ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2007 Справа N 35/413-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Першиков Є.В.
судді Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши Зміївської міської ради
матеріали
касаційної скарги
у справі господарського суду Харківської області
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 29.01.2007 року
за позовом Зміївської міської ради
до Українського Державного проектного
інституту “Укрміськбудпроект“
про визнання правочину недійсним та примусове стягнення
коштів
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 11.04.2007 року склад колегії суддів змінено.
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2006 року, Зміївська міська рада звернулась до
господарського суду з позовом до Українського Державного
проектного інституту “Укрміськбудпроект”, в якому просила суд
визнати правочин, вчинений Зміївською міською радою та
відповідачем на підставі Договору N 481/98 від 30.11.1998 р. на
виконання проектно-вишукувальних робіт та на підставі Додаткової
угоди N 1 до договору N 481/98 недійсним, а також стягнути з
відповідача на користь позивача 23363,60 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2006
року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 29.01.2007 року у задоволенні позову
відмовлено.
У касаційній скарзі Зміївська міська рада просить постановлені у
справі судові рішення скасувати повністю та прийняти нове
рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що на день
передачі позивачу виконаних робіт відповідач вже не мав
відповідної ліцензії.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між
сторонами був укладений договір N 481/98 від 30.11.1998 р. на
виконання проектно-вишукувальних робіт, відповідно до умов якого
відповідач за дорученням позивача зобов'язався виконати
розрахунок грошової оцінки землі в м. Зміїв Харківської області,
договірна вартість робіт відповідно до п. 2.1 договору складала
4942,00 грн. з урахуванням ПДВ. Позивач відповідно до п. 2.3
договору зобов'язався перерахувати відповідачеві аванс в розмірі
50% від вартості робіт, що складає 2471,00 грн. з урахуванням
ПДВ. Оплата робіт здійснюється відповідно до п. 2.4 договору
поетапно, відповідно до календарного плану з урахуванням
отриманого авансу.
Додатковою угодою N 1 від 30.03.2004 року внесені зміни до
вищенаведеного Договору, зокрема загальна вартість робіт склала
23363,60 грн., строк початку виконання робіт був визначений
датою одержання авансу по другому та третьому етапу робіт, а
строк закінчення робіт через 1,5 місяців після початку робіт
кожного етапу.
На час укладання договору та додаткової угоди до договору
відповідач мав відповідні ліцензії на проведення робіт із
землеустрою, земле оціночних робіт строком дії 25.11.1994
р.-25.11.1999 р. та 26.11.1999 р. - 26.11.2004 р.
Відповідно до ст. .215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -
третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Як передбачено частинами 1,2 ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст
правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а
також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин,
повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 91 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридична особа може
здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлений
законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). У
відповідності до п. 58 ст. 9 Закону України “Про ліцензування
певних видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
ліцензуванню
підлягають проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт
та земельних торгів.
Як свідчать матеріали справи, на час укладання договору та
виконання зобов'язань за договором відповідач на виконання цього
виду робіт мав ліцензію серії (В N 03368, строк дії якої
25.11.94 р. - 25.11.99 р., наступна ліцензія на цей вид робіт -
УК N 02241 строк дії якої 26.11.99 р. - 26.11.04 р.
Судами встановлено, що позивач не надав жодного доказу
підтверджуючого, що договір N 481/98 від Ю.11.1998 р. та
додаткова угода від 30.03.2004 р. суперечать актам цивільного
законодавства або укладені особами, яки не мали необхідного
обсягу цивільної дієздатності.
Суд першої інстанції, а з чим погодився і апеляційний
господарський суд, правомірно відмовили в задоволенні позовних
вимог з посиланням на безпідставність та необґрунтованість
позовних вимог, оскільки згідно з Постановами Верховної Ради
України від 19.09.96 р. N 379, Кабінету Міністрів України від
23.03.95 р. N 213, наказу Державного Комітету України у справах
містобудування та архітектури N 1/45-44 від 21.02.96р. та наказу
Державного Комітету України по Земельним ресурсам N 10 від
31.01.97 р. відповідач був залучений до виконання робіт по
грошовій оцінці земель населених пунктів та мав відповідні
ліцензії. Належне чи неналежне виконання договору зобов’язаною
стороною не є підставою для визнання угоди недійсною.
Посилання позивача на те, що на момент виконання своїх
зобов'язань за договором щодо передачі виконаних робіт (грошової
оцінки земель м. Зміїв Харківської області у 2004 році)
відповідач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а
саме не мав чинної на цей період часу ліцензії на право
виконання землеоціночних робіт, тому на підставі абзацу 2 ч. 1
ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в разі недійсності правочину,
кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі
все, що вона одержала на виконання цього правочину,
необґрунтоване та спростовується матеріалами справи.
Судами встановлено і підтверджено матеріалами справи, що на
актах передачі - прийомки проектної - вишукувальної продукції по
додатковій угоді N 1 від 30.03.2004 р. та договору N 481/ 98 від
30.11.98 р. та на розрахунках грошової оцінки землі в м. Зміїв
Харківської області по другому етапу на загальну суму 3999,6
грн., по третьому етапу і загальну суму 7998 грн. відсутні дати
їх підписання та належного оформлення, а також відсутня дата
передачі проектно - вишукувальних робіт, тобто позивач
документально не підтвердив, що виконання та прийом - передача
виконаних робіт здійснена відповідачем після збігу терміну дії
відповідної ліцензії.
Касаційна скарга містить посилання на оцінку доказів але згідно
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази. Оцінка доказів була
здійснена апеляційною інстанцією.
За таких обставин та враховуючи, що господарськими судами
досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна
правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування
постановлених судами рішень з наведених у касаційній скарзі
мотивів.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Зміївської міської ради залишити без
задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
29.01.2007 року залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
Г. Савенко