ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2007 Справа N 46/405-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Першиков Є.В.
судді Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши Державного підприємства “Харківський
матеріали електромеханічний завод“
касаційної скарги
у справі господарського суду Харківської області
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 29.01.2007 року
за позовом Державного підприємства “Харківський
електромеханічний завод“
до Комунального виробничого житлового
ремонтно-експлуатаційного підприємства N 1
Київського району міста Харкова
про визнання недійсним договору
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 11.04.2007 року склад колегії суддів змінено.
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2006 року, державне підприємство “Харківський
електромеханічний завод” звернулось до суду з позовом про
визнання недійсним договору від 03.05.2003 року про передачу
відомчого житлового фонду Державного підприємства “Харківський
електромеханічний завод” на баланс Комунального виробничого
житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства N 1 Київського
району м. Харкова.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Ільїн
О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 29.01.2007 року (судді: Бондаренко
В.П. ; Лакіза В.В.; Токар М.В.) у задоволенні позовних вимог
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач посилається на порушення та
неправильне застосування судом норм матеріального і
процесуального права, неправильну правову оцінку обставин справи
і просить рішення та постанову суду скасувати, постановивши нове
рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи
скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи із наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, а це підтверджується
наявними у справі матеріалами, рішенням ХХУІІІ сесії Харківської
міської ради ХХІІІ скликання “Про комунальну власність
м. Харкова” від 14.01.2002 року Державному підприємству
“Харківський електромеханічний завод” надана згода на прийняття
житлових будинків по вул. Гаршина, 5/7, вул. Чернишевського, 1,
95 до комунальної власності міста.
03.05.2003 року між сторонами по справі було укладено договір
передачі відомчого житлового фонду Державного підприємства
“Харківський електромеханічний завод” на баланс Комунального
виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства N 1
Київського району м. Харкова.
Пунктом 1 договору сторони узгодили, що відповідач приймає від
позивача житловий фонд по вул. Чернишевського NN 1, 95, по вул.
Гаршина N 5/7 та технічну документацію до нього при виділенні
відповідачу компенсації витрат на проведення
ремонтно-відновлювальних робіт житлового фонду в сумі 636 тис.
грн.
Пунктом 2 договору було встановлено графік передачі грошових
коштів відповідно кошторису витрат.
Як свідчать матеріали справи, вищезазначений договір про
передачу відомчого житлового фонду від 03.05.2003 року було
укладено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від
06.11.1995 року N 891, якою затверджено Положення “Про порядок
передачі у комунальну власність загальнодержавного житлового
фонду, що перебуває у повному господарському віданні, або в
оперативному управлінні підприємств, установ та організацій”.
Абзац 2 пункту 1 Положення встановлює, що передача в комунальну
власність відомчого житлового фонду здійснюється в порядку з
дотриманням вимог Законів України “Про передачу об'єктів права
державної та комунальної власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
,
“Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та інших
законодавчих актів.
Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України “Про передачу об'єктів права
державної та комунальної власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
від 03.03.1998 р. N 147/98-ВР передача об’єктів оформлюється
актом приймання-передачі, який підписується головою та членами
комісії.
Виконавчим комітетом Київської районної ради м. Харкова було
прийнято рішення від 03.06.2003 року N 129-17 “Про затвердження
актів прийому передачі 3-х житлових будинків ДП “Харківський
електромеханічний завод” по вул. Гаршина, 5/7, вул.
Чернишевського1, 95 у міську комунальну власність”, яким було
затверджено відповідні акти прийому-передачі від 30.05.2003 року
(додаток N 1 до рішення) та зобов’язано ДП “ХЕМЗ” передати КВ
ЖРЕП-1 Київського району м. Харкова кошти на
ремонтно-відновлювальні роботи будинків у розмірі 636,6 тис.
грн. Згідно укладеного договору з КВЖРЕП-1 (додаток N 2 до
рішення).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилавсь на те, що в
договорі йдеться про компенсацію витрат на проведення
ремонтно-відновлювальних робіт, розмір яких мав визначатись в
акті обстеження технічного стану, який складається комісією з
питань передачі об’єктів, а порядок залучення коштів
підприємства на капітальний ремонт визначається в договорі між
підприємством і органом місцевого самоврядування, причому в
розмірі, який не може перевищувати 30% від суми витрат на
утримання об’єктів соціальної інфраструктури за відповідний
період минулого року. Також позивач посилається на п. 1 ч. 2
ст. 4-2 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та
комунальної власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
від
03.03.1998 року N 147/98-ВР, згідно з яким порядок залучення і
використання коштів або інших матеріальних активів підприємств
на капітальний ремонт об’єктів соціальної інфраструктури
визначається в договорах, які укладаються між підприємствами та
відповідними органами місцевого самоврядування. Такої угоди
укладено не було, а відповідач по справі при укладанні договору
не мав повноважень, делегованих йому від відповідного органу
місцевого самоврядування на визначення порядку залучення коштів.
Відповідно до статті 4-2 Закону України “Про внесення змін в
Закон України “Про передачу об'єктів права державної та
комунальної власності” ( 1294-14 ) (1294-14)
від 15.12.1999 року
N 1294-ХІV, в редакції, яка діяла на момент укладення спірного
договору передачі відомчого житла, витрати, пов'язані з
утриманням об'єктів соціальної інфраструктури, переданих у
комунальну власність, регулюється положеннями даного Закону.
Згідно Закону України “Про внесення змін в Закон України “Про
передачу об'єктів права державної та комунальної власності”
( 1415-15 ) (1415-15)
від 03.02.2004 року N 1415-ІV, статті 4-2 викладена
в новій редакції, на яку саме і посилається позивач в
обґрунтування своїх позовних вимог.
Частина 1 статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотньої дії в часі.
Згідно з ст. 4 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(в ред.
1963 р.) зобов'язання можуть виникати не тільки з договорів та
односторонніх угод, передбачених цивільним законодавством, але й
з інших угод, які хоча і не передбачені законом, але не
протирічать йому і тому є підставою виникнення цивільних прав та
обов'язків. Статтею 151 ЦК було передбачено, що зобов'язання
виникають з договору та інших підстав, вказаних у ст. 4 ЦК (в
ред. 1963 р.).
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності з 01.01.2004
року, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов*язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
Частиною 3 статті 5 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і
регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив
чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до
прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
сторони
мають право укладати договір, який не передбачений актами
цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам
цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди
з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є
умови про предмет договору, умови, що визначені законом як
істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі
ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути
досягнуто згоди.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,
іншим актам цивільного законодавства.
Підставою недійсності правочину, згідно з ч. 1 ст. 215
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, є недодержання в момент
вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
За таких обставин та враховуючи, що спірний договір про передачу
відомчого житлового фонду Державного підприємства “Харківський
електромеханічний завод” на баланс Комунального виробничого
житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства N 1 Київського
району м. Харкова від 03.05.2003 року було укладено на умовах і
в порядку, який відповідав чинному законодавству на момент
укладення договору, господарський суд першої інстанції, а з цим
погодився і апеляційний суд дійшли до правильного та
обґрунтованого рішення щодо безпідставності посилання позивача в
обґрунтування вимоги про визнання недійсним цього договору на
норму ст. 4-2 в редакції Закону України “Про внесення змін в
Закон України “Про передачу об'єктів права державної та
комунальної власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
від 03.02.2004 року
N 1415ІV та у відповідності з чинним законодавством відмовили у
задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що господарськими судами досліджені всі наявні у
справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія
не вбачає підстав для скасування постановлених господарськими
судами рішень у даній справі з наведених у касаційній скарзі
мотивів.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Харківський
електромеханічний завод” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
29.01.2007 року залишити без змін.