ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

                            ПОСТАНОВА 

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ 

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     Карабаня В.Я. -головуючого,

     Самусенко С.С.,

     Чабана В.В.,

     розглянувши  у  відкритому   судовому   засіданні   матеріали
касаційної

     скарги

     Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи  ОСОБА_1,
м. Ялта

     на

     постанову  Севастопольського апеляційного господарського суду
від 30.11.2006р.

     у справі

     господарського   суду   Автономної    Республіки    Крим    №
2-6/11310-2005

     за позовом

     Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи  ОСОБА_2,
м. Ялта

     до

     Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

     про

     визнання  договору  оренди   розірваним   та   стягнення   14
000,00грн.

     за участю представників сторін:

     від позивача: не з'явилися;

     від відповідача: не з'явилися.

                            УСТАНОВИВ:

     07.12.2004р.       між       Суб'єктом        підприємницької

діяльності -фізичною особою ОСОБА_2  (орендодавець)  та  Суб'єктом

підприємницької  діяльності  -фізичною  особою  ОСОБА_1  (орендар)

укладено договір оренди нежитлового приміщення зальною  площею  20

кв.м. та торгового обладнання. Згідно п. 3 договору орендна  плата

складає 3 500,00грн. та сплачуєтьсяя щомісячно у формі передоплати

до 10 числа, шляхом  перерахування  суми  на  рахунок  орендодавця

протягом 3-х  банківських  днів  з  моменту  виставлення  рахунку.

Взаємозаліки  або   які-небудь   інші   способи   розрахунків   не

приймаються і не зараховуються. 08.12.2004р.  сторонами  підписано

акт приймання -передачі.

     30.03.2005р., у зв'язку  з  неоплатою  орендарем  виставлених
рахунків  від  09.12.04р.,   05.01.05.   04.02.05р.,   04.03.05р.,
орендодавець  направив  на  його  адресу  листа,  яким  пропонував
погасити заборгованість по орендній платі,  або ж підписати  угоду
про дострокове розірвання договору оренди з  29.03.2005р.,  на  що
листом від 09.04.05р. ОСОБА_1 відмовилися від цих пропозицій.

     У липні 2005р. СПД -ФО ОСОБА_2  звернувся  до  господарського
суду Автономної Республіки Крим з позовом  про  визнання  договору
оренди  нежитлового  приміщення  від   07.12.04р.   розірваним   з
29.03.05р. та стягнення з СПД -ФО  ОСОБА_1  14  000,00грн.  боргу,
мотивуючи тим, що оскільки відповідач більше трьох місяців  підряд
не вносив орендну плату, то згідно вимог ст.782 Цивільного кодексу
України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  орендодавець  мав  право   відмовитися   від
договору оренди.

     У відзиві на позов, СПД -ФО ОСОБА_1 зазначала,  що  регулярно
сплачувала позивачу орендну плату через ОСОБА_3, але докази  цього
відсутні, оскільки остання будь -яких документів не видавала..

     29.08.2005р.   рішенням   господарського   суду    Автономної
Республіки  Крим  (суддя   Шкуро   В.М.),   залишеним   без   змін
30.11.2006р.     постановою     Севастопольського     апеляційного
господарського суду  (судді:  Гонтар  В.I.  -головуючий,  Борисова
Ю.В.,  Плут  В.М.)  позов  задоволено  частково,   присуджено   до
стягнення з  СПД  -ФО  ОСОБА_1  на  користь  СПД  -ФО  ОСОБА_2  13
322,58грн. заборгованості по орендним платежам.  В  іншій  частині
позову відмовлено.

     У  касаційній  скарзі  СПД  -ФО  ОСОБА_1  просила   скасувати
ухвалені  судові  рішення  та  відмовити  у  задоволенні  позовних
повністю.

     Проаналізувавши    касаційну    скаргу    на    предмет    її
обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи,  колегія
суддів визнає касаційну скаргу необгрунтованою  та  такою,  що  не
підлягає задоволенню.

     Ухвалюючи рішення про часткове  задоволення  позовних  вимог,
судами правильно встановлено фактичні обставини справи  на  основі
всебічного,  повного  та  безпосереднього  дослідження  наявних  у
матеріалах   справи   доказах,   правильно    застосовані    норми
матеріального та процесуального права.

     Викладені СПД -ФО  ОСОБА_1  у  касаційній  скарзі  доводи  не
спростовують обгрунтованих висновків попередніх судових  інстанцій
та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень.

     Керуючись   статтями   111-5,    111-7,-    111-9,-    111-11
Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

     Касаційну       скаргу        Суб'єкта        підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  залишити  без  задоволення,  а

постанову  Севастопольського апеляційного господарського суду  від

30.11.2006р. та рішення господарського суду Автономної  Республіки

Крим від 29.08.2005р. у справі № 2-6/11310-2005 -без змін.

     Головуючий суддя

     В.Я. Карабань

     Суддя

     С.С. Самусенко

     Суддя

     В.В. Чабан