ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 р.
№ 40/229
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Дерепи В.I.
суддів :
Грека Б.М. -(доповідача у справі)
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна
компанія "Дніпрообленерго"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.07
у справі
№ 40/229
господарського суду
Донецької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна
компанія "Дніпрообленерго"
до
Закритого акціонерного товариства "Бетон-Нова"
про
стягнення 82787,71 грн.
за участю представників від:
позивача
Тищенко Т.А. (дов. від 10.10.06)
відповідачів
не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія
"Дніпрообленерго" звернулося до господарського суду Донецької
області з позовом до Закритого акціонерного товариства
"Бетон-Нова" про стягнення штрафу у сумі 82787,71 грн. за
недопоставку продукції згідно договору поставки №474/06 від
20.04.06.
У ході розгляду справи відповідач (Закрите акціонерне
товариство "Бетон-Нова") на підставі статті 60 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
подав до суду
зустрічний позов про розірвання договору поставки №474/06 від
20.04.06.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.11.06
(суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 07.02.07 (колегія суддів у
складі: головуючого-судді Дзюби О.М., Діброви Г.I., Шевкової
Т.А.), у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено
з підстав їх необгрунтованості.
При цьому щодо первісного позову, то суди виходили з того, що
позивач не довів факту недопоставки продукції відповідачем, та що
відсутні вина відповідача в недопоставці продукції. В частині
зустрічного позову, судові акти мотивовані тим, що розірвання
договору в судовому порядку можливе лише у випадку, якщо інша
сторона відмовилася від його розірвання.
Не погоджуючись з судовим актами, позивач за первісним
позовом звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі
змінити, первісний позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована
тим, що висновки суду про недоведеність факту неналежного
виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару не
відповідають матеріалам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо
дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідно до умов договору поставки
№474/06 від 20.04.06, укладеного між Закритим акціонерним
товариством "Бетон-Нова" (постачальник) та Відкритим акціонерним
товариством "Енергопостачальна організація "Дніпрообленерго"
(покупець), постачальник зобов'язався передати у власність покупця
продукцію (стойки СВ-10,5-5,0 та СВ 9,5-2,0), а останній
зобов'язався прийняти та оплатити постачальнику продукцію на
умовах договору (а.с.10). Загальна сума договору складає
1083806,40грн. (пункт 2.2).
Умови поставки продукції регулюються розділом 3 договору.
Так, у відповідності до п.3.3 договору покупцем (позивач у справі)
12.05.06 було направлено на адресу постачальника (відповідач)
підтвердження про готовність прийняти продукцію згідно графіку
черговості (а.с.14). Як стверджує позивач, відповідачем
поставлено стойки СВ 95-2 лише у кількості 200шт на суму
48960,00грн., в доказ чого надав накладну №550 від 19.05.06
(а.с.17).
За недопоставку продукції, у відповідності до п.7.1
укладеного між сторонами договору, позивачем нарахований штраф у
розмірі 8% від вартості недопоставленої продукції, який складає
82787,71грн.
Ухвалюючи рішення по вимогам щодо стягнення штрафу за
неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки
№474/06 від 20.04.06, суд першої та апеляційної інстанцій виходили
з того, що накладна №550 від 19.05.06 не підтверджує факту
відпуску продукції згідно з договором, а отже, не доведено факт
неналежного виконання зобов'язання, в той же час, відповідачем
доведений факт відсутності вини у невиконанні зобов'язання.
При вирішенні спору про стягнення штрафу за неналежне
виконання зобов'язань відповідачем було ініційовано зустрічний
позов про розірвання оспорюваного договору. Заявлені вимоги були
розглянуті і відхилені з тих мотивів, що всилу положень ч.2 ст. 11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вимоги
щодо розірвання договору можуть бути заявлені до суду тільки після
отримання відмови від іншої сторони на пропозицію розірвати
договір, або при неотриманні відповіді в строк, вказаний у
пропозиції, або у строк, встановлений в договорі, а при його
відсутності -у двадцятиденний строк.
З матеріалів справи вбачається і до такого висновку прийшли
суди, що відповідачем дані положення не дотримані. Щодо вимог про
розірвання договору, то як слідує зі змісту касаційної скарги,
судові акти в цій частині не оскаржуються, а відтак, не
перевіряються господарським судом касаційної інстанції інстанції.
Відповідно до положень пункту 1 Постанови Пленуму Верховного
суду України від 29.12.76 №16 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(зі змінами), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і перевіривши всі обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у
вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник
господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним
правил здійснення господарської діяльності, невиконання або
неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, цивільно-правова відповідальність носить компенсаційний
характер, це одна із форм примусового впливу на порушника
цивільних прав та обов'язків, пов'язана із застосуванням до нього
цивільно-правових санкцій, які тягнуть за собою невигідні наслідки
з метою відновлення матеріального стану потерпілого.
Відмовляючи у задоволенні вимог по стяганню штрафних санкцій,
судами зроблено взаємовиключаючі висновки. Так, суд зазначає, що
факт часткового виконання зобов'язання та відпуску продукції
згідно договору не підтверджує накладна №550 від 19.05.06, але при
цьому береться до уваги, що відповідач довів відсутність своєї
вини у невиконанні зобов'язання.
В той же час, в матеріалах справи є листи відповідача, з яких
слідує, що продукція поставлена на суму 48960,00 грн., що залишено
поза увагою суду та без оцінки у відповідності до положень ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. На час
розгляду справи договір не розірвано та не визнано недійсним, чому
також не надано правової оцінки. Таким чином, за відсутності даних
про розірвання договору, чи визнання його недійсним, а також даних
про належне виконання зобов'язань, враховуючи що зі змісту п.11.1
договору вбачається, що він діє до 01.11.06, висновки судів є
передчасними та необ'єктивними.
Колегія суддів зазначає, що зобов'язання повинні виконуватись
належним чином згідно умов договору та вимог закону, інших
правових актів; в разі порушення зобов'язання настають правові
наслідки, встановлені договором чи законом. Отже, судами при
вирішенні питання щодо законності вимог позивача, слід було
дослідити та встановити, чи виконано зобов'язання по договору,
якщо не виконано, то з чиєї вини, та застосувати певні правові
приписи, якщо є підстави для їх застосування.
Суду слід також звернути увагу на те, що з урахуванням всіх
обставин, застосування цивільно-правої відповідальності за
невиконання зобов'язань по договору, всилу ст. 233 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, не виключає права суду зменшити розмір
штрафних санкцій.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 23.11.06 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.07
у справі № 40/229 в частині відмови у стягненні 82787,71 грн.
штрафу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд
до господарського суду Донецької області.
В частині відмови у зустрічному позові рішення господарського
суду Донецької області від 23.11.06 та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 07.02.07 у справі № 40/229
залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко