а всього 6 201,14 грн. Крім
того, позивач просив зобов'язати відповідача відшкодувати йому
витрати за послуги адвоката в сумі 2 275 грн.
Рішенням названого суду від 25.05.2006 (суддя Колубаєва
В.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 30.01.2007 (колегія суддів у складі:
Новосад Д.Ф. -головуючий суддя, судді Краєвська М.В., Давид Л.Л.),
позов задоволено частково: з відповідача стягнуто 5 255,46 грн.
основного боргу та 494,69 грн. пені; в іншій частині позову
відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано неналежним
виконанням відповідачем договірних зобов'язань.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з
неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Кооператив подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив
про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи
залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність часткового задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 30.12.2004 сторонами укладено договір на закупівлю молока
на 2005 рік (далі -Договір), відповідно до умов якого позивач
зобов'язався продати відповідачеві молоко, а відповідач -сплатити
його вартість, виходячи з цін, узгоджених представниками сторін
(пункти 1.1, 2.1, 2.2 Договору);
- узгодження цін підтверджується відповідними протоколами;
- відповідач заперечує факт існування у нього договірних
зобов'язань перед позивачем;
- загальна вартість молока, переданого за Договором
відповідачеві, становить суму 99 202,59 грн., тоді як ним сплачено
лише 93 947,13 грн.;
- відповідачем не подано доказів сплати вартості молока,
одержаного за період з 01.01.2005 по 31.05.2005;
- розмір боргу підтверджено актом звірки розрахунків;
- пеня за період з 09.09.2005 по 09.03.2006 становить суму
494,69 грн.
Причиною даного спору є питання щодо наявності правових
підстав для стягнення в примусовому порядку основного боргу та
пені.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(далі -ЦК України) одностороння відмова від
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його
виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України;
обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Проте попередніми судовими інстанціями на порушення приписів
статей 84, 105 ГПК України: ( 1798-12 ) (1798-12)
- не дано оцінки доводам відповідача з приводу відсутності
документального підтвердження виконання кожною зі сторін своїх
зобов'язань за Договором (щодо закупівлі ним молока не в позивача,
а у фізичних осіб; щодо відсутності доказів прийняття молока
уповноваженою на це особою; стосовно відсутності первинної
документації, яка має оформлюватися у випадку закупівлі молока;
інше);
- не досліджено фактичні обставини, пов'язані з узгодженням
сторонами умов оплати одержаної продукції та їх виконанням (чи
мала здійснюватися сплата вартості кожної партії товару окремо, чи
в цілому за певний період; чи було визначено сторонами термін
сплати і яким чином; чи звертався позивач до відповідача з вимогою
сплатити борг; інше);
- не встановлено час виникнення основного боргу в сумі 5
255,46 грн., який є предметом даного позову і становить різницю
між вартістю переданого в січні-травні 2005 року молока (99 202,59
грн.) та сумою сплачених за нього коштів (93 947,13 грн.);
- не з'ясовано, чи настав для відповідача термін виконання
зобов'язання зі сплати коштів, які становлять суму основного боргу
за даним позовом, і якщо так, то коли саме;
- не мотивовано необхідність розрахунку пені починаючи саме з
09.09.2005 та по 09.03.2006 включно;
- не прийнято рішення стосовно відшкодування позивачеві
витрат з оплати послуг адвоката.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди
припустилися неправильного застосування приписів частини першої
статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення
суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини
першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових рішень зі
справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Молочні Дари" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Тернопільської області від
25.05.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 30.01.2007 зі справи № 2/69-978 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Тернопільської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов